Справа № 553/2130/23 Номер провадження 11-кп/814/1821/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
14 серпня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12022170420001711 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Ленінського районного суду м.Полтава від 09 липня 2024 року,
встановила:
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого за ч.1 ст.301-1, ч.3 ст.301-1, ч.4 ст.152 КК України,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком 60 днів, тобто до 06 вересня 2024 року без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 відмовлено.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за таких обставин.
Так, в середині червня 2022 року, точної дати органом досудового розслідування встановити не вдалося за можливе, в денний час доби, ОСОБА_8 , перебуваючи неподалік магазину „АТБ-маркет" за адресою: м.Полтава, вул.Сакко, 1, зустрівся з раніше незнайомим йому малолітнім ОСОБА_9 та запропонував йому пройти на відкриту ділянку місцевості поблизу приміщення готелю „ ІНФОРМАЦІЯ_2 " за адресою: АДРЕСА_2 , де, використовуючи свої фізичні та психологічні переваги, безпорадній стан малолітнього, який виразився у тому, що останній не міг зрозуміти зовнішню фактичну сторону скоєних відносно нього дій, оголив свої геніталії (статевий член) та ввів у ротову порожнину малолітнього ОСОБА_9 , який в силу свого віку не чинив ніякого супротиву.
Крім цього, 29.09.2022 року, ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на своєму власному мобільному телефоні „Tecno KE5" зберігав графічні файли, що належать до дитячої порнографії.
Також в середині червня 2022 року, точної дати органом досудового розслідування встановити не вдалося за можливе, в денний час доби, ОСОБА_8 , перебуваючи неподалік магазину „АТБ-маркет" за адресою: м.Полтава, вул.Сакко, 1, зустрівся з раніше незнайомим йому малолітнім ОСОБА_9 та запропонував йому пройти на відкриту ділянку місцевості поблизу приміщення готелю „ ІНФОРМАЦІЯ_2 " за адресою: АДРЕСА_2 , де, використовуючи власний мобільний телефон „Tecno KE5", із зображенням малолітнього ОСОБА_9 виготовив графічні файли, що належать до дитячої порнографії.
В подальшому, в період часу з середини червня 2022 року по 29 серпня 2022 року, ОСОБА_8 , використовуючи власний мобільний телефон „Tecno KE5", збув у месенджері „Viber" особі під нік-неймом ІНФОРМАЦІЯ_3 графічні файли із зображенням потерпілого ОСОБА_9 , що належать до дитячої порнографії.
Мотивуючи прийняте рішення, суд зазначив про наявність на розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, які є тяжкими та особливо тяжкими, та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Вказує, що вина у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.301-1, ч.3 ст.301-1 та ч.4 ст.152 КК України, є необґрунтованою та такою, що не підтверджена жодним належним та допустимим доказом.
При цьому, судом не враховано, що обвинувачений постійно проживає за однією адресою, позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який вважав ухвалу суду законною і обгрунтованою та просив залишити її без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до такого висновку.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
За змістом ст.199 КПК України, при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Суд першої інстанції, оцінивши у сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.
Ухвалюючи рішення, суд, проаналізувавши можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перестали існувати.
Суд належним чином врахував наявність ризику переховування ОСОБА_8 від суду, оскільки він не працевлаштований, не має постійного джерела доходу та міцних соціальних зв'язків, обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжких кримінальних правопорушень, за одне з яких передбачено покарання від десяти до п'ятнадцяти років позбавлення волі, звернувши увагу на можливе покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими в інкримінованих правопорушеннях, так як відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.
При цьому, всупереч доводам захисника, існує ризик впливу ОСОБА_8 на свідків та потерпілого, який є неповнолітньою особою, має вади психологічного здоров'я та піддається впливу дорослих осіб.
Крім того, про можливість перешкоджати здійсненню кримінального провадження свідчить характер кримінального правопорушення, об'єктом якого є статева свобода та статева недоторканість особи.
Твердження сторони захисту про недоведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень повинні оцінюватись судом за результатами розгляду кримінального провадження по суті.
Доводи апелянтів про наявність позитивно характеризуючих особу обвинуваченого даних, не спростовують висновку суду про неможливість запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, у разі непродовження строку тримання під вартою.
Жодний інший, більш м'який запобіжній захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, що існували на момент вирішення питання про обрання запобіжного заходу та на даний час не зменшились.
Крім того, відповідно до роз'яснень ВС №1/0/2-22 від 03 березня 2022 року, як відповідний ризик враховано запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.
Отже, твердження апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали є безпідставними, оскільки судом було належним чином перевірено наявні матеріали, а наведені захисником доводи, не можуть бути безумовними підставами для застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Враховуючи наведене, висновок суду про необхідність продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою ґрунтується на досліджених у судовому засіданні обставинах, а саме рішення прийняте у відповідності до вимог кримінального процесуального закону. Тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає, в зв'язку з чим апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 405, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м.Полтава від 09 липня 2024 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4