Справа № 953/9232/23 (1-кс/953/5280/24) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/872/24 Суддя доповідач ОСОБА_2
14 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 23 липня 2024 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023220000000922 від 10.08.2023 року стосовно ОСОБА_8 ,-
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 погоджене з прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12023220000000922 від 10.08.2023 року стосовно ОСОБА_8 .
На зазначену ухвалу слідчого судді прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 .
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу прокурор посилався на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Також посилався на фактичні обставини провадження. Вказував, що ОСОБА_8 була належним чином повідомлена про підозру, відповідно о чинного кримінального процесуального закону. Поряд з цим, прокурор зазначав, що у цьому кримінальному провадженні існують ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. Вказував, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється в скоєнні кримінальних правопорушень та наявність відповідно оформленої постанови слідчого про оголошення підозрюваної у міжнародний розшук, вважав доведеним факт оголошення підозрюваної в міжнародний розшук, що в сукупності з наявними ризиками є підставою для обрання відносно підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за її відсутності в порядку ч.6 ст. 193 КПК України. Поряд з цим прокурор зазначав, що наказ МВС України, на який посилався слідчий суддя втратив чинність, а тому не може бути покладено в основу прийнятого рішення, проте посилався на інструкцію про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол щодо особи, яка розшукується з метою її затримання.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що слідчим управлінням ГУ НП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.08.2023 за № 12023220000000922 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 2,3 ст. 191 КК України.
03.07.2023 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 191 КК України, а саме 03.07.2023 року співмешканцю ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , із застосуванням відеозапису, вручено повідомлення про підозру, а також повістки про виклик на допит в якості підозрюваної для передачі ОСОБА_8 , якими зобов'язано останню з'явитись до СУ ГУНП в Харківській області, однак у визначені дати ОСОБА_8 не з'явилась. Поряд з цим, повідомлення про підозру відправлено на поштову адресу місця проживання ОСОБА_8 .
10.08.2023 року ОСОБА_8 оголошено у розшук постановою слідчого (арк. 23).
24.10.2023 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова надано дозвіл на затримання ОСОБА_8 (арк. 94-101).
09.05.2024 року ГЦОСІ ДПС України на запит слідчого підтверджено відомості про перетин ОСОБА_8 . Державного кордону України.
10.05.2024 року постановою слідчий СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 оголосив у міжнародний розшук підозрюваному ОСОБА_8 (арк. 104-105).
08.07.2024 року постанова слідчого про оголошення підозрюваної у міжнародний розшук направлена до відділу міжнародного співробітництва ГУНП в Харківській області.
17.07.2024 року старший слідчий СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Київського районного суду м. Харкова з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_8 .
В обґрунтування клопотання посилався на обґрунтованість підозри ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2,3 ст. 191 КПК України. Також вказував на існування ризиків, передбачених п.п. 1,4 ч.1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_8 , слідчий суддя суду першої інстанції зазначав, що за даними слідства ОСОБА_10 покинула територію України 11.04.2023 року (в період воєнного часу) до оголошення їй підозри від 03.07.2023 року, а тому доводи органу досудового розслідування про наявність ризику щодо переховування від органу досудового розслідування та суду не підтверджено належними даними про ухилення підозрюваної від слідства та суду. Дані щодо перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином взагалі у клопотанні не конкретизовані. Суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність поданого клопотання, його необґрунтованість та відсутність даних про те, що ОСОБА_8 набула статусу особи, що оголошена у міжнародний розшук.
Колегія суддів не погоджується з такими висновкам слідчого судді з наступних підстав.
Відповідно о вимог ч.1 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно о вимог ч.2 ст. 135 КПК України, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
З матеріалів провадження вбачається, що місцем проживання ОСОБА_11 , є АДРЕСА_1 .
Ці відомості підтверджуються тим, що під час допиту ОСОБА_8 у якості свідка у цьому кримінальному провадженні вона зазначала саме цю адресу (арк. 64-66, 67-70).
Поряд з цим за цією адресою проживає її колишній чоловік ОСОБА_12 .
Тобто ОСОБА_12 є особою, яка проживає з ОСОБА_8 .
Слідчим було вручено повідомлення про підозру ОСОБА_8 саме особі, яка з нею проживає - ОСОБА_12 , що було зафіксовано на відеозапис під час вручення йому повідомлення про підозру (арк. 115), у зв'язку із чим колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_8 вважається такою, яка належним чином повідомлена, однак у визначені дати ОСОБА_8 не з'явилась.
