cправа № 761/44991/23
провадження №: 2/752/3547/24
17.06.2024 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування, -
У грудні 2023 року позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС», в особі представника Сечко С.В,, звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09.02.2021 року між ПАТ «Страхова компанія «АРКС» та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування майна та відповідальності, пов'язані із володінням та користуванням нерухомим майном квартирою АДРЕСА_1 . 20.10.2021 року із застрахованим майном відбувалась страхова подія - залиття застрахованої квартири водою. Комісіє у складі ТОВ «Сервіс на Саксаганського» 20.20.2021 року складено акт про залиття, з якого вбачається, що в будинку АДРЕСА_2 виявлено наступне: в результаті перепланування загальної тераси власниками квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_7 . Страхувальник добровільного страхування майна та відповідальності, пов'язаної експлуатацією майна звернулася до ПАТ «СК «АРКС» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Дана заява була розглянута, залиття водою застрахованої квартири, визнано страховим випадком у зв'язку з чим, ПРАТ «СК «АРКС» здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 42482,00 грн.
На підставі викладеного, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» просить стягнути з ОСОБА_1 суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 42482,00 грн та судовий збір.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.12.2023 року справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування передано на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва.
У лютому 2024 вищевказана цивільна справа надійшла до Голосіївського районного суду м. Києва.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13.02.2024, у справі було відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
У відповідності до ст. 178 ЦПК України відповідач скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву.
У червні 2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву зазначено, що єдиною підставою направлення даного позову до відповідача слугувало те, що комісією ТОВ «Сервіс на Саксаганського» було складено акт про залиття, у якому зазначено, що залиття квартири 5 сталося внаслідок перепланування загальної тераси власником квартири АДРЕСА_4 . На думку сторони відповідача, інших доказів, які б доводили вину відповідача у затопленні квартири, позивачем не доводиться. З метою з'ясування всіх необхідних фактів та обставин, представником відповідача було направлено адвокатський запит до ТОВ «Сервіс на Саксаганського». У відповідь на адвокатський запит, - ТОВ «Сервіс на Саксаганського» вказало, що неможливо розмежувати конкретні пошкодження квартири АДРЕСА_1 в залежності від організації водозливів терас квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_7 цього будинку, відсутні точні відомості та документи, що підтверджують причинно-наслідковий зв'язок залиття квартири АДРЕСА_1 із організацією водозлива терас квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_6 . Крім того, у відповіді на адвокатський запит ТОВ «Сервіс на Саксаганського» зазначено, що факт «неправильності» водозливів терас квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_7 , був зроблений на основі візуального огляду. Враховуючи наведене, представник відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.
Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Такі ж правові висновки підтримуються на даний час Верховним Судом, зокрема в постанові від 25 лютого 2019 року в справі № 466/4051/15-ц.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_4 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.01.2023.
ОСОБА_4 , від імені якого за довіреністю діяла ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , яка фактично знаходиться в одному житловому будинку на поверх нижче від квартири відповідача.
Згідно акту про залиття від 20.10.2021, складеного комісією ТОВ «Сервіс на Саксагонського», вбачається, що ними обстежена квартира АДРЕСА_1 . В ході обстеження виявлено: в результаті перепланування загальної тераси власниками квартир АДРЕСА_4 та АДРЕСА_6 , водозлив з неї був організований неправильно і тому відбувається постійне затоплення утеплюючих та підстеляючи шарів під нею.
Зокрема, єдиним доказом на підтвердження наявності у відповідача обов'язку із відшкодування шкоди є акт про залиття.
Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» встановлено форму акту, який складається у разі залиття квартири (додаток АДРЕСА_4 до Правил).
Згідно з вказаними Правилами акт складається комісією за участю представників організації, яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, та організації, яка обслуговує внутрішньо будинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника будинку або будинкового комітету і затверджується начальником організації, яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін є обов'язковою.
В акті повинно бути відображено: дата його складання; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника квартири, що зазнала шкоди; прізвище, ім'я, по батькові власника квартири, з вини якого сталося залиття; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт обов'язково має бути підписаний всіма членами комісії.
Відмова від підпису складеного акту присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність і у такому випадку в акті має бути зазначено, що такі особи (прізвище ім'я по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.
Зазначені правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 201/658/16-ц (провадження № 61-40389св18).
У зв'язку із вищевикладеним суд звертає увагу, що акт про залиття квартири складений у відсутності відповідача і не містять вказівок на те, чи було ознайомлено його із вказаним документом.
Також акт про залиття не містить відомостей щодо обстеження квартири АДРЕСА_4 , із якої могло відбутися залиття, а отже із його змісту не можна дійти беззаперечного висновку, що обставини події були повно та всебічно з'ясовані комісією при складанні акту і правильно встановлено причину залиття.
Враховуючи викладене, суд не може вважати вказаний акт належним, допустимим та достовірним доказом в розумінні статей 77-80 ЦПК України, які містять вичерпну інформацію про предмет спору.
За таких обставин, суд погоджується з доводами представника відповідача, що позивачем на надано доказів доведення факту спричинення матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири відповідачем з причин, зазначених у актах про залиття, в зазначену дату.
Суд враховує, що за змістом статті 1066ЦК України відсутність вини має доводити особа, яка завдала шкоди, разом із тим, у даному випадку факт завдання шкоди саме відповідачем не встановлений.
При складанні акту про затоплення, який є основним доказом позивача про завдання шкоди, в порушення вищевказаних законодавчих актів не було запрошено власника квартири, який на думку комісії є винним в залитті квартири, не вказано, що було оглянуто квартиру АДРЕСА_4 та яким чином було встановлено причину залиття. Саме лише розташування квартири відповідача над квартирою не є беззаперечним доказом вини відповідача в залитті та локалізації причин залиття саме в його квартирі.
Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходь до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог на предмет існування права вимоги до відповідача, як відповідальної особи за заподіяну шкоду. Беручи до уваги наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -
У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Суддя Ю.Ю.Мазур