ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
19 серпня 2024 року Справа № 903/313/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 08.05.2024 р. у справі №903/313/24, ухвалене суддею Гарбар І.О., повний текст рішення складено 08.05.2024 р.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший Український сільськогосподарський кооператив”
до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка
про стягнення 632 338,68 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю “Перший Український сільськогосподарський кооператив” надіслало до Господарського суду Волинської області позовну заяву до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка про стягнення 632 338,68 грн, в т.ч.:44 078,92 грн інфляційні втрати, 153 517,12 грн пеня та 434 742,64 грн проценти річних.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів №09/08/2022 від 09.08.2022.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 08.05.2024 р. у справі №903/313/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший Український сільськогосподарський кооператив” 251 260,27грн (двісті п'ятдесят одна тисяча двісті шістдесят гривень 27 коп), в т.ч.: 76 758,56 грн пеня, 130 422,79 грн 30% річних, 44 078,92 грн інфляційні втрати, а також 9 485,08 грн. (дев'ять тисяч чотириста вісімдесят п'ять гривень 08 коп) витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Івана Франка звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить відкрити апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Волинської області від 08.05.2024 р. у справі №903/313/24. Витребувати із Господарського суду Волинської області матеріали справи №903/313/24. Ухвалити судове рішення, яким рішення Господарського суду Волинської області від 08.05.2024 р. у справі №903/313/24 змінити в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 5 715,71 грн. витрат по сплаті судового збору, визначивши, що стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягають 3 769,37 грн. витрат по сплаті судового збору.
Оскільки апеляційна скарга надійшла без матеріалів справи, суд апеляційної інстанції витребував їх у Господарського суду Волинської області.
10.06.2024 матеріали справи №903/313/24 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 р. у справі №903/313/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 08.05.2024 р. у справі №903/313/24 в порядку письмового провадження. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю “Перший Український сільськогосподарський кооператив” у строк до 31.07.2024 р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів позивачу.
20.06.2024 р. через систему «Електронний суд» представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший Український сільськогосподарський кооператив” надіслав відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка, а рішення Господарського суду Волинської області від 08.05.2024 р. у справі №903/313/24 залишити без змін.
Відповідно до ч.1, 10 ст.270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи наведені приписи процесуального законодавства, зважаючи на оскарження рішення лише в частині стягнення судового збору, приймаючи до уваги обсяг та характер доказів, які входять до предмету доказування, час, необхідний для вчинення судом та учасниками процесуальних дій, суд апеляційної інстанції вважає, що справа має незначну складність, для якої пріоритетним є швидке вирішення спору, тож справа є малозначною.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 08.05.2024 р. у справі №903/313/24 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Північно - західний апеляційний господарський суд
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції, надавши оцінку наявним доказам дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача сума стягнення 632 338,68 грн, в т.ч.: 44 078,92 грн інфляційні втрати, 153 517,12 грн пеня та 434 742,64 грн проценти річних підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована. В подальшому, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявні підстави для зменшення розміру пені на 50%, відтак сума стягнення з відповідача пені складає 76 758,56 грн. Також, суд обмежив розмір процентів до 30%, а тому стягнув 130 422,79 грн. відсотків річних. Крім того, суд першої інстанції, дійшов висновку, що оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 9 485,08 грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на відповідача.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншої сторони
В апеляційній скарзі Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство імені Івана Франка не погоджується з рішенням в частині стягнення з відповідача витрат по сплаті судового збору. Скаржник стверджує, що в даній справі відповідач має сплатити на користь позивача 5 715,71 грн. судового збору, а не 9 485,08 грн, як вказано у рішенні Господарського суду Волинської області.
На думку скаржника у рішенні Господарського суду Волинської області від 08.05.2024 р. у справі №903/313/24 висновок про те, що на відповідача слід покласти судові витрати незалежно від суми зменшених штрафних/компенсаційних санкцій не є нормативно обґрунтованим та не відповідає п.2 ч.1 ст.129 ГПК України.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю “Перший Український сільськогосподарський кооператив” у відзиві вказує на те, що подана Приватно-орендним сільськогосподарським підприємства ім.Івана Франка апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Оскільки, вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст.129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, відповідно до вимог ст.129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Волинської області від 08.11.2023 у справі №903/821/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка (45726, Волинська область, Горохівський район, село Губин Перший, код ЄДРПОУ 03373842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Перший Український сільськогосподарський кооператив” (10302, Черкаська область, м. Умань, вул.. Гонти, буд. 3, код ЄДРПОУ 412303391)
- 752627 грн. 70 коп. заборгованості за товар,
- 142 638 грн. 79 коп. процентів річних,
- 71096 грн. 40 коп. пені,
- 21976 грн. 19 коп. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
У задоволенні позову про стягнення 332 823,84 грн. процентів річних, 165 892,330 грн. пені відмовлено.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2024, яка набрала законної сили 25.01.2024, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Український Сільськогосподарський Кооператив" та Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Волинської області від 08 листопада 2023 року у справі №903/821/23 залишено без змін.
22.02.2024 Господарським судом Волинської області у справі №903/821/23 на виконання рішення Господарського суду Волинської області від 08.11.2023, постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 у справі №903/821/23 видано наказ №903/821/23-1.
23.02.2024 Приватним виконавцем відкрито виконавче провадження №74270677.