Крім того, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_8 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 191 КК України, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах провадження.Зважуючи на такий обсяг відомостей судового провадження, які об'єктивно свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваної, як вжиття запобіжних заходів у зв'язку з наявністю саме обґрунтованої підозри, оскільки наявні у матеріалах провадження докази формують внутрішнє переконання причетності ОСОБА_8 , до вчинення кримінального правопорушення, згідно підозри.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо слідчий доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК.Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах «Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88», «Erdagozv. Turkey п. 51», «Cebotari v. Moldova п. 48» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення, зокрема у рішенні "Murray v. the United Kingdom".
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Відповідно до вимог п.п.4,5 ч.1 ст.277 КПК України, письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням із прокурором. Повідомлення має містити, зокрема, такі відомості: зміст підозри, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
З матеріалів цього провадження об'єктивно вбачається, що в повідомленні про підозру ОСОБА_8 за ознаками злочинів, передбачених ч.2,3 ст.191 КК України, вказано зміст підозри та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюється останній, із зазначенням статей (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Крім того, колегія суддів вважає доведеним існування ризиків передбачених п.п.1, 4 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість підозрюваною переховуватися від органів досудового розслідування та суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Враховуючи підвищену суспільну небезпечність дій, інкримінованих підозрюваній, згідно підозри та усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі на значний термін, є ймовірність того, що вона може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Надаючи оцінку можливості підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування, суду, або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих їй кримінальних правопорушень може вдатися до відповідних дій.
Належить врахувати, що ОСОБА_8 виїхала за межі України та у органу досудового розслідування відсутні будь-які фактичних відомостей про те, де саме на теперішній час вона перебуває.
Доцільність застосування запобіжного заходу у виді тримання підозрюваної під вартою та існування ризиків, передбачених п.п. 1,4 ч.1 ст.177 КПК України, колегія суддів вважає, що вони існують з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та відомості про особу підозрюваної.
Зокрема, згідно відомостей, що є наявними в матеріалах судового провадження, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні нетяжких злочинів, передбачених ч.2,3 ст. 191 КК України.
Згідно відомостей про особу підозрюваної вбачається, що вона має місце реєстрації, раніше не судима, на теперішній час перебуває за межами України.
Крім того, в оскаржуваному рішенні слідчий суддя послався на Інструкцію, яка затверджена наказом МВС України № 3/1/2/5/2/2 від 09.01.1997 року.
Однак відповідно до п.1 наказу МВС України № 612/379/227/511 від 17.08.2020 року визнано таким, що втратив чинність наказ МВС № 3/1/2/5/2/» від 09.01.1997 року.
Одночасно наказом МВС України від 17.08.2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5 затверджено «Інструкцію про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол», яка є чинною на теперішній час.
Відповідно до вимог розділу ІV цієї інструкції етапу здійснення відповідного запиту до Інтерполу щодо особи, яка розшукується з метою її затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україні передує оголошення такої особи в установленому законом порядку в розшук правоохоронними органами України, а документами, які додаються до запиту є завірена копія постанови про оголошення розшуку особи та завірена копія ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на стадії досудового розслідування.
На теперішній час кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування.
Постановою слідчого від 10.08.2023 року ОСОБА_8 оголошено у розшук (арк. 23).
Постановою слідчого від 10.05.2024 року ОСОБА_8 оголошена у міжнародний розшук (арк. 104-105).
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням фактичних обставин вчинення дій, згідно підозри, які інкримінуються підозрюваній ОСОБА_8 , а саме пособництві у розтраті чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що свідчить про наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, що вочевидь впливає на питання щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що підозрювана може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового слідства, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Зазначене вказує на необхідність в цьому конкретному випадку застосування до підозрюваної запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що на цьому етапі досудового розслідування підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Поряд з цим, наявність постанови про оголошення підозрюваної ОСОБА_8 у міжнародний розшук, поза розумним сумнівом, доводить існування ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, що помилково не було враховано слідчим суддею суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч.6 ст. 193 КПК України, слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи наявність ризиків, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомості наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній в разі визнання винуватою, те що підозрювана оголошена у міжнародний розшук та буде продовжувати переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких прокурор просив скасувати ухвалу слідчого судді, знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду і є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Керуючись ст. ст. 376, 392, 393, 404, 405, ст.407 ч.3 п.1, ст.ст. 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 23 липня 2024 року скасувати.
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 - задовольнити.
Обрати стосовно підозрюваної ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор».
Зобов'язати компетентних службових осіб органу досудового розслідування після затримання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки її до місця кримінального провадження звернутися до слідчого судді, суду для розгляду питання за участю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
У разі виконання розшуку та затримання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - роз'яснити останній що вона не позбавлена права звертатись до слідчого, прокурора чи суду з клопотаннями про скасування або зміну обраного запобіжного заходу.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді :