Ухвала від 19.08.2024 по справі 913/266/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

19 серпня 2024 року м. Харків Справа № 913/266/20(910/14058/23)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С., суддя Слободін М.М.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.,

за участю представника фізичної особи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1 (вх. № 1300 Л/1) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 02.11.2023 у справі № 913/266/20(910/14058/23),

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404);

до: російської федерації (місцезнаходження: Повітрофлотський просп., буд. 27, м. Київ, 03049);

про: відшкодування шкоди,-

в межах справи №913/266/20 за заявою кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140);

до боржника: Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404);

про: банкрутство,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.11.2023 у справі №913/266/20(910/14058/23) провадження у справі №913/266/20(910/14058/23) за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до відповідача російської федерації про відшкодування шкоди - зупинено до оприлюднення судовою палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у справі №913/266/20.

Фізична особа ОСОБА_1 , як акціонер Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", з відповідною ухвалою суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вважає, що оскаржуване судове рішення впливає не лише на інтереси юридичної особи ПАТ "Українська інноваційна компанія", але й на заявника апеляційної скарги, як акціонера, володільця корпоративних права, особи, яка має право голосу при прийняті рішень та яка має право на отримання дивідендів від діяльності цієї юридичної особи.

У судове засідання, яке відбулось 19.08.2024, з'явився представник фізичної особи ОСОБА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що апеляційна скарга подана фізичною особою ОСОБА_1 , як акціонером Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав та обов'язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Реалізація конституційного права, зокрема на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в цьому випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.

За змістом ч.1 ст.3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 9 ч.3 ст.2 ГПК України передбачено, що одним із принципів господарського судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

У відповідності до ч.1 ст.17 ГПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.

Частина перша статті 254 ГПК України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов'язків.

У розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов'язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов'язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб'єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов'язку стосовно однієї із сторін спору.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок; такий правовий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Обґрунтовуючи своє право на апеляційне оскарження фізична особа ОСОБА_1 , вказує, що є акціонером Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", а відтак оскаржувана ухвала впливає на інтереси Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", а відтак і на його право на отримання дивідендів від діяльності даної юридичної особи.

За змістом рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 щодо порушеного права, за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес. Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, інтересів та (або) обов'язків, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує скаржник, було реальним, стосувалося індивідуально виражених прав або інтересів.

Вирішення судом питання про права, інтереси та (або) обов'язки, особи, не залученої до участі у справі, буде мати місце, якщо такі права, інтереси та (або) обов'язки, особи виникають саме із оскарженого судового рішення, а не із інших юридичних фактів, з яких виходив суд приймаючи своє рішення.

Колегія суддів, дослідивши зміст оскаржуваного судового рішення, зазначає, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали не вирішувався спір про право у правовідносинах, учасником яких є апелянт фізична особа ОСОБА_1 , а ухвала Господарського суду Луганської області від 02.11.2023 у справі № 913/266/20(910/14058/23) не містить жодних суджень про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника.

Зокрема, мотивувальна та резолютивна частина оскаржуваної ухвали не містить жодних приписів щодо прав та обов'язків заявника апеляційної скарги.

Сторонами спору при постановленні оскаржуваної ухвали виступали - Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404) та російська федерація.

Статтею 80 Цивільного кодексу України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно зі статтею 97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

В силу частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

У даному випадку позов заявлено Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія" від імені товариства, як самостійного суб'єкта на звернення до господарського суду для захисту свого права та інтересу, наділеного повним обсягом цивільної правоздатності і дієздатності.

Слід зазначити, що відповідно до приписів статті 115 Цивільного кодексу України акціонерне товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність, придбаного за рахунок продажу акцій, одержаного в результаті його господарської діяльності, а також іншого майна, набутого в результаті його господарської діяльності, а також іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Статтею 4 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що акціонер товариства є лише власником акцій товариства.

Права та обов'язки учасників акціонерного товариства які володіють простими акціями визначені статтею 25 Закону України "Про акціонерні товариства" відповідно до якої кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування.

Акціонери-власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.

Водночас, згідно з частиною 2 статті 80 ГК України Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій, крім випадків, визначених законом.

Зазначене свідчить, що учасник акціонерного товариства є носієм корпоративних прав, що визначаються його часткою в статутному капіталі (майні) господарської організації та включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отриманні певної частки прибутку даної організації та активів у разі ліквідації останньої.

При цьому, скаржником не наведено обґрунтування, яким чином оскаржуване нею рішення зачіпає її права та обов'язки, зокрема яким чином рішення впливає та перешкоджає отримання нею дивідендів, з урахуванням того, що виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Відповідно до частин першої, третьої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Визначені апелянтом підстави апеляційного перегляду носять корпоративний характер, що виключає їх взаємопов'язаність зі спором у даній справі, та наявність порушеного права чи охоронюваного законом інтересу внаслідок прийняття оскаржуваної ухвали.

Судова колегія вважає, що заявником не було доведено суду апеляційної інстанції наявності порушеного права чи охоронюваного законом інтересу внаслідок прийняття оскаржуваного рішення та відповідно, наявності підстав для самостійного звернення з відповідною апеляційною скаргою.

Разом з тим, за змістом статей 2,80,91,92 ЦК України юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю. При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч.1 ст.92 ЦК України). Акціонер (учасник) товариства не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства та не вправі звертатися до суду за захистом прав, інтересів інших учасників господарського товариства, а також самого товариства поза відносинами представництва.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 21.09.2016 у справі № 902/841/16.

Юридична особа може набувати процесуальних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників у випадках, коли відповідно до закону чи установчого документа така юридична особа набуває та здійснює права, а також несе обов'язки через своїх учасників (ч.6 ст.44 ГПК України).

Всупереч наведеному, в матеріалах справи відсутні, а апелянтом не надано доказів наявності у нього повноважень діяти від імені Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

Отже, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 помилково відкрито апеляційне провадження за скаргою фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Луганської області від 02.11.2023 у справі № 913/266/20(910/14058/23).

Статтею 264 ГПК України визначені підстави для закриття апеляційного провадження.

Втім, хоча стаття 264 ГПК України не містить такої підстави для закриття провадження, яке помилково відкрите, однак в цьому випадку процесуально правильними є дії суду апеляційної інстанції щодо закриття апеляційного провадження, оскільки так суд апеляційної інстанції буде діяти як "суд встановлений законом" в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини. (Відповідна правова позиція щодо необхідності закриття апеляційного провадження як помилково відкритого викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, від 08.01.2019 року у справі №922/1906/18, від 13.08.2019 року у справі №5002-17/2743-2009, від 20.08.2019 року у справі №910/1702/15-г, від 05.11.2019 року у справі №926/767-б/15, від 29.04.2020 року у справі №917/1185/18, від 25.02.2021 року справі №15/81, від 26.02.2021 року у справі №29/5005/6381/2011).

За вказаних обставин, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Луганської області від 02.11.2023 у справі № 913/266/20(910/14058/23), з огляду на помилковість відкриття.

Керуючись статтями 231, 234, 235, 264 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

УХВАЛИЛА:

Закрити провадження з розгляду апеляційної скарги фізичної особи ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Луганської області від 02.11.2023 у справі № 913/266/20(910/14058/23).

Повний текст ухвали складено 20.08.2024

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання колегією суддів. Порядок оскарження даної ухвали визначений у статтях 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя В.С. Хачатрян

Суддя М.М. Слободін