Справа № 609/679/24
2/609/285/2024
19 серпня 2024 року Шумський районний суд Тернопільської області
в складі головуючого судді Катерняк О.М.
з участю секретаря судового засідання Мацишиної Г.О.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ під час підготовчого розгляду цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , вимоги позивача: про визнання права власності на спадкове майно за законом,
учасники справи - не з'явилися,
І. Стислий виклад позиції позивача.
1. 14 травня 2024 року ОСОБА_1 (далі позивачка) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі відповідачі) з вимогою про визнання права власності на спадкове майно за законом, що залишилося після смерті її баби ОСОБА_4 .
2. Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла баба позивачки ОСОБА_4 , після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається із права власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами у АДРЕСА_1 . Дане домоволодіння відноситься до колгоспного двору, померла була головою колгоспного двору. Як зазначає позивачка, спадщину після смерті баби вона прийняла у відповідності до ст. 1268 ЦК України, як така що до дня її смерті постійно проживала з нею в одному господарстві.
Позивачка зверталась до нотаріуса по питанню успадкування, однак отримала відмову, оскільки на даний час не передбачено реєстрацію права власності на частки в колгоспному дворі, а тому вирішити питання щодо набуття права власності на майно колишнього колгоспного двору можливе лише у судовому порядку, а також існують розбіжності у правовстановлюючих документах. З цих підстав, позивачка просить визнати за нею право власності на спадкове майно після смерті баби, а саме на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
3. Ухвалою суду від 20 травня 2024 року відкрито провадження у даній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого розгляду на 11 червня 2024 року.
4. Ухвалою суду від 11 червня 2024 року підготовче засідання відкладено на 02 липня 2024 року.
5. Ухвалою суду від 02 липня 2024 року підготовче засідання відкладено на 09 липня 2024 року.
6. Ухвалою суду від 09 липня 2024 року підготовче провадження продовжено, підготовче засідання відкладено на 08 серпня 2024 року.
7. Ухвалою суду від 08 серпня 2024 року підготовче засідання відкладено на 19 серпня 2024 року.
8. Сторони в підготовче судове засідання не з'явилися, подали до суду письмові заяви про розгляд справи у їх відсутності з повним підтриманням та визнанням позовних вимог.
Відповідно до ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
9. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
10. Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року Про утворення та ліквідацію районів, що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
Зокрема, відповідно до підпункту 19 пункту 3 та абзацу 1 підпункту 19 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Шумський район Тернопільської області та утворений Кременецький район Тернопільської області (з адміністративним центром у місті Кременець) у складі територій Борсуківської сільської, Великодедеркальської сільської, Вишнівецької селищної, Кременецької міської, Лановецької міської, Лопушненської сільської, Почаївської міської, Шумської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
11. Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Темногаєцькою сільською радою Шумського району Тернопільської області підтверджується, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Темногайці Шумського району Тернопільської області.
12. Відповідно до свідоцтва про право власності на жилий будинок від 22.05.1989, виданого на підставі рішення виконкому Шумської районної Ради народних депутатів №50 від 21.02.1989 вбачається, що 1/3 частина жилого будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 дійсно належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_4 .
Реєстровим написом на документи про право власності підтверджується, що 1/3 частина жилого будинку (домоволодіння) по АДРЕСА_1 зареєстрована в Кременецькому бюро технічної інвентаризації по праву особистої власності за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_4 та записаний в реєстрову книгу №1 стр. 135, за реєстровим №135 22.05.1989.
13. Відповідно до свідоцтва про право власності на жилий будинок від 22.05.1989, виданого на підставі рішення виконкому Шумської районної Ради народних депутатів №50 від 21.02.1989 вбачається, що 2/3 частина жилого будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 дійсно належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 .
Реєстровим написом на документи про право власності підтверджується, що 2/3 частина жилого будинку (домоволодіння) по АДРЕСА_1 зареєстрована в Кременецькому бюро технічної інвентаризації по праву особистої власності за колгоспним двором, головою якого є ОСОБА_2 та записаний в реєстрову книгу №1 стр. 135, за реєстровим №135 22.05.1989.
