21 серпня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/6955/23-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 6 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24.03.2023 року №9/975, про призначення дружині та двом синам померлого 04.06.2022 одноразової грошової допомоги, як членам сім'ї загиблого, внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити одноразову грошову допомогу, як членам сім'ї загиблого, внаслідок захворювання та причини смерті, пов'язаних із захистом Батьківщини, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року та Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 15000000 грн та здійснити виплату одноразової грошової допомоги, з урахуванням проведених виплат.
В обґрунтування позову зазначено про те, що чоловік позивача - ОСОБА_2 , проходив військову службу за контрактом на посадах осіб офіцерського складу у військовій частині НОМЕР_1 . Починаючи з 24 лютого 2022 року, ОСОБА_2 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із з військовою агресією російської федерації проти України. 04 червня 2022 року ОСОБА_2 загинув у с. Карлівка Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини. За результатами проведених досліджень про обставини смерті ОСОБА_2 встановлено, що останній помер під час виконання заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи у Донецькій області під час дії воєнного стану. Вказано, що 18 Регіональною комісією встановлено, що захворювання ОСОБА_2 і причина його смерті пов'язані із захистом Батьківщини. За наведених обставин позивач вважає, що вона має право на отримання одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі військовослужбовця під час дії воєнного стану у розмірі 15000000,00 грн, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року. Тому позивач не погоджується із призначеним їй оскаржуваним рішенням розміром грошової допомоги, який визначений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, що визначає значно менший розмір одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі військовослужбовця - 750-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, що у 2022 році становить 1860750,00 грн. На переконання позивача, починаючи з 24 лютого 2022 року особам, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, така допомога виплачується у розмірі, встановленому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, а не у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975. Позивач наголошує, що після введення правового режиму воєнного стану законодавець визначив єдиний розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, яка виплачується членам сім'є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час дії воєнного стану - 15000000,00 грн.
Ухвалою суду від 10 листопада 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено її розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач, заперечуючи проти позову, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позивач як дружина військовослужбовця, який помер внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Натомість виплата такої допомоги у розмірі 15000000,00 грн передбачена окремою постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, яка, на відміну від постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі. Відповідач вважає, що розмір допомоги у сумі 15000000,00 грн передбачений лише на період дії воєнного стану та покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих внаслідок поранення військовослужбовців під час захисту Батьківщини. Натомість, як зазначив відповідач, позивачем не надано жодних відомостей про отримання її чоловіком у період проходження військової служби поранення, внаслідок якого настала його смерть. Відповідач вважає, що твердження позивача про загибель її чоловіка під час виконання бойового завдання не відповідає дійсності. Зокрема, ОСОБА_2 не мав поранень (контузій, травм, каліцтв), помер природною смертю внаслідок захворювання, а тому він не належав до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення військовослужбовців, що надавало б його дружині (позивачу) право на отримання одноразової грошової допомоги у збільшеному розмірі. Відповідач вказав, що держава повністю виконала свій обов'язок перед позивачем як дружиною померлого внаслідок захворювання військовослужбовця щодо виплати одноразової грошової допомоги у встановленому законодавством розмірі, що виключає можливість задоволення позову.
Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.
Ухвалою суду від 12 січня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про розгляд цієї справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Ухвалою суду від 22 січня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Міністерства оборони України про залучення в даній справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 10 квітня 2024 року зупинено провадження у даній адміністративній справі за №600/6955/23-а до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №600/548/23-а.
Ухвалою суду від 23 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про поновлення провадження у даній справі.
Ухвалою суду від 21 серпня 2024 року поновлено провадження у даній справі.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши повідомлені обставини, які є достатніми для ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 14 червня 2019 року було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 14 червня 2019 року, виданим виконавчим комітетом Курахівської міської ради Мар'їнського району Донецької області.
Як вбачається з довідки виконавчого комітету Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області (с. Панка), ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 . До членів сім'ї ОСОБА_1 , крім неї, належать у тому числі її два сина: ОСОБА_3 , 2021 р.н., та ОСОБА_4 , 2022 р.н.
Факт реєстрації ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , також підтверджується листом Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області №7301.3-5934/73.3-23 від 07 листопада 2023 року.
Наказом командира сухопутних військ №80 від 18 березня 2021 року ОСОБА_2 був призначений ТВО командира військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується відповідними записами у військовому квитку ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 від 12 грудня 2019 року.
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 07 червня 2022 року, виданим Мостинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Яворівському районі Львівської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 43 років. Місце смерті: Україна, Донецька область, Покровський район, село Карлівка.
