Справа № 953/5146/24
н/п 2-а/953/118/24
21 серпня 2024 року Київський районний суд м. Харкова у складі судді Єфіменко Н.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції про скасування постанови, -
встановив:
11 червня 2024 року ОСОБА_1 (далі: позивач) звернувся до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції (далі: відповідач) з позовом про скасування постанови серії ББА №110825 від 06.06.2024, закриття провадження.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на винесення постанови серії ББА №110825 від 06.06.2024 за ст.127-3 КУпАП працівником поліції, який не брав безпосередньої участі у зупинці автомобілю, тобто у виявленні адміністративного правопорушення, розгляд справи на місці вчинення адміністративного правопорушення без надання часу для підготовки до розгляду адміністративного матеріалу, порушення суб'єктом владних повноважень положень ст.ст. 268, 271, 276, 277 КУпАП, ст. 59 Конституції України за ненадання можливості скористатись правовою допомогою, накладення штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за мінімального визначеного розміру 500неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, відсутність у позивача статусу суб'єкта відповідальності за вказаною статтею.
Відповідач проти задоволення позову заперечував посилаючись на правомірність винесення оскаржуваної постанови та здійснення працівником поліції повноважень у межах та у спосіб, що визначені ст.19 Конституції, законами та нормативно-правовими актами України, не спричинивши при цьому порушення прав позивача та норм чинного законодавства України.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
06.06.2024 постановою оперуповноваженого Харківського управління Департаменту внутрішньої безпеки НП України серії ББА №110825 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.127-3 КУпАП.
Зі змісту вищезазначеної постанови вбачається, що позивач 06.06.2024 о 09:40 за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, буд. 189проводив практику з підготовки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з використанням транспортного засобу Chevrolet Aveo, р.н. НОМЕР_1 , який обладнаний з порушенням вимог ПДР, а саме: на навчальному транспортному засобі не встановлено двохстороннього знаку на даху транспортного засобу (рівносторонній трикутник білого кольору вершиною до гори, каймою червоного кольору в який вписано літеру «Н» чорного кольору), а також відсутні знаки спереду і ззаду, чим порушив вимоги п.2.4.8 і п.30.3К ПДР.
Власником транспортного засобу Chevrolet Aveo, р.н. НОМЕР_1 , є ТОВ «Школа безпечного водіння», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .
Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд висновує:
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно із ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення серії ББА №110825 від 06.06.2024.
Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки регулює Закон України «Про дорожній рух».
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року.
Пунктами 1.3 та 1.9. Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Стаття 14 Закону України «Про дорожній рух» зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють ПДР, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року.
Пунктом 1.1 ПДР визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Пунктами 24.8, 30.3К ПДР передбачено, що транспортні засоби (за винятком мотоциклів, мопедів та квадроциклів), на яких проводиться навчання, повинні мати розпізнавальні знаки "Навчальний транспортний засіб" відповідно до вимог підпункту "к" пункту 30.3 цих Правил. Транспортні засоби (за винятком автобусів), які використовуються для навчання, також повинні бути обладнані додатковими педалями зчеплення (у разі коли конструкція транспортного засобу передбачає педаль зчеплення), акселератора (у разі коли конструкція транспортного засобу допускає можливість обладнання такою педаллю) і гальмування, дзеркалом або дзеркалами заднього виду для спеціаліста з підготовки водіїв. На відповідних транспортних засобах установлюються такі розпізнавальні знаки "Навчальний транспортний засіб" - рівносторонній трикутник білого кольору з вершиною догори і каймою червоного кольору, в який вписано літеру "Н" чорного кольору (сторона - не менше 200 мм, ширина кайми - 1/10 цієї сторони). Знак розміщується спереду і ззаду на транспортних засобах, що використовуються для навчання водінню (допускається встановлення двостороннього знака на даху легкового автомобіля).
Відповідальність за порушення вимог п.24.8, п.30.3К ПДР передбачена ст.127-3 КУпАП.
Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Частинами 2, 4 ст.258 КУпАП встановлено, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд, яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених ч.1, ч.2 цієї статті, уповноваженими органами на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП.
Отже, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.
З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом №1395 від 07.11.2015 року МВС України затверджено відповідну Інструкцію (далі - Інструкція).
Пунктом 2 розділу III Інструкції визначено, що постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених ст.127-3 КУпАП, поліцейськими підрозділу Департаменту патрульної поліції, Департаменту внутрішньої безпеки, за місцем вчинення адміністративного правопорушення.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведеним конституційним положенням кореспондує ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію».
Згідно з ч.1 cт.7 КпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка має бути підтверджена належними доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.
Всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Статтею 127-3 КУпАП передбачена відповідальність за порушення посадовими особами закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичними особами-підприємцями встановленого порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, а саме: здійснення підготовки, перепідготовки водіїв транспортних засобів, особою, яка не має чинного документа спеціаліста з підготовки водіїв транспортних засобів; допуск осіб, які не склали теоретичний іспит, до практичної підготовки водіїв; проведення практичної підготовки водіїв з використанням транспортних засобів, обладнаних з порушенням вимогПравил дорожнього руху, або особою, яка позбавлена права керувати транспортними засобами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятисот до вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак, суб'єктами відповідальності за ст.127-3 КУпАП виключно посадові особи закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, а також фізичні особи-підприємці, які проводять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.
У відповідності до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів того, що позивач є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.127-3 КУпАП, - посадовою особою закладу або фізичною собою-підприємцем, яка проводить підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.
Отже, відповідачем не доведено, що позивач є суб'єктом адміністративного правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові.
Ураховуючи, що обов'язок доказування в даних справах покладається на відповідача, суд дійшов висновку щодо недоведеності відповідачем під час судового розгляду справи правомірності прийнятого ним рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст.127-3 КУпАП.
За змістом п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не надані належні та допустимі докази, які свідчать про обґрунтованість прийняття оскаржуваної постанови узв'язку з чим, позов підлягає задоволенню шляхом скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ББА №110825 від 06.06.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.127-3 КУпАП.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для ухвалення судового рішення.
Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з даним позовом сплачений судовий збір в сумі 1 211, 20 грн.
Разом з тим, розмір судового збору за подання позовної заяви про скасування постанови складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 605,60 грн.
За задоволення позовних вимог, судовий збір в сумі 605,60 грн. підлягає віднесенню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції.
Крім того, п.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Частиною 2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Судом встановлено, що позивачем при звернені до суду з даним позовом переплачено судовий збір в сумі 605,60 грн.
Отже, судовий збір в сумі 606, 60 грн. підлягає поверненню позивачу.
Щодо стягнення витрат на професійну допомогу в сумі 10 000 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.2 - ч.7 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно із ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, часу, витраченого адвокатом, їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.01.2022 по справі №813/2241/18.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження даних витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги від 10.06.2024, додаток до договору про надання правової допомоги від 10.06.2024 про перелік послуг, що надаються клієнту та повноваження адвоката, ордер серії ВІ №1223711 від 10.06.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльністю.
Відповідач проти стягнення витрат на правову допомогу заперечував посилаючись на незначну складність справи, з невеликим обсягом дослідження доказів.
Враховуючи викладене, а також з огляду на складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, значення справи для сторони, надані докази, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, об'єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у даній справі у розмірі 3 000 грн., що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.
Керуючись ст.ст.243-245,286 КАС України, суд,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції про скасування постанови, - задовольнити.
Постанову винесену оперуповноваженим Харківського управління Департаменту внутрішньої безпеки НП України майором поліції Берніковим Віталієм Вікторовичем серії ББА №110825 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.127-3 КУпАП, - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.127-3 КУпАП,- закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції на корить ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисяч) грн.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. сплачений на підставі квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №2014910001 від 11.06.2024.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України (ЄДРПОУ 40116086, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 10).
Повний текст рішення складений 21.08.2024.
Суддя - Н.В.Єфіменко