Справа № 177/135/24
Провадження № 1-кп/177/108/24
Іменем України
19.08.2024 Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілих ОСОБА_6 ,
обвинувачених Бо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
захисників ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Кривому Розі Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12023041230001181 від 16.06.2023 за обвинуваченням ОСОБА_15 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч.4 ст.187, ч.1 ст. 263, ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.1 ст. 263 КК України,
встановила:
В провадженні Криворізького районного суду Дніпропетровської області перебуває вказане кримінальне провадження.
13.08.2024 року прокурором через канцелярію суду подано клопотання про продовження запобіжних заходів відносно обвинувачених ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В обґрунтування клопотань прокурор вказував на продовження та не зменшення ризиків визначених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливого переховування від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, іншого підозрюваного (обвинуваченого), вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначав, що вказані ризики існували на час обрання запобіжного заходу, були підставою для продовження обраного запобіжного заходу, та на даний час не зменшилися, продовжують існувати.
Прокурор зазначав, що за обставин даного кримінального провадження, існуючих ризиків, обмеження прав обвинувачених на особисту свободу, є виправданим з метою виконання завдань кримінального провадження.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав зазначені клопотання. Вважав за неможливе запобігання ризикам, передбаченим п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, шляхом зміни запобіжних заходів на більш м'який, ніж тримання під вартою. Щодо клопотань про зміну запобіжних заходів заперечував.
Представник потерпілих ОСОБА_6 в судовому засіданні клопотання прокурора підтримала, в задоволені клопотань обвинувачених та сторони захисту просила відмовити.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_13 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу, просив застосувати цілодобовий домашній арешт з використанням електронних засобів контролю, або особисте зобов'язання. Вказував на те, що ризики, зазначені прокурором не обґрунтовані, являються припущенням.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав свого захисника.
Обвинувачений ОСОБА_9 зазначив, що ризики, зазначені прокурором не підтверджені, він має міцні соціальні зв'язки, у нього є мати та сестра. Заявив клопотання про зміну запобіжного заходу, просив застосувати відносно нього цілодобовий домашній арешт.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_14 просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора та обрати відносно ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Зазначила, що ризики, вказані прокурором не обґрунтовані, не підтверджені та не доведені.
Обвинувачений ОСОБА_10 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу цілодобовий домашній арешт з використанням електронних засобів контролю, зменшити розмір застави. Зазначив, що ризики, вказані прокурором не підтверджені, він має сім'ю, міцні соціальні зв'язки, є особа, яка буде утримувати його.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_11 заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Зазначив, що ризики не обґрунтовані, просив зменшити заставу ОСОБА_10 пропорційно ризикам та строку знаходження за гратами.
Заслухавши учасників судового провадження, розглянувши клопотання прокурора та заперечення сторони захисту, суд дійшов до наступного висновку.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Зважаючи на вищевказані положення Основного закону слід визначити такі обов'язкові вимоги до правомірного тримання під вартою: по-перше, тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування такого запобіжного заходу мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Метою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінально-процесуальних обов'язків; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду Дніпропетровської області від 19.06.2023 року підозрюваним ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду Дніпропетровської області від 20.06.2023 року підозрюваному ОСОБА_9 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався. Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачених спливає 29.08.2024 року.
Також, відповідно до ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.12.2023 року ОСОБА_10 визначено суму застави 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 805 200 (вісімсот п'ять тисяч двісті) гривень.
Розглядаючи заявлені клопотання прокурора відносно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , суд приходить до висновку про необхідність та доцільність їх задоволення та продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених виходячи з наступних підстав.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 строків тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обґрунтоване та підлягає до задоволення, оскільки на даний час ризики та обставини, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених не змінилися та продовжують існувати.
Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків для застосування обвинуваченим більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.
Враховуючи характер інкримінованих обвинуваченим злочинів, даних про осіб, те, що відповідно до ч. 3 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показах, які він безпосередньо отримав під час судового засідання, суд приходить до висновку, що ризики та обставини відповідно до ст.ст. 177,178 КПК України, які враховував суд при обранні та продовженні відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на сьогодні не зменшилися та продовжують існувати.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.
При цьому суд зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо обвинувачених винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення відсутності визначених вище ризиків.
Отже, враховуючи існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин передбачених ст. 178, ч. 4 ст. 183 КПК України, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, за таких обставин клопотання про продовження строку застосування щодо обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Обставин, які б спростовували правомірність подальшого тримання обвинувачених під вартою судом не встановлено.
Щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника адвоката ОСОБА_11 про зменшення розміру застави, суд дійшов, наступного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, на будь-якій стадії кримінального провадження, тобто як на стадії досудового розслідування, так і на стадії судового провадження.
Застава у кримінальному провадженні вважається процесуальним примусом, який застосовується до обвинуваченого та накладає відповідні зобов'язання не тільки на обвинуваченого, а також на іншу особу, яка погодилась внести заставу за обвинуваченого (заставодавця). Так, застава забезпечує виконання обвинуваченим обов'язків, покладених на нього як процесуальним законом, так і обов'язків, покладених судом, що передбачені пунктами 1-9 частини 5 статті 194 КПК, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Застава як вид запобіжного заходу полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків з умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків (ч. 1ст. 182 КПК). При цьому, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Тобто застава забезпечує дієвість кримінального провадження, що обумовлюється забезпеченням виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.
На думку суду, наразі розмір застави, визначений ухвалою суду від 13.12.2023, здатен і надалі забезпечити належне виконання обвинуваченим ОСОБА_10 покладених на нього процесуальних обов'язків. Стороною захисту не було надано суду доказів, які б свідчили про непомірність цього розміру застави для обвинуваченого ОСОБА_10 .
Керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 331 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
У задоволенні клопотань обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та їх захисників адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - задовольнити.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на шістдесят днів, тобто до 17 жовтня 2024 року, включно.
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на шістдесят днів, тобто до 17 жовтня 2024 року, включно.
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою , з визначеним відповідно до ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.12.2023 року розміром застави 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 805 200 (вісімсот п'ять тисяч двісті) гривень, строком на шістдесят днів, тобто до 17 жовтня 2024 року, включно.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_10 наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає (перебуває) - АДРЕСА_1 без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування) та/або місця роботи;
4) утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими, спеціалістами, експертами та іншими обвинуваченими у вказаному кримінальному провадженні, а також з будь-якою особою, визначеною слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим, прокурором, судом;
5) не відвідувати місця, визначені слідчим, прокурором, судом;
6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади, у разі наявності, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
7) носити електронний засіб контролю.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 19.08.2024 о 17-35 годині.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3