Справа № 509/4737/24
19 серпня 2024 року Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Панасенко Є.М., розглянувши в приміщенні суду матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином
14.08.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 172 017 грн. 00 коп., моральну шкоду 500 000 грн. 00 коп., та понесені витрати на правову допомогу у сумі 12 395 грн. 00 коп.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2024 року справу передано на розгляд судді Панасенку Є.М.
Відповідно до змісту позовної заяви, встановлено, що діями відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_1 було завдано матеріальної шкоди, яка полягає в злочинних діях ОСОБА_2 , як посадової особи, що в подальшому стало підставою для незаконного відчуження земельної ділянки розташованої на курорті Затока, на Будацькій Косі, Білгород-Дністровського району, Одеської області, та позбавлення ОСОБА_1 - дійсного власника вказаних об'єктів нерухомості права на викуп земельної ділянки, вартість якої склала 172 017 грн. 00 коп.
Звертаючись до Овідіопольського районного суду Одеської області позивач зазначив, що ним дотримані правила підсудності, та відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідач дійсно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю № 740750 з Єдиного державного демографічного реєстру від 15.08.2024 року.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або його основної частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцем знаходження об'єкта, вартість якого є найвищою.
Так, усі позови, що виникають з приводу нерухомого майна, мають пред'являтися до суду за місцезнаходженням такого майна або основної його частини.
Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст. 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Відповідно до п. 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.02.2021 по справі № 911/2390/18 щодо територіальної юрисдикції (підсудності) зроблено наступні висновки.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ЦПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ЦПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Предметом спору у справі, що розглядається, є відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок незаконного відчуження земельної ділянки розташованої на курорті Затока, на Будацькій Косі, Білгород-Дністровського району, Одеської області.
Враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги те, що за позовні вимоги стосуються об'єкту нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, для якого положеннями ст.30 ЦПК України встановлена виключна підсудність, за місцем знаходження майна або його основної частини, при цьому дане нерухоме майно знаходиться на території Білгород-Дністровського району Одеської області, враховуючи, що згідно з ч.1 ст.378 ЦПК України порушення правил підсудності є підставою для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд, вважаю, що дана позовна заява не підсудна Овідіопольському районному суду Одеської області.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Відповідно до ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Керуючись ст. 28, 30-32, 260, 261, 378 ЦПК України
Матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, передати до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області (67700, Україна, Одеська обл., місто Білгород-Дністровський, вулиця Військової Слави, 27) за виключною підсудністю.
Апеляційна скарга на ухвалу в частині передання справи на розгляд іншому суду може бути подана до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання.
В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: Є. М. Панасенко