Як вбачається з лікарського свідоцтва про смерть №2556 від 05 червня 2022 року, виданого Комунальним закладом «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Карлівка Покровського району Донецької області у зоні військових дій. Хворобами, що призвели до смерті, зазначено: хронічна недостатність кровообігу; хронічна ішемічна хвороба серця, неуточнена.
Відповідно до витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1120 від 21 липня 2022 року, захворювання ОСОБА_2 , 1978 р.н. (хронічна недостатність кровообігу; хронічна ішемічна хвороба серця, неуточнена), яке призвело до смерті 04 червня 2022 року (що підтверджується медичними та військово-обліковими документами, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим 07 червня 2022 року, лікарським свідоцтвом про смерть від 05 червня 2022 року №2556) «ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини».
Згідно з витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 24 березня 2023 року №9/975, за результатами розгляду поданих документів комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги дружині та двом синам померлого 04 червня 2022 року внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, підполковника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_4 від 07 червня 2022 року - в розмірі 3/5 частини від 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2022 року), в сумі 1116450 (один мільйон сто шістнадцять тисяч чотириста п'ятдесят) грн 00 коп. у рівних частках кожному.
Про прийняте Міністерством оборони України рішення та про надходження коштів ОСОБА_1 повідомлена листами ІНФОРМАЦІЯ_3 від 04 квітня 2023 року №2910 та №288.
За таких обставин ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
Так, згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пунктів 7 - 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
За змістом частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
З матеріалів справи вбачається, що звернення позивача до суду з цим позовом обумовлено її незгодою із розміром одноразової грошової допомоги, призначеної відповідачем їй як дружині та двом неповнолітнім синам військовослужбовця, померлого внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
При цьому відповідачем не заперечується право позивача на таку одноразову грошову допомогу, натомість спірним є саме її розмір.
Так, на думку позивача, одноразова грошова допомога повинна була їй призначена відповідно до пункту 3 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII та згідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 15000000 грн. А на думку відповідача, одноразова грошова допомога правомірно була призначена позивачу згідно підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та абз. 2 пункту 5 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.
У зв'язку з цим суд зазначає таке.
Статтею 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 41 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII (у редакції, чинній на 04.06.2022 року - дату смерті військовослужбовця - чоловіка позивача) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно пункту 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII у редакції, чинній на 04.06.2022 року - дату смерті військовослужбовця - чоловіка позивача) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пунктів 1 -3 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Статтею 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.
Пунктом 6 статті 16-3 Закону №2011-XII передбачалось, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Відповідно до пункту 9 статті 16-3 Закону №2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, у пункті 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі - Порядок №975 у редакції, чинній на 04.06.2022 року - дату смерті військовослужбовця - чоловіка позивача) вказано, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно абз. 2 пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Отже, з наведених вище норм вбачається, що, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України членам сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. У такому випадку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно наявних у справі матеріалів, чоловік позивача ОСОБА_2 проходив військову службу за контрактом на посадах осіб офіцерського складу, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із з військовою агресією російської федерації проти України, помер 04 червня 2022 року у зоні військових дій внаслідок захворювання «хронічна недостатність кровообігу; хронічна ішемічна хвороба серця, неуточнена», що «ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини».
За таких обставин варто зазначити наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України Про правовий режим воєнного стану заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави; у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На виконання зазначених Указів Президента України Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168 у редакції, чинній на 04.06.2022 року - дату смерті військовослужбовця - чоловіка позивача).
Згідно абз. 1 пункту 1 Постанови №168 установити, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми “єПідтримка”, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідно до абз.1 пункту 2 Постанови №168 установити, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Згідно абз. 2 пункту 2 Постанови №168 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Наведене свідчить про те, що після прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №168 положення пункту 2 цієї Постанови щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги 15000000 гривень, яка виплачується сім'ям загиблих військовослужбовців Збройних Сил, суперечили та не узгоджувалися з положенням підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII та абз. 2 пункту 5 Порядку №975, які визначали значно менший розмір такої одноразової грошової допомоги, а саме: у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть), що у 2022 році становило 1860750,00 гривень.
У зв'язку з цим, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" від 29.07.2022 №2489-IX (далі - Закон № 2489-IX) статтю 16-2 Закону №2011-XII доповнено пунктом 3 такого змісту: "Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України" (пункт 3 розділу І Закону №2489-IX).
У пункті 1 розділу II Прикінцеві положення Закону №2489-IX зазначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 3 розділу I цього Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Закон №2489-IX набрав чинності 25.08.2022 року.
Отже, положення пункту 3 статті 16-2 Закону №2011-XII, згідно якого розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України, підлягає застосуванню саме з 24.02.2022 року.
