Справа № 202/2278/24
Провадження № 2/202/2925/2024
14 серпня 2024 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді Мариніна О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Жупій А.В.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про зменшення розміру аліментів, посилаючись на те, що вони мають спільну доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 08.11.2023 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було видано судовий наказ про стягнення аліментів на її утримання у розмірі 14 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 19 жовтня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
08.09.2022 ОСОБА_3 укладено повторний шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_6 та дружина позивача чекає другу спільну дитину (яка на дату розгляду справи вже народжена). Крім того, дружина позивача має дитину від першого шлюбу - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько якого помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку з чим дитина знаходиться також на утриманні позивача, який знаходиться у відпустці по догляду за дитиною та отримує допомогу при народженні дитини 860 грн., іншого доходу не має.
Окрім цього, на утриманні Позивача знаходиться батько - пенсіонер, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є інвалідом 2 групи захворювання по опорно-руховому апарату, Акт огляду МСЕК від 27.12.2012 року.
Зважаючи на вищевикладене, не маючи можливості сплачувати аліменти у встановленому судом розмірі на спільну з відповідачем дитину, позивач просить суд зменшити розмір аліментів з 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів на 1/10 частини від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
В порядку ст. 178 ЦПК України представником відповідача було подано відзив на позовну заяву про зменшення розміру аліментів, у якому відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі, звівши свої доводи до того, що позивачем не надано доказів та не підтверджено факт утримання зазначених у позові осіб; доказів того, що із моменту постановлення судового рішення суттєво погіршився його матеріальний стан; визначений судовим рішенням розмір аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства, позивач є працездатною особою, має можливість заробляти на життя своєю працею; зменшення розміру стягнутих аліментів негативно вплине на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам та виходячи з розміру офіційного доходу позивача, з нього і так підлягає стягненню лише мінімальний розмір аліментів у вигляді 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просила задовольнити їх.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов.
Дослідивши наявні докази та вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_4 мають спільну доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
08.11.2023 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська було видано судовий наказ про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 14частини заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 19 жовтня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Дитина ОСОБА_5 проживає з матір'ю.
08.09.2022 року Миргородським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миргородському районні Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) було зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 у шлюбі народився спільний син ОСОБА_6 , про що видане свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_6 у шлюбі народився спільний син ОСОБА_9 , що свідчить ( засвідчений переклад свідоцтва про народження м. Тросдорф G576/2024).
Дружина позивача має також дитину від першого шлюбу - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 . Батько дитини помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.
Позивач перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Миргородської міської ради і одержує допомогу при народженні дитини з 01.12.2022 року по 30.11.2025 року в розмірі 860 грн., що підтверджується довідкою № 18 від 05.01.2023 року.
Згідно довідки ОК-5 іншого доходу позивач не має.
Окрім цього, позивач має батька пенсіонера - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є інвалідом 2 групи захворювання по опорно-руховому апарату, що підтверджується Актом огляду МСЕК від 27.12.2012 року.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей150,180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі N 6-143 цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач посилався на те, що у нього змінився матеріальний стан.
При цьому вказував на обставину зміни матеріального стану народження у новому шлюбі ще двох дітей, а також перебування на утриманні батька - інваліда.
Як вбачається із висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №565/2071/19, зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Адже, позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу.
Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Аналогічні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20.
Варто також наголосити, що судова практика містить висновки і щодо того, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів.
Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №755/14148/18, від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20).
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона, згідно вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Однак, жодних безумовних доказів погіршення майнового стану, що унеможливлює сплату ним аліментів у визначеному розмірі позивач до суду не надав.
При цьому як вбачається з перекладу свідоцтва про народження, дитина ОСОБА_9 народжений в м. Тросдорф, Німеччина та відомостей про доходи, які отримує позивач поза межами України, суду не надано.
Сам факт того, що батько позивача є інвалідом 2 групи захворювання по опорно-руховому апарату та пенсіонером не підтверджує факт його перебування чи необхідності його утримання позивачем.
Крім того, виходячи з того, що позивач не працює, з нього і так підлягає стягненню лише мінімальний розмір аліментів у вигляді 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд звертає увагу на те, що стягнутий розмір аліментів (1/4) згідно із судовим наказом відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення без підтвердження погіршення матеріального становища позивача, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам.
Враховуючи, що позивач є працездатною особою, має нормальний стан здоров'я, та повинен виконувати свій батьківський обов'язок з утримання дітей, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а підстави для задоволення позовних вимог про зменшення розміру аліментів відсутні.
Згідно вимог ст. 141 ЦПК України відповідно до результату розгляду справи суд вважає за доцільне судові витрати позивача віднести за його рахунок
Керуючись ст. ст. 10, 81, 209, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 141, 150, 180, 181, 184, 192 СК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів - відмовити повністю.
Судові витрати позивача у вигляді судового збору віднести за його рахунок.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. В. Маринін