19 серпня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/3285/24
Кіровоградський окружний адміністративний суду у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, код ЄДРПОУ 20632802)
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 , через адвоката Петренко К.О., за допомогою підсистеми "Електронний суд", звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Позов мотивовано тим, що у березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Кіровоградській області за призначення пенсії за віком. Проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №112750007252 від 25.03.2024 року відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач не врахував до страхового стажу періоди роботи позивачки з 17.07.1991 року по 21.07.2000 року, з 25.07.2000 року по 23.10.2000 року. Позивачка не погоджується з таким рішенням та стверджує, що ці періоди її роботи підтверджено записами у трудовій книжці, яка є основним документом про трудову діяльність та стаж, а вона не може нести відповідальність за недоліки трудової книжки, допущені роботодавцем при її заповненні. З цих підстав позивачка просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №112750007252 від 25.03.2024 року про відмову у призначенні їй пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за заявою про призначення пенсії від 18.03.2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати їй до загального трудового стажу періоди трудової діяльності згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 05.05.1983 року з 17.07.1991 року по 21.07.2000 року у госпрозрахунковій групі при відділі земельних ресурсів Іршавської районної ради та з 25.07.2000 року по 23.10.2000 року в земельно-кадастровому бюро при Іршавському районному відділі земельних ресурсів Закарпатської області, та повторно розглянути заяву від 18.03.2024 року про призначення їй пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою судді від 24.05.2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Від відповідача та третьої особи до суду надійшли відзив на позовну заяву та пояснення із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що при вирішенні питання про призначення позивачці пенсії за віком установлено, що вона не має 31 року страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Причиною неврахування до страхового стажу позивачки періодів роботи з 17.07.1991 року по 21.07.2000 року, з 25.07.2000 року по 23.10.2000 року стали недоліки у трудовій книжці, а саме те, що записи про накази на прийом та звільнення дописані іншим чорнилом. Уточнюючі довідки, які були надані позивачкою на підтвердження цих періодів, не були взяті до уваги через ненадання документів про повноваження підприємства, яке їх видало. З цих підстав Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу. Доводячи правомірність цього рішення, просили суд у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у березні 2024 року звернулася до сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та подала заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вказана заява прийнята, зареєстрована 18.03.2024 року за №1713 та за принципом екстериторіальності спрямована для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
За результатами розгляду заяви ГУ ПФУ у Вінницькій області прийняло рішення №112750007252 від 25.03.2024 року про відмову в призначенні пенсії. Цим рішенням відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу (31 рік), передбаченого частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Страховий стаж становить 21 рік 4 місяці 16 днів. За доданими документами до страхового стажу не враховано періоди згідно трудової книжки з 17.07.1991 року по 21.07.2000 року, з 25.07.2000 року по 23.10.2000 року, оскільки накази на прийом та звільнення дописані іншим чорнилом, чим порушено вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року №58. Заявниця долучила довідки ТОВ "Меридіан-Ір" №2, №4 від 12.03.2024 року про підтвердження цих періодів роботи, але вони не враховані, оскільки відсутнє підпорядкування або реорганізація.
Позивачка не погодилася з таким рішенням та звернулася до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (надалі - Закон №1058-IV).
Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Умови призначення пенсії за віком наведені у статті 26 Закону №1058-IV, частиною 1 якої передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно з частиною 4 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.
Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії унормований статтею 44 Закону №1058-IV, а строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії - статтею 45 цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Відповідно до частин 1, 5 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Порядок №22-1).
Згідно з пунктами 1.1, 1.7 Порядку №22-1 заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1)...... подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: 2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).
Згідно з пунктом 2.23 Порядку №22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.
Відповідно до пунктів 4.2, 4.3, 4.7 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Згідно зі статтями 56, 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок №637). Цей Порядок містить такі норми:
1. Основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
2. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.
3. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
20. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
23. Документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Суд зазначає, що право на пенсію за віком у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування мають застраховані особи у разі досягнення ними пенсійного віку, передбаченого частинами 1 - 3 статті 26 Закону №1058-IV. Звернення за призначенням пенсії за віком може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію (досягнення відповідного пенсійного віку за умови наявності необхідного страхового стажу), але не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами 1 - 3 статті 26 Закону №1058-IV, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Особи, за яких не здійснюється/не здійснювалася сплата страхових внесків, мають право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а також на додаткову сплату страхових внесків за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з метою набуття страхового стажу для призначення пенсії.
Страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, обчислюють територіальні органи Пенсійного фонду при розгляді заяви особи про призначення пенсії, на дату досягнення особою пенсійного віку. Обчислення страхового стажу здійснюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку (до 01.07.2000 року) - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності Законом №1058-IV, зокрема згідно з Порядком №637. Обов'язок з надання таких документів про стаж та трудову діяльність покладається на особу, яка звернулася із заявою про призначення пенсії за віком.
Трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи особи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі відсутності трудової книжки або відсутності у ній відповідних записів або у разі, якщо записи про періоди роботи є неправильними чи неточними, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, які містять відомості про періоди роботи. Підтвердження спеціального трудового стажу шляхом подання уточнюючої довідки, передбаченої пунктом 20 Порядку №637, має проводитися тоді, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право особи на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.
Суд установив, що ОСОБА_1 01.01.2024 року досягла віку 60 років та 18.03.2024 року звернулася за призначенням пенсії за віком на загальних умовах. Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV умовою виходу на пенсію є наявність страхового стажу не менше 31 року.
Разом із заявою від 18.03.2024 року вона подала до ГУ ПФУ в Кіровоградській області документи про стаж, зокрема трудову книжку.
Згідно із записами у трудовій книжці ОСОБА_1 вона 17.07.1991 року прийнята на роботу в госпрозрахункову групу при відділі земельних ресурсів Іршавської районної ради (наказ №4 від 17.07.1991 року) та звільнена 21.07.2000 року за власним бажанням за ст.38 КЗпП України (наказ №25 від 21.07.2000 року). З 25.07.2000 вона прийнята на роботу в земельно-кадастрове бюро при Іршавському районному відділі земельних ресурсів Закарпатського обласного управління земельних ресурсів (наказ №1 від 25.07.2000 року) та звільнена 23.10.2000 року за власним бажанням за ст.38 КЗпП України (наказ №15 від 23.10.2000 року).
Як свідчить розрахунок стажу, складений відповідачем при опрацюванні заяви позивачки від 18.03.2024 року, він обчислив її страховий стаж в 21 рік 4 місяці 16 днів.
До страхового стажу позивачки включені окремі періоди трудової діяльності за 1991 -2000 роки, а саме з 01.01.1999 року по 30.09.2000 року (тривалістю 1 рік 9 місяців), які підтверджені відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного пенсійного страхування про сплату страхових внесків, за даними страхувальника Іршавська районна філія Ужгородського районного центру Державного земельного кадастру (госпрозрахункова група при відділі земельних ресурсів).
Воднораз, відповідач не врахував періоди трудової діяльності позивачки в цих установах тривалістю 7 років 6 місяців (з 17.07.1991 року по 31.12.1998 року, з 01.10.2020 року по 23.10.2000 року), пославшись в оскаржуваному рішенні №112750007252 від 25.03.2024 року на те, що у трудовій книжці записи у графах 2 та 4 про дати прийняття та роботу та звільнення, а також реквізити відповідних наказів, які датовані 2000 роком, виконані іншим чорнилом, ніж записи у графі 3.
Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України (у чинній на той час редакції) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації понад п'ять днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок ведення трудових книжок врегульований Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 року за №110, яка на той час містила такі норми:
2.4. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць - двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
2.6. У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
2.8. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
2.14. У графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства.
Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу.
У графі 3 пишеться: Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій".
2.25. Записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Наприклад: "Звільнений в зв'язку з прогулом без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України".
При розірванні трудового договору з ініціативи працівника з причин, за яких законодавство пов'язує надання певних пільг і переваг, запис про звільнення вноситься до трудової книжки із зазначенням цих причин. Наприклад: "Звільнений за власним бажанням у зв'язку з зарахуванням у вищий навчальний заклад, ст. 38 КЗпП України".
2.26. Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Наприклад, трудовий договір з працівником припиняється у зв'язку із скороченням штату працівників. 10 жовтня 1993 р. є останнім днем його роботи. У трудовій книжці працівника має бути зроблений запис: у графі 1 розділу "Відомості про роботу" ставиться порядковий номер запису, у графі 2 - дата звільнення (10.10.93), у графі 3 записується: "Звільнений за скороченням штатів, п. 1 ст. 40 КЗпП України", у графі 4 зазначається дата і номер наказу (розпорядження) про звільнення.
4.1. У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №301 від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд зазначає, що періоди роботи позивачки з 17.07.1991 року по 21.07.2000 року, з 25.07.2000 року по 23.10.2000 року з метою врахування їх до страхового стажу для призначення пенсії підтверджується поданою нею трудовою книжкою, записи у якій містять відомості про початок та кінець цих періодів, які між собою пов'язані хронологічно. Записи про звільнення посвідчені печаткою підприємств та підписами відповідальних осіб. Доказів того, що ці записи є неправильними, неточними чи недостовірними, відповідач суду не надав. Відтак, ця трудова книжка є достатньою підставою для підтвердження стажу роботи для призначення пенсії на загальних умовах, не потребує підтвердження додатковими документами. Також згідно з пунктом 1 Порядку №637 ця трудова книжка є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи.
Суд вважає, що внесення у трудову книжку відомостей про зарахування на роботу та року зарахування або звільнення та року припинення відповідної трудової діяльності чорнилом різного кольору не може бути підставою для відмови органами Пенсійного фонду України у зарахуванні періоду роботи до стажу роботи, що враховується при призначенні пенсії, та позбавлення особи права на соціальний захист у вигляді пенсійного забезпечення.
Суд прийшов до висновку, що рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області №112750007252 від 25.03.2024 року про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV з підстав недостатності страхового стажу, передбаченого цією нормою, через незарахування періодів роботи позивачки з 17.07.1991 року по 21.07.2000 року, з 25.07.2000 року по 23.10.2000 року, підтверджених записами у трудовій книжці, прийняте необґрунтовано та нерозсудливо. Суд визнає незаконними мотиви, з яких відповідач в оскаржуваному рішенні відмовив у зарахуванні цих періодів роботи позивачки до страхового стажу.
Тому це рішення слід визнати протиправним і скасувати.
Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Право позивачки, порушене незаконним рішенням відповідача, має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.03.2024 року про призначення їй пенсії за віком, включивши до страхового стажу спірні періоди трудової діяльності, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду у цій справі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на задоволення позову, на корись позивачки слід стягнути судові витрати на сплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області №112750007252 від 25.03.2024 року про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.03.2024 року про призначення пенсії за віком, включивши до страхового стажу періоди роботи з 17.07.1991 року по 21.07.2000 року, з 25.07.2000 року по 23.10.2000 року, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1211, 20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