Справа №295/10885/22
Категорія 18
1-кп/295/460/24
21.08.2024 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
секретарів судового
засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
представника потерпілого ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
законного представника ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12022065400000871 від 19.06.2022 про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Мшанець Старосинявського району Хмельницької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, немаючого на утриманні малолітніх дітей, непрацюючого, студента ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -
ОСОБА_7 17.06.2022 близько 20 год, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , в ході сварки на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання їх наслідків, умисно наніс один удар кулаком своєї правої руки в обличчя ОСОБА_5 , внаслідок чого останній втратив свідомість та впав на землю.
Своїми умисними діями ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді травматичного субкон'юнктивального розриву склери лівого ока, що супроводжувався гіфемой, набряком рогівки, афакієй лівого ока, що потягнуло за собою тривалий розлад здоров'я, але не було небезпечним для життя, яке відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та показав, що дійсно вчинив кримінальне правопорушення у час, спосіб та за обставин, що викладені в обвинувальному акті, не оспорюючи доказів по даній справі, здобутих органами досудового слідства. Щиро розкаюється у вчиненні кримінального правопорушення. Також показав, що дійсно 17.06.2022 близько 20 год, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , в ході сварки, умисно наніс один удар кулаком своєї правої руки в обличчя ОСОБА_5 , внаслідок чого останній втратив свідомість та впав на землю. Цивільний позов ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушенням просив задовольнити частково, а витрати на відшкодування правової допомоги та моральну шкоду не визнав. Потерпілому в подальшому буде допомагати. Не заперечував проти розгляду кримінального провадження щодо нього в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
Потерпілий в судовому засіданні надав покази про те, що все відбувалось так як зазначено в обвинувальному акті. Неприязних стосунсів до обвинуваченого не має. Останній просив вибачення. Частково його пробачив, бо матеріально не допомагав в лікуванні. За власні кошти змушений був лікуватись. Обвинувачений вибив йому зуби та поставили штифти. Поневічив око, на яке майже не бачить. Лікується. Просив обвинуваченого суворо не карати та задовольнити його цивільний позов.
У зв'язку з повним визнанням обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, роз'яснивши учасникам судового провадження наслідки застосування даної статті КПК України.
За таких обставин, враховуючи показання обвинуваченого, які відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, суд вважає винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведеною та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисні дії, які виразились в умисному середньої тяжкості тілесному ушкодженні, тобто умисному ушкодженні, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Призначаючи покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України і враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення у неповнолітньому віці.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.
Суд, враховує матеріали досудової доповіді Сектору ювенальної пробації м. Житомира Корольовського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Житомирській області, відповідно якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення - низький та виправлення ОСОБА_7 можливе без ізоляцї від суспільства.
З урахуванням викладеного, та те, що обвинувачений раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, нявність пом'якшуючих обставин - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення у неповнолітньому віці та відсутність обтяжуючих обставин, обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, має молодий вік, навчається, враховуючи склад та обстановку в сім'ї, їх матеріальний стан, обстановку в навчальному закладі, взаємини з учителями, однолітками, зв'язки і поведінка поза домом та навчальним закладом, умови життя та його виховання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, те, що останній попросив вибачення за скоєне у потерпілого, характеризується посередньо та добре, заявлений прокурором позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого відшкодовано, на наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, приймаючи до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та призначає обвинуваченому міру покарання в межах санкції статті 122 ч. 1 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, у виді громадських робіт, оскільки вважає, що саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого.
У задоволенні цивільного позова прокурора в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради про стягнення з ОСОБА_7 15377,60 гривень на користь Житомирської обласної ради витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_5 , слід відмовити, оскільки витрати відшкодовано у повному обсязі, згідно квитанцій (а.с. 219-222 )
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної з витратами на лікування, в сумі 66182,70 грн та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в сумі 400 000 грн, а також понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 86 000 грн підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Судом встановлена винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.122 КК України, та заподіяння потерпілому умисного тілесного ушкодження середньої тяжкості.
Згідно зі ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Частиною першою статті 1195 ЦК України визначається, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Заявлена потерпілим сума матеріальної шкоди, що включає в себе придбання необхідних медичних препаратів для лікування та проведення низки вартісних операцій частково підтверджується: виписками із медичної карти амбулаторного хворого, консультаційними висновками спеціалістів, фіскальними чеками, актом наданих послуг, а тому підлягає частковому задоволенню, а саме у сумі - 49224,56 грн, а не 48592,70 грн яка визнана цивільним відповідачем ОСОБА_7 , оскільки деякі фіскальні чеки неможливо дослідити судом і встановити суму понесених витрат, так як вони нечитабельні.
