Справа № 420/18753/24
20 серпня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Дробченко К.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії щодо відмови у виключенні з військового обліку, як особу яка була засуджена за тяжкий злочин до позбавлення волі, -
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), в якій позивач просить:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які викладені у листі №10780 від 23.05.2024 року щодо відмови у виключені ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції станом на 15.05.2024 року), як особу, яка була засуджена за тяжкий злочин до позбавлення волі;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції станом на 15.05.2024р.), як особу, яка була засуджена за тяжкий злочин до позбавлення волі.
Ухвалою від 20.06.2024 року Одеським окружним адміністративним судом провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.05.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виключення з військового обліку, як особу, яка була засуджена за тяжкий злочин до позбавлення волі, на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Однак, листом від 23.05.2024 року (вих. №10780), відповідачем відмовлено у виключенні позивача з військового обліку у зв'язку з тим, що 18.05.2024 року набули чинності зміни до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», де відсутня підстава про виключення з військового обліку осіб, які раніше були засуджені за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 20.06.2024 року.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1. ч.1).
За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.
Як вбачається з позовної заяви, Седлачек (« ОСОБА_2 , був засуджений вироком Котовського міськрайсуду Одеської області від 21.09.2004 року по справі №1-296/2004р. за ч. 2, 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України на підставі ст.ст. 69, 70 КК України до остаточного покарання строком 3,6 років позбавлення волі.
Надалі, позивач звернувся до відповідача із заявою про виключення з військового обліку, як особу, яка була засуджена за тяжкий злочин до позбавлення волі, на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Однак, листом від 23.05.2024 року (вих. №10780), відповідачем відмовлено у виключенні позивача з військового обліку у зв'язку з тим, що 18.05.2024 року набули чинності зміни до ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», де відсутня підстава про виключення з військового обліку осіб, які раніше були засуджені за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України. Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022 (затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ) у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та триває до цього часу. 24 лютого 2022 з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань Законом України від 03 березня 2022 року №2105-ІХ затверджений Указ Президента України від 24 лютого 2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» (далі по тексту - Указ №69/2022).
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з ч. 9 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць;
призовники - особи, приписані до призовних дільниць;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Відповідно до ч. 9 cт. 14 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» у редакції на час виникнення спірних правовідносин, на районні (міські) комісії з питань приписки покладаються, серед іншого, такі функції:
- зняття з військового обліку призовників та взяття на військовий облік військовозобов'язаних громадян, яких:
- за станом здоров'я визнано непридатними до військової служби в мирний час, обмежено придатними у воєнний час;
- раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання;
виключення з військового обліку громадян, яких:
- за станом здоров'я визнано непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку;
- раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Дослідивши докази по справі, судом встановлено, що Седлачек («Дригальський» до зміни прізвища) ОСОБА_3 , був засуджений вироком Котовського міськрайсуду Одеської області від 21.09.2004 року по справі №1-296/2004р. за ч. 2, 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України на підставі ст.ст. 69, 70 КК України до остаточного покарання строком 3,6 років позбавлення волі.
Таким чином, злочин, за вчинення якого було засуджено позивача, станом на час його вчинення та винесення вироку, визнавався тяжким.
Крім того, суд звертає увагу на те, що редакція п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції станом на 15.05.2024р.) передбачає, що виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Водночас розмежування того, чи ці особи є такими, що на даний час мають судимість, або такими, судимість яких є погашеною або знятою, вказана норма не містить.
З огляду на це, підстави відмови, вказані відповідачем у повідомленні від 23.05.2024 року за №10780, є необґрунтованими і протиправними.
Відповідач не довів, що діяв у спосіб, визначений законом.
З урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.05.2024 року щодо виключення його з військового обліку та вирішити її із урахуванням правової оцінки, наданої судом.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд робить висновок, з урахуванням положень ч.2 ст. 9 КАС України, про задоволення позовної заяви в частині визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які викладені у листі №10780 від 23.05.2024 року щодо відмови у виключені ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції станом на 15.05.2024 року), як особу, яка була засуджена за тяжкий злочин до позбавлення волі та в частині зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.05.2024 року щодо виключення його з військового обліку та вирішити її із урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дії щодо відмови у виключенні з військового обліку, як особу яка була засуджена за тяжкий злочин до позбавлення волі - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які викладені у листі №10780 від 23.05.2024 року щодо відмови у виключені ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції станом на 15.05.2024 року), як особу, яка була засуджена за тяжкий злочин до позбавлення волі.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.05.2024 року щодо виключення його з військового обліку та вирішити її із урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять грн. 60 коп.).
В решті позовних вимог - відмовити.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 20.08.2024 р.
Суддя О.М. Тарасишина