27 грудня 2022 року № 320/17648/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області в якому просить суд:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області підготувати та направити до Броварського управління Державної казначейської служби України Київській області подання про повернення ОСОБА_1 суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири від 28.09.2020 у сумі 11 820,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на відсутність у нього обов'язку сплати збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, у зв'язку з придбанням житла вперше та, як наслідок, наявність права на повернення помилково сплаченого збору в межах заявлених позовних вимог.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.01.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечував.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, суд вважає, що даний адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 28.09.2020 ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом міського нотаріального округу Київської області Лисогором О. А., та зареєстрований в реєстрі за №1908, придбав квартиру за номером АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 2.1 договору загальна ціна продажу квартири визначена у розмірі 1 182 000,00 грн.
У відповідності до наявної в матеріалах справи квитанції №174 вбачається, що позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості квартири, що становило 11 820,00 грн.
08.11.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області з заявою щодо повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, у зв'язку з тим, що квартира позивачем придбавалась вперше.
При цьому, станом на день звернення до суду заява позивача не є розглянутою, оскільки позивачем не було отримано відповіді на вищезазначену заяву.
З огляду на протиправну бездіяльність відповідача щодо не розгляду на ненадання відповіді, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначений Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі Закон №400/97-ВР).
Відповідно до абз.1 п.9 ст.1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Абзацом 2 п.9 ст.1 Закону №400/97-ВР визначено, що нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
При цьому, згідно абз.3 п.9 ст.1 Закону №400/97-ВР нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Крім цього, питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані у Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі Порядок №1740).
Згідно з п.15-1 Порядку №1740 збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 15-3 Порядку №1740 визначено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Виходячи з аналізу викладеного вище, суд приходить до висновку, що громадяни, які придбавають нерухоме майно, зокрема квартиру вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, тобто звільнені від його сплати в розмірі 1 % від вартості нерухомого майна (квартири), зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна.
Разом з цим, суд зауважує, що чинне законодавство України не містило визначення слова «придбавають», внаслідок чого в існувала процесуальна прогалина, яка усувалась тлумаченням судами при правозастосуванні норм матеріального права, виходячи із семантичного значення цього слова.
За таких обставин, суд, при здійсненні судочинства, виходить з того, що слово «придбавають» свідчить про оплатне набуття права власності на певний об'єкт.
Однак, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» від 23.09.2020 №866 внесено зміни до Порядку №1740, а саме:
«- пункт 15-2 доповнено підпунктами «в» і «г» викладено у такому змісті: «збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо:
в) особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року);
г) особа перебуває у черзі на одержання житла, що підтверджується документом, виданим органом, до компетенції якого належить ведення обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов;
- пункт 15-3 доповнено абзацом такого змісту: нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Отже, з аналізу викладених вище змін до Порядку №1740, які були чинні на момент виникнення оспорюваних правовідносин, була усунена правова невизначеність щодо розуміння юридичного терміну «придбавають».
Зокрема, суд звертає увагу, що під «придбаває житло вперше» необхідно розуміти, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя.
Викладене вище дає суду підстави для висновку, що визначення «придбаває», охоплює не лише оплатне набуття права власності на певний об'єкт, а і його приватизацію, успадкування, дарування та купівля частки в спільному майні подружжі.
Лише у разі відсутності наведених способів придбавання нерухомого майна, особа відповідно до п.15-2 Порядку №1740 не сплачує збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна.
В свою чергу, з аналізу матеріалів даної справи, судом встановлено, що при оформленні договору купівлі-продажу квартири, позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 11 820,00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.
Водночас, з наявних в матеріалах справи відомостей інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо позивача від 05.11.2021 вбачається, що за позивачем не зареєстровано будь-яких операцій з придбання нерухомого майна, що належить до об'єктів житлової нерухомості, окрім придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1 , підстава реєстрації: договір купівлі-продажу квартири від 28.09.2020, за №1908, видавник: ОСОБА_2 , приватний нотаріус міського нотаріального округу Київської області.
В той же час, суд зауважує, що будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання позивачем житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за позивачем будь-якого іншого нерухомого майна (об'єктів житлової нерухомості) та свідчили б про відсутність у неї права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.
Окрім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу, що у даній справі суд враховує правову позицію Верховного Суду, яка викладена в постанові від 20.03.2018, у справі №819/1249/17 у якій Верховний Суд зазначив, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу. Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами. Оскільки саме держава не виконала свій обов'язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.
Відповідно до приписів ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також, суд зауважує, що відповідно до ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Керуючись викладеним вище та враховуючи встановлені судом обставини, що позивач дійсно придбав житло вперше та при укладенні договору купівлі-продажу помилково сплатив збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1 відсотка від його вартості, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та наявності правових підстав для їх задоволення.
В свою чергу суд звертає увагу, що процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі Порядок №787).
Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Відповідно до п.п.2 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Отже, виходячи з викладеного та на переконання суду, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на відповідача покладено обов'язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №813/1126/17.
Керуючись вищевикладеним суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у вчиненні дій стосовно повернення збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, а саме щодо внесення подання щодо повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 11 820,00 грн, сплаченого при придбані житла вперше.
Стосовно тверджень відповідача щодо того, що внесення Постановою №866 змін до Порядку №1740, з урахуванням яких нотаріусам надано право звільняти від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбаванні нерухомого майна, за умови надання особою підтверджуючих документів придбання житла вперше, суд зазначає наступне.
Так, як зазначено судом вище, Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» від 23.09.2020 №866 внесено зміни до Порядку №1740, у відповідності до яких нотаріусам надано право звільняти від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбаванні нерухомого майна, за умови надання особою підтверджуючих документів придбання житла вперше.
Однак, суд зауважує, що якщо особа не вчинила відповідних дій щодо подання підтверджуючих документів придбання житла вперше при укладенні договору купівлі-продажу нерухомого майна, це не свідчить про відсутність у нього права на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу такого майна, якщо вказаний збір все ж був помилково нею сплачений.
Окрім того, на переконання суду, внесені Постановою №866 зміни до Порядку №1740 не позбавляють територіальні управління Пенсійного фонду України обов'язку щодо вчинення дій стосовно повернення позивачу безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Згідно з ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності своєї бездіяльності та прийнятих рішень.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн, тому ці витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов - задовольнити.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області сформувати та подати до Броварського управління Державної казначейської служби України в Київській області подання про повернення ОСОБА_1 11 820,00 грн, сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.