На переконання суду, зворотня дія в часі цієї норми права фактично розширює право особи, адже її застосування призведе до отримання сім'ями загиблих військовослужбовців більшого розміру одноразової грошової допомоги.
При цьому суд зауважує, що за своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім'ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).
Тому, починаючи з 24.02.2022 особам, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, виплачується така допомога саме у розмірі, визначеному абз.1 пункту 2 Постанови №168, тобто у розмірі 15000000 гривень, а не у розмірах, визначених підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII та абз. 2 пункту 5 Порядку №975.
Отже, після введення правового режиму воєнного стану законодавець визначив єдиний розмір одноразової грошової допомоги, яка вплачується членам сім'ї у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час дії воєнного стану 15000000 грн.
Оскільки, згідно встановлених судом обставин справи, чоловік позивача ОСОБА_2 , який проходив військову службу за контрактом на посадах осіб офіцерського складу і брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із з військовою агресією російської федерації проти України, помер 04 червня 2022 року, тобто під час воєнного стану в Україні, у зоні військових дій внаслідок захворювання «хронічна недостатність кровообігу; хронічна ішемічна хвороба серця, неуточнена», що «ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини», то суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 як дружина ОСОБА_2 та їх двоє неповнолітніх сини мають право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000 грн, передбаченому абз.1 пункту 2 Постанови №168.
Перевіряючи дії (рішення) суб'єкта владних повноважень, які зумовили звернення позивача до суду з цим позовом, на відповідність їх критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при їх вчиненні (прийнятті) відповідач: діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія (рішення).
Таким чином, протиправним та таким, що підлягає скасуванню є оскаржуваний позивачем пункт 6 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 24.03.2023 року №9/975, згідно якого за результатами розгляду поданих документів комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги дружині та двом синам померлого 04 червня 2022 року внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, підполковника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_4 від 07 червня 2022 року - в розмірі 3/5 частини від 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2022 року), в сумі 1116450 (один мільйон сто шістнадцять тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп. у рівних частках кожному.
Частиною першою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Згідно положень частини другої статі 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З огляду на викладене та керуючись принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 8 Конституції України, частина перша статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України), суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Міністерство оборони України призначити дружині ОСОБА_1 та двом синам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 загиблого (померлого) 04.06.2022 року внаслідок захворювання, яке пов'язане із захистом Батьківщини, підполковника ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі 15000000 грн згідно абз.1 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», та здійснити виплату такої одноразової грошової допомоги з урахуванням проведених виплат на підставі пункту 6 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 24.03.2023 року №9/975.
Отже, позов підлягає задоволенню.
При вирішенні цієї справи судом в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду) враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних відносинах у постанові від 17 липня 2024 року у справі №600/548/23-а.
Щодо доводів відповідача про правовірність призначення позивачу та двом синам померлого військовослужбовця одноразової грошової допомоги у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, згідно підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII та абз. 2 пункту 5 Порядку №975, то такі є безпідставними, адже спростовуються наведеними вище висновками суду щодо необхідності застосування у спірних відносинах саме пункту 2 Постанови №168.
Позиція відповідача у даній справі суперечить позиції Верховного Суду, викладеній у справі №600/548/23-а з аналогічних правовідносин та за подібних обставин (військовослужбовець, який проходив військову службу під час воєнного стану в Україні помер внаслідок захворювання (гострої серцево-судинної недостатності), пов'язаного із захистом Батьківщини).
Твердження відповідача у відзиві про те, що позивач не має права на одноразову грошову допомогу саме у розмірі 15000000 грн згідно абз.1 пункту 2 Постанови №168, оскільки її чоловік не є загиблим військовослужбовцем - безпідставні, адже згідно наявного у справі витягу з протоколу засідання 18 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №1120 від 21 липня 2022 року, захворювання підполковника ОСОБА_2 , яке призвело до смерті 04 червня 2022 року (тобто під час воєнного стану) «ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини».
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позивач довів незаконність оскаржуваного рішення. Натомість позиція відповідача є помилковою та спростовується наведеними вище судом висновками.
Керуючись статтями 2, 6, 9, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати пункт 6 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 24.03.2023 року №9/975.
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити дружині ОСОБА_1 та двом синам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 загиблого (померлого) 04.06.2022 року внаслідок захворювання, яке пов'язане із захистом Батьківщини, підполковника ОСОБА_2 , одноразову грошову допомогу згідно абз.1 пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі 15000000 грн, та здійснити виплату такої одноразової грошової допомоги з урахуванням проведених виплат на підставі пункту 6 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 24.03.2023 року №9/975.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 21.08.2024 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ), відповідач - Міністерство оборони України (проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, ЄДРПОУ 00034022).
Суддя О.П. Лелюк