Справа № 538/1314/23 Номер провадження 11-кп/814/1820/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
14 серпня 2024 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження № 12023170560000327 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Ленінського районного суду м.Полтава від 10 липня 2024 року,
встановила:
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, обвинуваченого за ч.3 ст.286-1 КК України,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком 60 днів, тобто до 06 вересня 2024 року.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 відмовлено.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
Так, 16.05.2023 року, близько 20.50 год., ОСОБА_8 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним транспортним засобом - трактором „Т-25А", д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по АДРЕСА_1 . Проїжджаючи поблизу домогосподарства №19 не вжив своєчасно заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , яка вийшла на проїзну частину, із-за об'єкта, що обмежував оглядовість, зліва на право відносно напрямку руху ОСОБА_8 .
В результаті ДТП ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження, внаслідок яких ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла.
Мотивуючи прийняте рішення, суд зазначив про наявність на розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, яке є тяжким, та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Вказує, що вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, є необґрунтованою та такою, що не підтверджена жодним належним та допустимим доказом.
При цьому, судом не враховано, що обвинувачений постійно проживає за однією адресою, позитивно характеризується, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Інші учасники провадження ухвалу не оскаржували.
Заслухавши доповідача, захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який вважав ухвалу суду законною і обгрунтованою та просив залишити її без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до такого висновку.
У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст.194 КПК України, під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним стороною обвинувачення.
За змістом ст.199 КПК України, при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою суд досліджує матеріали провадження на предмет законності й обґрунтованості застосування даного запобіжного заходу, з'ясовує конкретні причини тривалого строку розгляду справи і тримання особи під вартою, інші обставини, необхідні для вирішення справи, чи не з'явилися причини, що дозволяють скасувати тримання під вартою та обрати інший запобіжний захід, тощо.
Суд першої інстанції, оцінивши у сукупності всі обставини, що враховуються при розгляді питання про продовження строку тримання під вартою, постановив ухвалу з дотриманням приписів статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.
Ухвалюючи рішення, суд, проаналізувавши можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, врахував положення наведених вище норм процесуального закону та дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені під час застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не перестали існувати.
Суд належним чином врахував наявність ризику переховування ОСОБА_8 від суду, оскільки він не працевлаштований, не має постійного джерела доходу та міцних соціальних зв'язків, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання від п'яти до десяти років позбавлення волі, звернувши увагу на можливе покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими в інкримінованих правопорушеннях, так як відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків.
Крім того, ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтава від 29.06.2023 року до підозрюваного ОСОБА_8 застосовувався запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання.
Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 21.08.2023 року продовжено ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту та визначено передбачені законом обов'язки
Однак, обвинувачений ОСОБА_8 визначених судом обов'язків умисно не дотримався та неодноразово порушив умови дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, в зв'язку з чим ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 18.10.2023 року обвинуваченому ОСОБА_8 , було змінено раніше обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на тримання під вартою.
Крім того, про можливість перешкоджати здійсненню кримінального провадження свідчить характер кримінального правопорушення, вчинення якого спричинило смерть потерпілої.
Твердження сторони захисту про недоведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повинні оцінюватись судом за результатами розгляду кримінального провадження по суті.
Доводи апелянта про наявність позитивно характеризуючих особу обвинуваченого даних, не спростовують висновку суду про неможливість запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, у разі непродовження строку тримання під вартою.
Жодний інший, більш м'який запобіжній захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, що існували на момент вирішення питання про обрання запобіжного заходу та на даний час не зменшились.
Крім того, відповідно до роз'яснень ВС №1/0/2-22 від 03 березня 2022 року, як відповідний ризик враховано запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.
Отже, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості ухвали є неспроможними, оскільки судом було належним чином перевірено наявні матеріали, а наведені захисником доводи, не можуть бути безумовними підставами для застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Враховуючи наведене, висновок суду про необхідність продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою ґрунтується на досліджених у судовому засіданні обставинах, а саме рішення прийняте у відповідності до вимог кримінального процесуального закону. Тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає, в зв'язку з чим апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 405, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м.Полтава від 10 липня 2024 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4