21 серпня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/9951/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Супрун Є.Б., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
15.08.2024 ОСОБА_1 направив до Полтавського окружного адміністративного суду позов (надійшов до суду 19.08.2024), що заявлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, зобов'язавши ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Разом з позовом ОСОБА_1 направив до суду заяву від 07 серпня 2024 року про забезпечення позову (зареєстрована судом 19.08.2024) в порядку статей 150, 151 КАС України шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, пов'язані з призовом ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправленням на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби, до моменту набрання рішенням суду законної сили.
Підставою вжиття заходів забезпечення позову заявник вказує на обставини існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль.
Мотиви цієї заяви автор пов'язує з протиправністю дій відповідача під час розгляду його заяви про надання відстрочки від призову, який вимагав від заявника надання акту про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) на підтвердження наявності підстав для надання відстрочки від призову, передбачених абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Розглянувши дану заяву, суд дійшов наступного висновку.
Частинами першою та другою статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У зв'язку з цим суд зазначає, що забезпечення позовної заяви - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову допускається, якщо невжиття цих заходів може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду. Під час вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд враховує інтереси як позивача, так і відповідача. Заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу та не впливати на права, свободи та інтереси інших осіб.
Всупереч наведеному, заявник не доводить жодними доказами або логічними висновками, які ґрунтуються на аналізі обставин того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективне поновлення порушених прав позивача.
При цьому безпідставними суд визнає твердження заявника про очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам, за захистом яких позивач звернувся до суду, з огляду на побоювання призову на військову службу під час мобілізації, оскільки наразі в матеріалах справи відсутні докази щодо вжиття хоч якихось дій з боку ІНФОРМАЦІЯ_1 , спрямованих на мобілізацію позивача. Натомість, як слідує з доданого до заяви листа від 29.06.2024 №3/3858 на звернення ОСОБА_1 щодо розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до абз. 13 ч. 1 ч. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» заяву направлено на доопрацювання через відсутність повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження позивача та акту про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) згідно з додатком 8 (акт встановлення догляду за батьком інвалідом), роз'яснено порядок отримання такого акту, який необхідний для отримання відстрочки.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що саме лише припущення особи щодо обставин, які несуть загрозу невиконання або утруднення виконання судового рішення, без достатньої мотивації, підтвердженої належними і допустимими доказами, ще не достатньо для вжиття судом заходів забезпечення позову.
За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову, у зв'язку з чим відмовляє у її задоволенні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Є.Б. Супрун