14. Відповідно до довідки №110 від 11.04.2024, виданої Комунальним підприємством «Шумське бюро технічної інвентаризації» про технічні показники об'єкта нерухомого майна, наявність (відсутність) нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, перепланування вбачається, що станом на 31.12.2012 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 зареєстровано в бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі за реєстровим №135: - 1/3 частка за ОСОБА_4 , на підставі свідоцтва на право особистої власності на будинковолодіння, видане згідно рішення виконкому Шумської районної ради народних депутатів №50 від 21.02.1989; - 2/3 частка за ОСОБА_2 , на підставі свідоцтва на право особистої власності на будинковолодіння, видане згідно рішення виконкому Шумської районної ради народних депутатів №50 від 21.02.1989.
15. З довідки №95 від 14.05.2024, виданої Темногаєцьким старостинським округом Кременецького району Тернопільської області, вбачається, що на момент ліквідації колгоспних дворів від 15.04.1991 року ОСОБА_4 була головою колгоспного двору.
16. З довідки №95 від 14.05.2024, виданої Темногаєцьким старостинським округом Кременецького району Тернопільської області, вбачається, що ОСОБА_4 і ОСОБА_4 одна і та ж особа.
17. З довідки №71 від 29.03.2024, виданої Темногаєцьким старостинським округом Кременецького району Тернопільської області, вбачається, що ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно мешкала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею проживали та були зареєстровані: дочка ОСОБА_3 , зять ОСОБА_2 , внучка ОСОБА_1 , проживала без реєстрації.
18. На підтвердження факту родинних відносин позивачкою надано, а судом досліджено наступні документи:
- копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , відповідно до якого слідує, що ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Темногайці Шумського району Тернопільської області, її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00044837202 від 03.05.2024, згідно із яким вбачається, що 06 серпня 1988 року Темногаєцькою сільською радою Шумського району Тернопільської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , прізвища подружжя після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_7 »;
- копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (викладеного російською мовою), відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Темногайці Шумського району Тернопільської області, її батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;
- з копії повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 03.05.2024 вбачається актовий запис №2 від 15 січня 1949 р. про реєстрацію виконавчим комітетом Темногаєцькою сільською радою Шумського району шлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , прізвище нареченої після реєстрації шлюбу: ОСОБА_12 .
- копію свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 , відповідно до якого вбачається, що 08 травня 1960 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , прізвища подружжя після реєстрації шлюбу « ОСОБА_13 ».
19. Довідкою Темногаєцького старостинського округу Кременецького району Тернопільської області №137 від 26.07.2024 підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_2 одна і та ж сама особа і є батьком ОСОБА_1 .
20. Довідкою Темногаєцького старостинського округу Кременецького району Тернопільської області №138 від 26.07.2024 підтверджується, що ОСОБА_3 та ОСОБА_3 одна і та ж сама особа і є матір'ю ОСОБА_1 .
21. Своєю постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03 травня 2024 року державний нотаріус Кременецької державної нотаріальної контори Віталій Остапчук відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, який належить голові колгоспного двору ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки: частка у майні спадкодавця не виділена; спадкоємцем за законом є дочка спадкодавці ОСОБА_3 , яка в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини не відмовилась від спадщини в користь ОСОБА_1 , а також не представлено доказів родинних відносин.
ІV. Оцінка Суду.
22. За змістом частини четвертої статті 200 ЦПК ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Так, частиною четвертою статті 206 ЦПК передбачено, що у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Таким чином, ЦПК допускає ухвалення рішення в підготовчому судовому засіданні і в правовідносинах, що виникли між сторонами відповідачі позов визнали, таке визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тобто в даному випадку наявні законні підстави для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому судовому засіданні.
Відтак, проаналізувавши вищенаведене, суд приходить до висновку, що до виниклих правовідносин слід застосувати наступні норми матеріального права.
23. Згідно зі ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
24. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
25. Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
26. Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
27. Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
28. Як передбачено ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
29. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
30. Відповідно до п.1 та п. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
31. Правовий статус майна колгоспного двору був врегульований ст.ст. 120-126 Цивільного кодексу УРСР 1963 року. За положеннями статті 120 ЦК Української РСР 1963 року колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і для сімейних потреб. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
У відповідності до ст. 112 ЦК Української РСР, майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
32. Згідно зі ст. 120 Цивільного кодексу УРСР 1963 року, майно колгоспного двору належить всім членам двору на праві спільної сумісної власності. Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.
