Справа № 456/1970/23
Провадження № 2/456/88/2024
іменем України
(заочне)
12 серпня 2024 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Саса С. С. ,
при секретарі Кулешник С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрий справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1246287 грн. основного боргу. В обгрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 26 липня 2021 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики №26/07-21. Даний правочин вчинений згідно чинного законодавства та є дійсним, ніким в судовому порядку не оспорений. Згідно п. 1.1. даного договору - позикодавець передає позичальнику безпроцентну позику у сумі 1246287,00 гривень, що еквівалентно валюті - долару США згідно курсу, який встановлено Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» на дату передання коштів. Згідно п.1.2 договору позичальник бере на себе обов'язок щодо повернення таких коштів позикодавцеві у строк до 30.09.2021 року включно. Повернення коштів у сумі 1246287,00 гривень може бути здійснено у валюті - доларах США згідно курсу, який встановлено Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» на дату повернення позики. Згідно п.1.3 дана позика є безвідсотковою, що має собою на увазі те, що проценти за користування не нараховуються в строк до 30.09.2021 року. Пунктом 2.3. договору визначено, що позичальник зобов'язаний особисто або через уповноваженого представника передати кошти позикодавцеві у строк, визначений п. 1.2 договору. У разі неможливості особистої передачі коштів, такі кошти повинні бути зараховані на банківський рахунок позикодавця НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», МФ0351533, при цьому комісія оплачується позичальником або направлено грошовим переказом на адресу проживання позикодавця.
Станом на момент подачі позову до суду, відповідач кошти так і не повернула. Неодноразові звернення до відповідача в усному порядку (телефонні дзвінки) з вимогою повернути кошти ні до чого не призвели, станом на даний час заборгованість не погашена. З метою дотримання вимог, які визначені в розділі 4 договору, позивачем було направлено відповідачу претензію з вимогою повернення боргу. Однак, відповідач кошти так і не повернула, тобто не виконала взяті на себе зобов'язання по договору, а тому позивач просить позов задоволити.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини та просить позов задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи своєчасно і належним чином була повідомлена.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи те, що відповідач не з'явилася в судове засідання без поважних причин, про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, а тому суд вважає необхідним ухвалити заочне рішення, проти такого вирішення справипредставник позивача не заперечила.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задоволити виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що 26.07.2021 року між ОСОБА_1 (позикодавцем) та відповідачем ОСОБА_2 (позичальником) був укладений договір позики №26/07-21, який підписаний сторонами.
Згідно п. 1.1. договору позики - за даним договором позикодавець передає позичальнику безпроцентну позику у сумі 1246287,00 гривень, що еквівалентно валюті - долару США згідно курсу, який встановлено Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» на дату передання коштів.
Згідно п.1.2 вищевказаного договору позичальник бере на себе обов'язок щодо повернення таких коштів позикодавцеві у строк до 30.09.2021 року включно. Повернення коштів у сумі 1246287,00 гривень може бути здійснено у валюті - доларах США, згідно курсу, який встановлено Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» на дату повернення позики.
Згідно п.1.3 договору позики дана позика є безвідсотковою, що має собою на увазі те, що проценти за користування не нараховуються в строк до 30.09.2021 року.
Пунктом 2.3. договору визначено, що позичальник зобов'язаний особисто або через уповноваженого представника передати кошти позикодавцеві у строк, визначений п. 1.2 договору. У разі неможливості особистої передачі коштів, такі кошти повинні бути зараховані на банківський рахунок позикодавця НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк», МФ0351533, при цьому комісія оплачується позичальником або направлено грошовим переказом на адресу проживання позикодавця.
З розписки про отримання коштів за договором позики №26/07-21 від 26.07.2021 вбачається, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1246287 грн.
З претензії від 14.12.2022 року ОСОБА_1 , надісланій ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_1 вимагав в останньої повернути кошти в строк до 23.12.2022 року та попередив ОСОБА_2 , що в разі невиконання даної вимоги та не повернення коштів в строк, визначений вище, ним буде подано до суду відповідний позов, що призведе до стягнення додаткових витрат.
Однак відповідач ОСОБА_2 жодних дій щодо погашення боргу не вчинила.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (ч.1ст.530 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доказів повернення відповідачем коштів, отриманих в якості позики, суду не надано.
Відповідно до правового висновку, який міститься в постанові від 18.09.2013 Верховного Суду України на засіданні Судової палати у цивільних справах по справі № 6-63 цс 13, надано правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Аналогічна позиція неодноразово висловлювалася і Верховним Судом у постановах від 10.12.2018 у справі № 319/1669/16, від 08.07.2019 у справі № 524/4946/16, від 12.09.2019 у справі № 604/1038/16, у справі №723/304/16-ц від 23.10.2019, у справі № 464/3790/16-ц від 16.01.2019.
Згідно ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_2 за договором позики №26/07-21 від 26.07.2021 року становить 1246287,00 грн., що підтверджується розпискою про отримання коштів за вищевказаним договором.
З огляду на те, що відповідачем не надано ні позивачу, ні суду відомостей щодо погашення заборгованості за договором позики, заборгованість не спростована, відомості про відсутність заборгованості не надані, а тому суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості є законними та обґрунтованими, тому позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у розмірі сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 259, 263, 265, 268, 280 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 1246287 грн. (один мільйон двісті сорок шість тисяч двісті вісімдесят сім гривень)основного боргу.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12462,88 грн. (дванадцять тисяч чотириста шістдесят дві гривні 88 копійок) сплаченого судового збору.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана до Стрийського міськрайонного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя С. С. Сас