Справа № 420/14012/24
21 серпня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд скасувати рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 01.02.2024 року та зобов'язати видати нове, яким зарахувати періоди роботи згідно трудової книжки 01.04.1986 НОМЕР_1 : з 01.09.1980 року по 28.08.1981 рік, з 27.06.1986 року по 16.09.1988 рік, з 19.09.1988 року по 04.09.1989 рік.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не зараховано наступні періоди роботи згідно трудової книжки 01.04.1986 НОМЕР_1 : з 01.09.1980 року по 28.08.1981 рік, з 27.06.1986 року по 16.09.1988 рік, з 19.09.1988 року по 04.09.1989 рік, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 04.06.2024 року відкрито провадження по справі та визначено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (ст. 262 КАС України); встановлено, що справа буде розглянута судом на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
Від відповідача надійшов відзив на позову заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що відповідачем за доданими документами до страхового стажу не зараховані наступні періоди роботи згідно трудової книжки від 01.04.1986 НОМЕР_1 : - з 01.09.1980 по 28.08.1981, оскільки даний період потребує уточнення в зв'язку з відсутністю печатки підприємства та підпису відповідальної особи (згідно наданих документів 28.08.1981 Вас направлено на навчання з відривом від виробництва); - з 27.06.1986 по 16.09.1986, оскільки відсутні посилання на номер рішення сесії при прийнятті та звільненні з роботи; - з 19.09.1988 по 04.09.1989, оскільки посилання на документи при звільненні з роботи містять порушення Інструкції ведення трудових книжок працівників (дописування номеру та дати в рішенні).
З огляду на вищезазначене дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області є правомірними та повністю відповідають вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України Серії НОМЕР_2 , копія якого наявна в матеріалах справи.
Позивач звернувся до Головного управління із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії ГУ ПФУ в Хмельницькій області прийнято рішення № 04050023222 від 18.07.2023 року про відмову в призначенні пенсії.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що вік особи становить 59 років, страховий стаж особи становить 30 років 18 днів.
До страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 з 27.06.1986 року по 16.09.1986 року, оскільки відсутні посилання на номер рішення сесії при прийнятті та звільненні з роботи.
У вказаному рішенні зазначено, що для зарахування періоду роботи з 27.06.1986 року по 16.09.1986 року необхідно надати уточнюючу довідку видану на підставі первинних документів та відповідну довідку про реорганізацію.
Після досягнення пенсійного віку, позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою про призначення пенсії.
Листом ГУ ПФУ в Одеській області №3804-2086/Г-02/8-1500/24 від 01.02.2024 року пенсійним органом повідомлено позивача, що з 29.12.2023 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, обчислену як непрацюючій особі при страховому стажі 30 років 7 місяців (враховано по 06.12.2023), середньомісячній заробітній платі 7013,59 грн, визначеній за період з 01.01.2001 по 31.12.2023 за даними персоніфікованого обліку, та її розмір встановлено на рівні 2520,00 грн.
Вказаним листом також повідомлено, що до страхового стажу не враховані настпні періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.04.1986 року:
- з 01.09.1980 року по 28.08.1981 року , оскільки даний період потребує уточнення в зв'язку з відсутністю печатки підприємства та підпису відповідальної особи (згідно наданих документів 28.08.1981 направлено на навчання з відривом від виробництва);
- з 27.06.1986 року по 16.09.1986 року, оскільки відсутні посилання на номер рішення сесії при прийнятті та звільненні з роботи;
- з 19.09.1988 року по 04.09.1989 року, оскільки посилання на документи при звільненні з роботи містять порушення Інструкції ведення трудових книжок працівників (дописуванняння номеру та дати в рішенні).
Вважаючи дії відповідача щодо не зарахування вказаних періодів роботи до страхового стажу протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11. 1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України №1058-IV.
Частиною 3 ст. 4 Закону України №1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
До 01 січня 2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).
Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пунктах 3, 6 та 8 Порядку № 637.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Згідно з пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі також - Порядок № 22-1) встановлено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Таким чином, якщо поданих позивачем разом із заявою про призначення пенсії документів було не достатньо, то пенсійний орган був зобов'язаний повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково. Окрім цього відповідач не був позбавлений права у разі наявності в нього сумнівів в достовірності чи повноті записів в трудовій книжці позивача звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, умов атестації робочого місця, провести відповідні зустрічні звірки тощо.
В цьому випадку пенсійний орган не надав суду доказів вчинення таких дій.
Стосовно не зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.04.1986 року з 01.09.1980 року по 28.08.1981 рік, з 27.06.1986 року по 16.09.1988 рік, з 19.09.1988 року по 04.09.1989 рік, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки Позивача серії НОМЕР_1 від 01.04.1986 року відповідно до наказу №140-к від 03.09.190 року позивача прийнято до штату совхозу ім. Менжинського робітником відділення №1.
Відповідно до трудової книжки Позивача серії НОМЕР_1 від 01.04.1986 року (період з 27.06.1986 року по 16.09.1986 року) позивача 27.06.1986 року обрано головою Березівської селищної ради народних депутатів (рішення Березівської селищної ради від 27.06.1986 року).
Відповідно до трудової книжки Позивача серії НОМЕР_1 від 01.04.1986 року (період з 19.09.1988 року по 04.09.1989 року) позивача наказом №39 від 13.09.88 року прийнято на посаду завідуючого відділом комсомольських організацій (запис №7). Звільнено за ст. 36 КЗпП УРСР згідно рішення Бюро РКМСМУ В-62 від 12.09.89 р. (запис №8).
Судом встановлено, що відповідні записи щодо прийняття на роботу та звільнення з роботи оформлені з зазначенням дат, номерів, наказів мітяться в трудовій книжці.
Отже, суд дійшов висновку, що позивач має право на зарахування вказаних періодів роботи згідно трудової книжки, що дає право на призначення пенсії.
Однак, згідно розрахунку стажу роботи позивача, вказані періоди органом пенсійного фонду не були зараховані до його загального страхового стажу.
Суд не вважає мотиви відмови пенсійним органом в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача достатніми для не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи, оскільки незважаючи на окремі незначні недоліки в оформленні трудової книжки, в останній наявні записи трудової діяльності позивача, з яких точно можна встановити місце, посаду та період роботи, номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.
Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів роботи відповідачем суду не надано.
При цьому суд зазначає, що обов'язок щодо повноти та правильності внесення до трудової книжки даних покладено на роботодавця, тобто на підприємство, де працював позивач.
Крім того, Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком. Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.
Отже працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсії.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.04.1986 року підлягають зарахуванню позивачу до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії, оскільки відповідні записи містяться у трудовій книжці та працівник не може нести відповідальності за допущені описки роботодавцем при заповненні відповідних документів.
Оскільки відповідачем протиправно відмовлено позивачу у зарахуванні оскаржуваних періодів роботи до страхового стажу при призначенні пенсії за віком за відсутністю підтвердження страхового стажу, що встановлено судом, поряд з цим встановлено, що позивач з 29.12.2023 року досяг необхідного пенсійного віку.
Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що належним способом захисту буде визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Одеській області щодо не зарахування ОСОБА_1 періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.04.1986 року з 01.09.1980 року по 28.08.1981 рік, з 27.06.1986 року по 16.09.1988 рік, з 19.09.1988 року по 04.09.1989 рік; зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу періоди роботи позивача з 01.09.1980 року по 28.08.1981 рік, з 27.06.1986 року по 16.09.1988 рік, з 19.09.1988 року по 04.09.1989 рік.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З урахуванням висновку суду про задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування ОСОБА_1 періодів роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.04.1986 року з 01.09.1980 року по 28.08.1981 рік, з 27.06.1986 року по 16.09.1988 рік, з 19.09.1988 року по 04.09.1989 рік.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення про перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу періоди роботи позивача з 01.09.1980 року по 28.08.1981 рік, з 27.06.1986 року по 16.09.1988 рік, з 19.09.1988 року по 04.09.1989 рік.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень, двадцять копійок).
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.