Разом з тим, потерпілим не обґрунтовано причинно-наслідковий зв'язок матеріальної шкоди, пов'язаної з витратами на лікування, протезування зубів у сумі 15120 грн із даним кримінальним правопорушенням, а тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо заявленої суми моральної шкоди, то відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Констатуючи наявність факту заподіяння моральної шкоди, суд перш за все керується критеріями загальнолюдських цінностей і виходить з розуміння того, що отримання тілесних ушкоджень середньої тяжкості та фактична втрата одного ока, на якому зір впав до 1 %, значні моральні страждання, які призвели до позбавлення можливостей реалізації своїх звичок і бажань, які ОСОБА_5 міг би реалізувати не зазнаючи фізичних страждань під час здійснення багатьох операції та періоду відновлення після них, а також те, що він являється молодою людиною, тому завдані тілесні ушкодження і отримана 3 група інвалідності не може не відобразитись на його подальшому соціальному житті, поза всяким сумнівом, пов'язані з глибокими душевними стражданнями, що за законом підлягають компенсації, в тому числі й грошима.
З урахуванням наведеного та з огляду на характер отриманої травми, тривалості лікування та додаткових зусиль для організації свого життя, в зв'язку із заподіянням тілесних ушкоджень, виходячи з принципів розумності, поміркованості та справедливості, суд вважає законним стягнути з ОСОБА_7 на відшкодування завданої моральної шкоди потерпілому грошові кошти в сумі 100 000 грн.
Щодо відшкодування витрат, які потерпілий має зробити в майбутньому, а саме з його слів -400 000 грн на лікування ока, суд роз'яснює, що потерпілий не позбавлений можливості звертатися до суду з позовом про їх відшкодування в порядку цивільного судочинства, документально підтвердивши їх, та вони не відносяться до моральної шкоди.
Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.
Згідно вимог ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, до яких відносяться витрати на правову допомогу.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Згідно з висновком, викладеним у п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони (Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року у справі № 753/10228/20, провадження № 51-5868км21).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, обов'язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо), що підтверджується відповідними висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18, № 199/3939/18-ц, № 466/9758/16-ц, Великої Палати Верховного Суду у справі № 826/1216/16.
Чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов'язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, до яких належать, зокрема, і витрати на правову допомогу, що, у відповідності до ст. 91 КПК України, є предметом доказування у кримінальному провадженні.
Відповідно до матеріалів справи, на підтвердження понесених потерпілим витрат на правничу допомогу надано договір про надання професійної правничої допомоги № 1 від 26.06.2022, копію акту №1 приймання-передачі наданої правової допомоги відповідно до Договору про надання правової допомоги №1 від 26.06.2022 та копію додатку №1 до договору про надання правової допомоги №1 від 26.06.2022.
Разом з тим, на підтвердження понесених витрат не надано документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанцію до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо).
Верховний Суд у справі 826/8107/16, у справі 810/2823/17 (ЄДРСР 73874364) наголосив, що з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16.09.2013 №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення», зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218.
Матеріали справи не містять надання доказів публічної звітності та/або ведення Книги обліку доходів та витрат та/або витягу з цієї книги обліку щодо фіксації отриманих доходів адвокатом ОСОБА_6 від потерпілого у сумі 86,000 грн.
Однак, з огляду на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються незначною кількістю нормативно-правових актів, стосовно них існує судова практика, складнощів щодо процесу доказування чи витребування доказів не виникало, зважаючи на ціну позову, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, принципу співмірності і розумності судових витрат розгляд справи в порядку ст. 349 КПК України, суд вважає, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним, а тому, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, слід зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що потерпілий отримував адвокатські послуги, суд вважає за необхідне стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу, однак позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню та з обвинуваченого на користь потерпілого слід стягнути в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу грошову суму в розмірі 10000 грн, оскільки саме така сума буде відповідати принципу співмірності та розумності.
Долю речових доказів суд вирішує у відповідності ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати відсутні.
Арешт на майно обвинуваченого не накладався.
Підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 69, 100 КК України, ст.ст. 128, 349, 369-371, 374 КПК України, суд,-
Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 122 КК України та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України, у виді громадських робіт строком на 120 (сто двадцять) годин у вільний від навчання чи основної роботи час.
Речові докази, а саме три DVD-R диски з відеозаписами залишити при матеріалах кримінального провадження.
У задоволенні цивільного позову прокурора в інтересах держави в особі Житомирської обласної ради про стягнення з ОСОБА_7 15377,60 гривень, відмовити.
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушенням задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 майнову шкоду у розмірі 49224 грн 56 коп, моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду, який набрав законної сили, обов'язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягає виконанню на всій території України.
Суддя: ОСОБА_1