Справа № 420/23384/24
21 серпня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Позивач звернувся з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт - постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження (ВП № 74994403) від 19.06.2024;
- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 00015622) щодо примусового виконання у повному обсязі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2023, у справі № 420/15636/23, у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом, тобто невжиття заходів до нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі місячного грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №889 від 22.09.2010 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій” за період з 01.02.2015 по 28.02.2018, всього в розмірі 643 156,39 грн;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ: 00015622) вчинити певні дії, передбачені статтею 18 Закону України “Про виконавче провадження”, до примусового виконання у повному обсязі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі №420/15636/23, у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом, тобто вжити заходів до нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі місячного грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій” за період з 01.02.2015 по 28.02.2018, всього в розмірі 643 156,39 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України (далі - Відповідач, Міністерство юстиції України) в порушення частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» не здійснив заходів по перевірці виконання рішення Одеського ОАС від 19.12.2023 у справі №420/15636/23, в результаті чого воно не є виконаним, оскільки нарахована та виплачена сума є значно меншою ніж передбачено постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 “Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій”. Просить задовольнити позовні вимоги.
Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України подав відзив на позовну заяву в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що 19.06.2024 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із фактичним виконанням рішення Одеського ОАС від 19.12.2023 № 420/15636/23 в повному обсязі на підставі листа Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.06.2024 № 105955-7-24. Зміст листа дає підстави для висновку, що Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону виконано рішення Одеського ОАС від 19.12.2023 № 420/15636/23 оскільки резолютивна частина рішення містить вимогу щодо прийняття конкретного рішення на користь позивача. Враховуючи, що державного виконавця було проінформовано про виконання рішення суду, дії державного виконавця з винесення постанови про закриття виконавчого провадження, є правомірними та такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.
Третя особа по справі - Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Південного регіону (далі СП СО ПР) подала пояснення відповідно до яких зазначили, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Щодо заявлених вимог вказали, що Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі № 420/15636/23 зобов'язано ОСОБА_2 нарахувати та виплатити позивачу щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі місячного грошового забезпечення, передбачену Постановою № 889 за період з 31.01.2015 по 28.02.2018. СП СО ПР виконала рішення суду в повному обсязі згідно з виконавчим документом. Інших зобов'язань, у тому числі стосовно виплати позивачу суми 643 156,39 грн, на СП СО ПР покладено не було. Перевірка Відділом ДВС необхідності проведення цих виплат у сумі 643 156,39 грн виходить за межі спірних правовідносин і не узгоджується зі ст. 19 Конституції України та ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.
Судом встановлені такі обставини по справі.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2023 у справі №420/15636/23, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2024, адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволений в повному обсязі, визнано протиправною бездіяльність СП СО ПР, зокрема, щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 (далі - Постанова № 889) та зобов'язано СП СО ПР нарахувати та виплатити позивачу щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі місячного грошового забезпечення, передбачену Постановою № 889 за період з 31.01.2015 по 28.02.2018.
14.05.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП № 74994403.
Листом від 17.06.2024 за вих. № 21-4533ВИХ-24 СП СО ПР поінформувала Відділ ДВС про виконання судового рішення в повному обсязі з наданням відповідних платіжних інструкцій на підтвердження фактичної виплати нарахованої ОСОБА_1 суми щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 889.
19.06.2024 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Позивач не погоджується з вказаною постановою і з підстав наведених у позовній заяві просить скасувати її та вжити заходів до нарахування та виплати щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі місячного грошового забезпечення, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010 за період з 01.02.2015 по 28.02.2018 в розмірі 643 156,39 грн.
Вивчивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, дослідивши докази надані сторонами та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначив про те, що про наявність постанови Відповідача про закінчення виконавчого провадження (ВП № 74994403) від 19.06.2024 вперше дізнався 15.07.2024 після ознайомлення зі запереченнями СП СО ПР від 15.07.2024, до яких було долучено копію зазначеної постанови Відповідача
Суд погоджується з позицією позивача, що строк звернення до суду не пропущено, оскільки доказів та пояснень на спростування зазначених у позові обставин щодо строку звернення до суду з цим позовом відповідач суду не надав.
Посилання третьої особи на те, що ОСОБА_1 повинен був дізнатися (не міг не дізнатися) ще з 19.06.2024, оскільки саме в цей день постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 19.06.2024 про закінчення виконавчого провадження через повне фактичне виконання СП СО ПР рішення суду була долучена до Автоматизованої системи виконавчого провадження (далі - АСВП) ВП № 74994403 не є доказом виконання вимог щодо належного вручення її позивачу. Суд погоджується, що позивач міг ознайомитись з оскаржуваною постановою раніше ніж він зазначає про це у позові, але третя сторона чи позивач повинні не лише посилатись на можливість такого ознайомлення, а і надати докази вручення чи направлення постанови, її отримання, що дає підстави для обрахування строків. Таких доказів третя особа та відповідач не надають суду, а обґрунтування третьої особи є лише їх припущенням.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до п. 9 ч.1 ст. 39 вказаного закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Проаналізувавши та співставивши надані сторонами докази, а саме: рішення Одеського ОАС від 19.12.2023 у справі №420/15636/23 та постанову про закінчення виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що рішення суду на підставі якого видано виконавчий документ виконано, що підтверджується листом Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону від 17.06.2024 за вих. № 21-4533ВИХ-24, відповідною платіжною інструкцією на підтвердження фактичної виплати нарахованої ОСОБА_1 суми щомісячної додаткової грошової винагороди.
Суд зазначає, що згідно з судовим рішенням та виконавчим документом, судом зобов'язано СП СО ПР нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі місячного грошового забезпечення, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010, що фактично і було здійснено.
Ті обставини на які вказує позивач у цій справі, а саме щодо невірного розрахунку сум, не були предметом судового розгляду і будь-яких вимог до СП СО ПР щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суми 643 156,39 грн ані судовим рішенням, ані виконавчим документом не передбачено.
Таким чином, питання правильності проведених розрахунків може бути предметом іншого спору, за іншим позовом ОСОБА_1 .
Крім того, виходячи із резулятивної частини рішення Одеського ОАС від 19.12.2023 у справі №420/15636/23 у відповідача відсутній обов'язок здійснювати перевірку правильності нарахування сум на його виконання у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 889 від 22.09.2010, оскільки це не є компетенцією виконавчої служби.
Виходячи з викладеного, постанова головного державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП № 74994403 від 19.06.2024 є законною, обґрунтованою та такою, що винесена у відповідності до вимог чинного законодавства..
Таким чином, позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 74994403 від 19.06.2024 не підлягають задоволенню.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі “Серявін та інші проти України”).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд зазначає, що у відповідності до ч. 1. ст. 77 КАС України позивачем не доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
В той же час, відповідач надав суду належні та допустимі докази, виклав правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.
У підсумку, з урахуванням вищезазначеного, у сукупності суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Попов В.Ф.
.