Приватним виконавцем Таранко Д.В. платіжними інструкціями перераховані суми заборгованості від 01.03.2024 - 494 277,83 грн, від 03.03.2024 - 461 631,91 грн, від 03.03.2024 - 1 630,35 грн, від 13.03.2024 - 19 135,50 грн, від 14.03.2024- 11 663.49 грн, чим повністю погашена сума основної заборгованості згідно Договору.
Враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати основного боргу в сумі стягнута судовим рішенням у справі №903/821/23, тому позивач набув права на нарахування та стягнення з відповідача 100% річних та інфляційних втрат (з врахуванням рішення №903/821/23).
Позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу 44 078,92 грн. інфляційні втрати за період з 20.12.2022 по 29.02.2024 та 434 742,64 грн. 100% річних за період з 03.08.2023 по 29.02.2024. та пені в розмірі 153 517,12 грн.
Відтак, Товариство з обмеженою відповідальністю “Перший Український сільськогосподарський кооператив” звернувся до Господарського суду Волинської області позовну заяву до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка про стягнення 632 338,68 грн, в т.ч.:44 078,92 грн інфляційні втрати, 153 517,12 грн пеня та 434742,64 грн проценти річних.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 08.05.2024 р. у справі №903/313/24 позов задоволено частково.
Зокрема суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки договір відповідачем виконано в повному обсязі та приймаючи до уваги подані відповідачем докази, наявні підстави для зменшення розміру пені на 50% та стягнення з відповідача пеню в розмірі 76 758,56 грн.
Також, суд першої інстанції, з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді 100 процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, суд вважав справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, обмежити розмір процентів до 30%, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що підлягає стягненню 130 422,79 грн.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована підлягає до задоволення в сумі 251260,27 грн., в т.ч.: 76758,56 грн пеня, 130422,79 грн 30% річних та 44078,92 грн інфляційні втрати. Врешті позову слід відмовити.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 9485,08 грн відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на нього.
4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.
Загальні вимоги, яким має відповідати позовна заява встановлені ст.162 ГПК України.
Статтею 164 ГПК України передбачено перелік документів, які додаються до позовної заяви, зокрема, докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч.2 ст.123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Розмір судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви до господарського суду визначено Законом України "Про судовий збір".
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову або у фіксованому розмірі.
За приписами п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно п.1 ч.1 ст. 163 ГПК України, ціна позову у позовах про стягнення грошових коштів визначається сумою, яка стягується.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідач оскаржує рішення Господарського суду Волинської області від 08.05.2024 у справі №903/313/24 лише в частині стягнення з останнього витрат по сплаті судового збору.
Тому, з урахуванням положень ст.269 ГПК України щодо меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції, приймаючи до уваги доводи та вимоги апеляційної скарги відповідача, рішення суду першої інстанції в частині стягнення 76 758,56 грн пені, 130 422,79 грн 30% річних та 44 078,92 грн інфляційні втрати судом не переглядається.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка щодо безпідставності покладення на нього судових витрат по сплаті судового збору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Господарського суду Волинської області з позовною заявою про стягнення 632 338,68 грн, в т.ч.: 44 078,92 грн інфляційні втрати, 153 517,12 грн пеня та 434 742,64 грн проценти річних. Відтак, ціна позову у даній справі становить 632 338,68 грн.
Враховуючи п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", позивачу при поданні позовної заяви до суду першої інстанції належало сплатити 9 485,08 грн. (632 338,68 грн * 1,5% грн).
З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 9485,08 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №8646 від 25.03.2024 (а.с.69).
Під час розгляду справи судом першої інстанції було зменшено розмір позовних вимог та стягнуто з відповідача на користь позивача 76 758,56 грн пені, 130 422,79 грн 30% річних та 44 078,92 грн інфляційні втрати.
Згідно п.2 ч.5 ст.238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Згідно п.2 ч. 1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 9485,08 грн.
Колегія суддів, здійснивши перевірку розрахунку розміру судового збору, погоджується з правильністю його розрахування судом першої інстанції.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Питання стягнення судових витрат врегульовано у розділі І "Загальні положення" главою 8 "Судові витрати" ГПК України.
Положення статей 123, 129 ГПК України визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи.
Згідно з частиною першою та третьою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору (ч.9 ст.129 ГПК України).
Таким чином, розподіл судового збору залежить від правомірності та обґрунтованості заявлених позовних вимог.
У разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст.233 ГК та ч.3 ст.551 ЦК України, судовий збір покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Вказана правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом в постановах від 10.03.2021 у справі №904/5702/19, від 16.10.2019 у справі №910/143/19, від 03.04.2018 у справі №902/339/16 та враховується судом відповідно до приписів ч.4 ст.236 ГПК України.
Таким чином, у разі зменшення судом розміру пені та відсотків річних положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України (якими передбачено розподіл судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог) підлягає застосуванню з урахуванням того, що витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
У даній справі розмір задоволених (обґрунтованих) позовних вимог (без зменшення розміру пені та відсотків річних) становить 632338,68 грн, а отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку про покладення на відповідача витрат по сплаті судового збору в розмірі 9485,08 грн (пропорційно до розміру позовних вимог, які були визнані судом обґрунтованими) без врахування зменшення розміру пені та відсотків.
Оскільки доводи скаржника щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, зокрема ст.129 ГПК України, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного провадження, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Волинської області в частині розподілу судового збору ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
6. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Таким чином, у апеляційній скарзі Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.
Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка на рішення Господарського суду Волинської області від 08.05.2024 р. у справі №903/313/24 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №903/313/24 повернути Господарському суду Волинської області.
Повний текст постанови складений "19" серпня 2024 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.