Справа № 180/1725/24
2-о/180/49/24
21 серпня 2024 р. Суддя Марганецького міського суду Дніпропетровської області Янжула О.С. ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області, про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітньої дитини, -
Представник заявника адвокат О.Бардадим звернулася до суду із вказаною заявою в якій просить суд встановити факт перебування на утриманні ОСОБА_1 неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заяви зазначала, що 13 серпня 2022 року заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрував шлюб із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Томаківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), 13.08.2022 року.
Разом із ними проживає також син дружини заявника від попереднього шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю, що підтверджується медичним висновком №12 про дитину - інваліда віком до 16 років від 18.06.2008 року.
Дружина заявника - ОСОБА_2 на даний час не працює, знаходиться вдома по догляду за дитиною з інвалідністю та знаходиться разом з дітьми на утриманні свого чоловіка.
Біологічний батько ОСОБА_3 - ОСОБА_4 не бере участі у вихованні та утриманні свого сина, зв'язок із сином не підтримує, місцезнаходження не відоме, за останніми даними з 2012 року знаходиться за межами країни, на території Російської Федерації.
Заявник зазначив, що фактично він утримує вищевказану дитину, а тому потребує підтвердження факту перебування на його утриманні дітей, з метою отримання відстрочки від мобілізації, в силу п.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як чоловік, на утриманні якого перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Ознайомившись з матеріалами заяви, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти (окрім тих, що визначені ч.1 ст. 315 ЦПК України), від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
При цьому, згідно з ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Судом встановлено, що заявник звернувся до суду з вимогою про встановлення факту перебування на його утриманні неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , з якою він перебуває у шлюбних відносинах.
Разом з тим, питання утримання малолітніх, неповнолітніх дітей, врегульовані положеннями Сімейного кодексу України. Так, відповідно до ст. 180 СК України, саме батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку по утриманню дітей врегульовано ст. 181 СК України, де зокрема закріплено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, а за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або)натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Положеннями ст.ст. 265, 267 СК України, закріплено обов'язок баби, діда та повнолітніх братів, сестер утримувати малолітніх, неповнолітніх відповідно онуків чи братів і сестер.
Положення ст. 268 СК України визначають, у вітчима (мачухи), обов'язок по утриманню малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, виникає лише у разі, коли в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу.
Отже, питання утримання дітей до 18 років, унормовано саме положеннями СК України, відповідно до положень якого саме батьки (мати та батько) зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, при цьому ці питання батьки вирішують за домовленістю між собою, а у разі відсутності такої домовленості у судовому порядку, шляхом звернення до суду з позовом, або заявою про видачу судового наказу.
У заявника, як вітчима неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , який має батька ОСОБА_4 та матір, обов'язок по утриманню виникає лише за умов визначених ст. 268 СК України, тобто за умовив відсутності у дитини батьків, дідів, бабів, або неможливості цих осіб, саме з поважних причин, надавати дитині належне утримання.
Питання щодо утримання неповнолітньої дитини між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , за наявності між ними спору що утримання дітей, згідно норм ЦПК України, підлягають вирішенню в порядку позовного/наказного провадження.
Факт, про встановлення якого просить заявник, не породжує для нього жодних особистих немайнових чи майнових прав, не підтверджує наявності чи відсутності неоспорюваних прав, що є завданнями окремого провадження.
Заявник просить встановити вищевказаний факт не з метою підтвердження особистих немайнових чи майнових прав, а з метою уникнення (відстрочки) від мобілізації в умовах воєнного стану.
Визначаючи, чи пов'язується з встановленням факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов'язків, суд застосовує положення ст. 1 ЦК України. За змістом ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільних відносин). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Відповідно, у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, визначений ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».
Разом з тим, питання мобілізації не є питаннями, що підлягають вирішенню в окремому провадженні, а виникають у сфері публічно-правових відносин.
Цивільно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов'язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин. Відповідний висновок сформовано у постанові ОП ВС КЦС від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17.
Заявлені заявником вимоги в рамках окремого провадження, враховуючи їх мету, пов'язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними правами та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Заявлені заявником вимоги не є вимогами, які пов'язані із здійсненням особистих немайнових чи майнових прав, а тому не підлягають розгляду в порядку окремого провадження на підставі ст. 293, 315 ЦПК України.
Спір щодо утримання малолітніх дітей, підлягає вирішенню в позовному/наказному провадженні за зверненням уповноваженого суб'єкта одного з батьків, з ким проживають діти. Заявлені вимоги, безумовно впливають на права та обов'язки біологічних батьків щодо утримання дітей, а тому суд приходить до висновку, що в даних правовідносинах наявний спір про право щодо утримання дітей, який може бути вирішено в порядку позовного провадження.
У випадку ж виникнення у заявника спору щодо відстрочки від мобілізації (в тому числі в питанні того, хто наділений правом на відстрочку від мобілізації: біологічний батько дітей, що не має заборгованості зі сплати аліментів на дітей, чи вітчим), заявник не позбавлений права звернутися з позовом у порядку адміністративного судочинства.
Беручи до уваги викладене, керуючись п.1 ч.1 ст. 186, ч.4 ст. 315 ЦПК України, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 186, ч. 4 ст. 315 ЦПК України, суд -
У відкритті провадження по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Марганецької міської ради Дніпропетровської області, про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітньої дитини - відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі разом з матеріалами надіслати заявнику не пізніше наступного дня після її постановлення. Копію заяви залишити в суді.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня проголошення ухвали.
Суддя: О. С. Янжула