33. Відповідно до ст. 563 ЦК УРСР 1963 року, у випадку смерті члена колгоспного двору спадкування в майні двора не відкривається, а спадкується лише особисте майно членів колгоспного двору. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишилося, майно двору спадкується на загальних підставах.
У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року №4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» роз'яснено, що правила ст.563 ЦК про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.
34. За змістом ст.123 Цивільного кодексу УРСР 1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено у зв'язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.
Так, як вбачається із матеріалів справи, станом на 15 квітня 1991 року головою колгоспного двору була ОСОБА_4 , якій на праві особистої власності належить 1/3 частина домоволодіння по АДРЕСА_1 , а інші 2/3 частини даного домоволодіння належить ОСОБА_2 . Отже кожен з них набув у власність відповідно 1/3 та 2/3 частині жилого будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 .
35. Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» судам роз'яснено, що положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).
Таким чином, право на частку у колгоспному дворі, яке було набуто до 15 квітня 1991 року мають всі члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили право на таку частку.
Виходячи з вищезазначених норм законодавства, слідує, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні, а це: 1/3 частина - голова сім'ї ОСОБА_4 ; 2/3 частина - член сім'ї ОСОБА_2 . Тобто майно колгоспного двору належало його членам на праві спільної сумісної власності, а після припинення колгоспних дворів в Україні це право перетворилось на право спільної часткової власності.
36. Відповідно до п.п. 4.15, 4.18 п. 4 гл. 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затверджено Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 р. № 296/5, видача свідоцтва про спадщину на майно, яке підлягає реєстрації проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони та арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі, свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
37. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
38. До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
39. Права та обов'язки, які не входять до складу спадщини, передбачені положеннями статті 1219 ЦК України.
Отже, об'єктами спадщини за ЦК України є права та обов'язки, які належали особі на час смерті, крім тих, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця.
40. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
41. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
42. Згідно із ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
43. Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
44. У відповідності до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Позивачка ОСОБА_1 є спадкоємцем п'ятої черги на спадкове майно ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки на день смерті постійно проживала без реєстрації з нею в одному господарстві. Відповідачі в свою чергу не заперечують проти визнання за позивачкою у справі ОСОБА_1 , права власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 .
45. Згідно зі ст.1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
46. Відповідно до абз. 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, у разі відмови нотаріуса в оформленні прав на спадщину особа може звертатися до суду за правилами позовного провадження.
В даний час у позивачки виникла необхідність оформити право власності на спадкове майно, а саме, на 1/3 частину житлового будинку, як спадкове майно, після смерті баби ОСОБА_4 .
47. Згідно з ч. 1 ст.81 ЦПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
48. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, так як в даному випадку мають місце порушення прав позивачки, які підлягають захисту, шляхом визнання за нею права власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, в порядку спадкування за законом після смерті баби.
Даний спір підлягає розгляду в судовому порядку, оскільки іншим шляхом його вирішити неможливо, а набуття позивачкою права власності на спадкове майно, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
49. Позивачкою при подачі позову було сплачено 1211,20 грн. судового збору, які вона в разі задоволення позову просила не стягувати з відповідачів.
Керуючись статтями 15, 16, 328, 392, 1216, 1218, 1219, 1220, 1222, 1233, 1235, 1268, 1270 Цивільного кодексу України, статтями 2, 4, 5, 10-13, 76, 77, 81, 82, 89, 141, 200, 206 Цивільного процесуального кодексу, ст.ст. 112, 120-126, 524, 525, 529, 548, 549, 563 ЦК Української РСР (1963 року), суд
1.Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно за законом - задовольнити повністю.
2.Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_5 , РНОКПП НОМЕР_6 ) право власності на спадкове майно за законом після смерті баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається із права власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами у АДРЕСА_1 .
3.Не застосовувати до відповідача вимоги статті 141 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повне рішення суду складено 19 серпня 2024 року.
Суддя: Оксана КАТЕРНЯК