180/848/24
3/180/483/24
19 серпня 2024 р. м. Марганець
Суддя Марганецького міського суду Дніпропетровської області Янжула О.С., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшла з відділення поліції №1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, непрацюючого, проживаючого за
адресою: АДРЕСА_1 ,-
за ч. 2 ст. 130 КУпАП,
09.04.2024 року о 15 год. 15 хв. в м. Марганець, автошлях Н-23 ОСОБА_1 керував ТЗ "Orel vectra" д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння ( почервоніння очей, запах алкоголю з порожнини рота). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Від керування ТЗ відсторонений. Дане правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 до суду неодноразово не з'явився, про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, за допомогою поштового зв'язку та шляхом доставлення судової повістки за допомогою СМС-повідомлення на номер телефону, зазначений в письмових поясненнях ОСОБА_1 про, що в матеріалах справи містяться відповідні докази, заяв чи клопотань не надав, про причини неявки не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У відповідності до ст. 268 КУпАП присутність правопорушника під час розгляду даної категорії справ не є обов'язковою за умови належного сповіщення останнього про день, час та місце проведення судового засідання.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄКПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст.6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Європейський суд з прав людини, у своїх рішеннях, наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено
адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 252 КУпАП орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція частини другої статті 130 КУпАП передбачає нормативне правило наступного змісту: «адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції".
Отже, необхідною умовою для застосування до порушника відповідальності, передбаченої вищевказаною статтею є, зокрема, наявність доказів, які б безпосередньо свідчили про порушення викладених вище вимог.
У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно п.2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, згідно з ознаками такого стану.
Пункт 7 розділу 1 вказаної Інструкції передбачає, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно ч.4 ст.266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Положеннями п.п. 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 підтвердив обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення від 09.04.2024 року.
Санкція ч.2 ст.130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого або адміністративний арешт на строк десять діб з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
В матеріалах справи наявна довідка, складена інспектором САП Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ст. лейтенантом поліції В. Олійник від 09.04.2024 року №46.1/6527 в якій зазначено, що відповідно до інформаційно-телекомунікаційної системи інформаційного порталу Національної поліції України, інформація щодо отримання посвідчення водія на право керування транспортним засобом гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня.
До матеріалів справи про адміністративне правопорушення, працівниками ВП №1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області долучено інформативну довідку на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якої останній отримував посвідчення водія НОМЕР_2 , однак 23.12.2023 року Заводським райсудом м. Запоріжжя був поваблений права керування транспортними засобами.
Неодноразову неявку ОСОБА_1 до суду, суд сприймає, як спосіб захисту та спробу уникнути адміністративного стягнення.
З урахуванням викладеного, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 по ч.2 ст.130 КУпАП підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення ААД №5590406 від 09.04.2024 року, в якому зафіксовано факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП; рапортом працівника поліції; направленням на огляд особи з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції Томаківської ЦРЛ від 09.04.2024 року та актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, письмовими поясненнями самого правопорушника, в яких він зазначив про обставини, за яких ним було скоєно вказане адміністративне правопорушення, долученими до матеріалів справи, інформацією ВП №1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП 23.02.2024 року, та накладення стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування ТЗ , довідкою складеною інспектором САП Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ст. лейтенантом поліції В. Олійник від 09.04.2024 року №46.1/6527, відповідно до якої, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно бази ІПНП на протязі року притягувався до адміністративної відповідальності 23.02.2024 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП; довідкою складеною інспектором САП Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ст. лейтенантом поліції В. Олійник від 09.04.2024 року №46.1/6527, згідно якої відомості щодо належності транспортного засобу марки "Orel vectra" д.н.з. НОМЕР_1 , відсутні, а також відеоматеріалом оглянутим у судовому засіданні.
Аналізуючи докази по справі, дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час та за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 - у судовому засіданні не встановлено.
Обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_1 - є вчинення правопорушення в стані сп'яніння та повторно протягом року.
Згідно положень ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про те, яке стягнення слід призначити ОСОБА_1 за вчинене ним правопорушення, суд враховує, що він повторно притягується до адміністративної відповідальності по ст.130 КУпАП, відношення ОСОБА_1 до вчиненого, яке полягає у безвідповідальному відношенні до керування джерелом підвищеної небезпеки, характер вчиненого правопорушення, особливу, підвищену суспільну небезпеку, яку становлять водії, що керують транспортними засобами у стані сп'яніння та негативні наслідки від цього, тому йому слід призначити стягнення, передбачене санкцією ч.2 ст.130 КУпАП, штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки без оплатного вилучення транспортного засобу так, як він не належить йому на праві власності, що буде необхідним для його виправлення та достатнім для виконання завдань КУпАП.
Підстави для застосування іншого, більш м'якого або суворішого стягнення, відсутні.
Згідно з Перехідними положеннями Податкового кодексу України (пункт 5 підрозділу 1 розділу ХХ), якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Таким чином, для розрахунку розміру штрафу по адміністративному стягненню суд за один неоподатковуваний мінімум доходів громадян приймає суму в розмірі 17 гривень.
Такої ж позиції дотримався Верховний Суд України під час винесення постанови від 01 жовтня 2015 року по справі №5-154кс15, що перебувала на розгляді судової палати у кримінальних справах цього суду.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення, підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст. 23,24,33-35, ст.40-1 , ч.2 ст. 130, п.1 ч.1 ст.284 КУпАП, -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та накласти стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що становить 34000,00 (тридцять чотири тисячі) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , судовий збір на користь держави в сумі 605 гривень 60 копійок.
Штраф повинен бути сплачений згідно зі ст.307 КУпАП протягом 15 днів від дня вручення (отримання) постанови за справою про адміністративне правопорушення в установу банку.
Копія платіжного документу подається до суду.
Своєчасно несплачений штраф буде примусово стягнутий із заробітної плати чи іншого заробітку, пенсії або стипендії відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП в разі несвоєчасного сплачення штрафу і виконання постанови в примусовому порядку, з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП, витрати на облік зазначеного правопорушення. Розмір витрат визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя: О. С. Янжула