20 серпня 2024 року м.Суми
Справа №592/12028/15-ц
Номер провадження 22-ц/816/1042/24
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Криворотенка В. І. , Філонової Ю. О.
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 лютого 2024 року, постановлену у складі судді Алфьорова А.М. у м. Суми,
у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції Таран Ірини Миколаївни, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, стягувач: ОСОБА_2 ,
11 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою на дії старшого державного виконавця Ковпаківського відділу державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції Таран Ірини Миколаївни (далі - державний виконавець Таран І.М. ).
Скаргу мотивовано тим, що Ковпаківським відділом державної виконавчої служби у місті Суми Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (далі - Ковпаківський відділ ДВС) відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 на підставі виконавчого листа № 592/12028/15-ц, виданого Ковпаківським районним судом м. Суми, про стягнення з нього аліментів у розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дитиною повноліття, аліменти сплачувати матері ОСОБА_2 , починаючи стягнення з 24 грудня 2015 року. В рамках виконавчого провадження 04 вересня 2023 року ним було отримано довідку-розрахунок по аліментам від 01 вересня 2023 року № 18, відповідно до якої заборгованість станом на 01 вересня 2023 року становить 81 720,51 грн, а також постанову про накладення штрафу в розмірі 50% від суми заборгованості від 04 вересня 2023 року та постанову про арешт коштів боржника від 04 вересня 2023 року.
Вважає, що державним виконавцем були враховані не всі квитанції про сплату аліментів. Крім того, у довідці-розрахунку некоректно зазначена інформація стосовно розрахунку заборгованості, оскільки з вересня 2018 року сума нарахування становила 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Про збільшений розмір аліментів він дізнався лише у 2023 році.
Зазначає, що причиною неврахування державним виконавцем квитанцій стала заява стягувачки від 16 серпня 2023 року, однак доказів того, що ці кошти сплачувалися на виконання інших, аніж аліментні зобов'язання, вона не надала, а державний виконавець не встановив.
Посилаючись на вказані обставини, просить визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Таран І.М. щодо проведення розрахунку із сплати аліментів; зобов'язати державного виконавця провести перерахунок заборгованості по аліментах, врахувавши надані квитанції.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 лютого 2024 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права; неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, просить ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд не перевірив обґрунтованість нарахування державним виконавцем суми заборгованості по аліментам, які були розраховані державним виконавцем без врахування наявних квитанцій боржника по сплаті аліментів на суму 22 000 грн, які були надані державному виконавцю, але не враховані при розрахунку заборгованості по аліментам, про які зазначив у скарзі боржник.
Крім того, вказує на те, що у виконавчому провадженні визначено суму аліментів, яка склала 88 729,05 грн у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, хоча рішенням суду було стягнуто 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Суд не дослідив, на якій правовій підставі державним виконавцем Таран М.І. визначено суму заборгованості у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Від Ковпаківського відділу ДВС надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду - залишити без змін. Вказує, що на підставі заяви стягувачки від 17 серпня 2023 року державним виконавцем здійснено перерахунок заборгованості по аліментам та виключено квитанції про переказ коштів, в яких не містилося чіткого призначення платежу чи будь-якої вказівки про те, що це є добровільною участю батька у витратах на дітей. Крім того, зазначає, що відповідно до ст. 182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З урахуванням вимог Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, та СК України державним виконавцем здійснено відповідне обґрунтоване нарахування розміру аліментів та надана обґрунтована відмова у не зарахуванні понесених витрат як аліменти без належних та підтверджуючих документів, в тому числі враховуючи підтверджуючу інформацію з боку матері дитини, яка за цільовим призначенням коштів спростовує чи підтверджує дану інформацію.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що на виконанні у Ковпаківському відділі ДВС перебуває виконавче провадження ВП № НОМЕР_1 по примусовому виконанню виконавчого листа № 592/12028/15-ц, виданого 04 квітня 2016 року Ковпаківським районним судом м. Суми, про стягнення з ОСОБА_1 аліментів у розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дитиною повноліття. Аліменти сплачувати матері дитини - ОСОБА_2 , починаючи стягнення з 24 грудня 2015 року (а.с. 38; 39 - на звороті).
