180/1001/24
3/180/549/24
16 серпня 2024 р. м. Марганець
Суддя Марганецького міського суду Дніпропетровської області Янжула О.С., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшла від відділення поліції №1 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
громадянина України, непрацюючого. проживаючого за адресою
АДРЕСА_1 ,-
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
04.05.2024 року о 16 год. 30 хв. в м. Марганець по вул. Лісна, ОСОБА_1 керував ТЗ мопедом «Дельта», б/н, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку, із застосуванням приладу «Драгер 6810». Результат 0.66% проміле, чим порушив вимоги п.2.9 (а) ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 до суду неодноразово не з'явився, про дату розгляду справи повідомлений належним чином про, що в матеріалах справи містяться відповідні докази, про причини неявки суд не повідомив. Заяв чи клопотань не надходило.
Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» розгляд справ про адміністративне правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності своєчасно дізнатися про дату та місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до ст. 268 КУпАП присутність правопорушника під час розгляду даної категорії справ не є обов'язковою за умови належного сповіщення останнього про день, час та місце проведення судового засідання.
Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄКПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст.6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.
Європейський суд з прав людини, у своїх рішеннях, наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши відеозапис правопорушення, дійшов висновку, що останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП так, як вина її підтверджується дослідженими доказами.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинені та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 252 КУпАП орган, який розглядає справу про адміністративне правопорушення, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Диспозиція частини першої статті 130 КУпАП передбачає нормативне правило наступного змісту: «адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Отже, необхідною умовою для застосування до порушника відповідальності, передбаченої вищевказаною статтею є, зокрема, наявність доказів, які б безпосередньо свідчили про порушення викладених вище вимог.
У рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно п. 2 розділу 1 Інструкції №1452/735 від 09 листопада 2015 року «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, згідно з ознаками такого стану.
Пункт 5 розділу 2 вказаної Інструкції передбачає, що перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом міністрів України.
Згідно ч.4 ст.266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Положеннями п.п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 підтвердив обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення від 04.05.2024 року, свою вину визнає зазначив, що за пів години до того, як його зупинили працівники поліції, він розпивав алкогольні напої.
Санкція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
До матеріалів справи про адміністративне правопорушення додано довідку, складену інспектором САП Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області . ст. ле-нтом поліції В. Олійник від 06.05.2024 року №46.1/9490 відповідно до якої інформація щодо отримання посвідчення водія на право керування транспортним засобом гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутня.
Відповідно до правил дорожнього руху, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Таким чином, ОСОБА_1 на момент вчинення правопорушення не мав посвідчення водія, тобто не набув спеціального права на керування транспортними засобами, а тому відносно нього застосовується адміністративне стягнення передбачене санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, що стосується інших осіб.
Неодноразову неявку ОСОБА_1 до суду, суд сприймає, як спосіб захисту та спробу уникнути адміністративного стягнення.
З урахуванням викладеного, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 по ч.1 ст.130 КУпАП про адміністративне правопорушення підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення Серії ААД № 754502 від 04.05.2024 року, в якому зафіксовано факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП; рапортами працівника поліції; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції МЦМЛ від 04.05.2024 року; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, результат огляду на стан сп'яніння - 0,66%, з результатами огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 ознайомлений та згодний; письмовими поясненнями самого правопорушника, відповідно до яких, він дійсно вчинив зазначене правопорушення за вищевикладених обставин, а також відеоматеріалом, оглянутим у судовому засіданні.
Аналізуючи докази по справі, дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до вимог ст.8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час та за місцем вчинення правопорушення.
Згідно ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 - у судовому засіданні не встановлено.
Обставинами, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 - є вчинення правопорушення в стані сп'яніння.
Згідно положень ст. 23 КУпАП України, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення, беру до уваги характер вчиненого правопорушення, яке є грубим, особу ОСОБА_1 , всі обставини справи в їх сукупності вважаю, що до нього слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що буде необхідним для його виправлення та достатнім для виконання завдань КУпАП.
Підстави для застосування іншого, більш м'якого або суворого стягнення, відсутні.
Згідно з Перехідними положеннями Податкового кодексу України (пункт 5 підрозділу 1 розділу ХХ), якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Таким чином, для розрахунку розміру штрафу по адміністративному стягненню суд за один неоподатковуваний мінімум доходів громадян приймає суму в розмірі 17 гривень.
Такої ж позиції дотримався Верховний Суд України під час винесення постанови від 01 жовтня 2015 року по справі №5-154кс15, що перебувала на розгляді судової палати у кримінальних справах цього суду.
Відповідно до ч. 5 ст.4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено таке стягнення, підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.23,24, 33,34,35, ст.40-1 , ч. 1 ст. 130, п.1 ч.1 ст.284 КУпАП, -
Визнати ОСОБА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , судовий збір на користь держави в сумі 605 гривень 60 копійок.
Штраф повинен бути сплачений згідно зі ст.307 КУпАП протягом 15 днів від дня вручення (отримання) постанови за справою про адміністративне правопорушення в установу банку.
Копія платіжного документу подається до суду.
Своєчасно несплачений штраф буде примусово стягнутий із заробітної плати чи іншого заробітку, пенсії або стипендії відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 КУпАП в разі несвоєчасного сплачення штрафу і виконання постанови в примусовому порядку, з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений у відповідній статті КУпАП, витрати на облік зазначеного правопорушення. Розмір витрат визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя: О. С. Янжула