17 серпня 2023 року стягувачка ОСОБА_2 звернулася із письмовою заявою до Ковпаківського відділу ДВС, в якій просила не враховувати квитанції, де в призначенні платежу прямо не зазначено, що це саме аліменти, так як ці квитанції жодного відношення до сплати аліментів не мають (на прохання боржника, маючи нормальні відносини вона сплачувала комунальні платежі та кредит боржника, так як він на той час перебував за кордоном).
Згідно довідки-розрахунку державного виконавця Таран І.М. від 01 вересня 2023 року № 18 заборгованість ОСОБА_1 по аліментам згідно вказаного виконавчого листа станом на 01 вересня 2023 року становить 81 720, 51 грн, за період з 24 грудня 2015 року по 31 серпня 2023 року сплачено боржником аліментів на суму 7008,54 грн (а.с. 6-8).
04 вересня 2023 року державним виконавцем винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 50% від суми заборгованості по аліментам, що утворилася на 01 вересня 2023 року та складає 81 720,51 грн, штраф у розмірі 40 860,26 грн на користь стягувача (а.с. 10-11).
На підтвердження своїх вимог ОСОБА_1 надав копії квитанцій (а.с. 12-20).
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що довідку-розрахунок заборгованості зі сплати аліментів складено державним виконавцем з дотриманням вимог закону, тому відсутні підстави для задоволення скарги.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно зі статтею 71 Закону «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі, зокрема, надходження виконавчого документа на виконання від стягувача. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802, визначено, що виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
У частині третій статті 195 СК України зазначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Відповідно законодавець визначив обов'язок виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами та водночас імперативно передбачив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 , на обґрунтування доводів скарги на дії державного виконавця, посилався на безпідставне неврахування виконавцем квитанцій про перерахунок коштів на утримання дитини, сплачених на банківську картку стягувачки. Водночас з наданих копій квитанцій вбачається, що в даних квитанціях з призначення платежу неможливо встановити, що ці кошти за цільовим призначенням призначені саме для сплати аліментів. Крім того, в деяких квитанціях платником вказана стороння особа « ОСОБА_5 », також наявна квитанція, де в якості отримувача зазначена дочка ОСОБА_4 . Тому, оскільки стягувачка не визнає, а боржник не довів, що ці кошти були спрямовані саме на сплату аліментів, державний виконавець обґрунтовано не врахував надані боржником квитанції. Водночас боржником до скарги були додані і копії квитанцій з призначенням платежу «аліменти», які були враховані державним виконавцем.
Стосовно доводів скаржника, що державним виконавцем обраховано суму заборгованості по аліментам, виходячи з 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, слід зазначити наступне.
Дійсно рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 лютого 2016 року з боржника аліменти було стягнуто у розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Зміна законодавцем мінімального розміру аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України, але є підставою для зміни мінімального розміру аліментів, зазначених у виконавчому листі у процедурі виконання та стягнення аліментів, та враховується під час визначення суми аліментів або заборгованості.
Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII частину першу статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено абзацом другим, яким передбачено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України навіть при наявності постановлених раніше судових рішень про стягнення аліментів у розмірі, нижчому ніж мінімальний гарантований розмір аліментів, встановлений законом на час стягнення.
Такий висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 04 березня 2020 року у справі № 682/3112/18 (провадження № 14-580цс19).
Отже державний виконавець, розраховуючи заборгованість по аліментам, правильно виходив із мінімально граничного розміру аліментів на рівні 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які давали б підстави для скасування постановленої ухвали суду. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 16 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: В. І. Криворотенко
Ю. О. Філонова