Єдиний унікальний номер судової справи 201/2894/22
Номер провадження 1-кп/201/222/2024
16 серпня 2024 року м. Дніпро
вул. Гусенка, буд. 13
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі кримінальне провадження, внесене 15 лютого 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022041030000277 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, із середньо-технічною освітою, одруженого, маючого на утримані малолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштованого, зі слів - працюючого пакувальником у ТОВ «Ласунка», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
15 лютого 2022 року близько 07 години 30 хвилин, але не пізніше 08 години 00 хвилин, водій ОСОБА_4 керуючи технічно справним автомобілем «Шкода», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в Соборному районі міста Дніпра по проспекту Героїв з боку бульвару Слави в напрямку провулка Штабного.
Під час руху ОСОБА_4 проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожнім знаком 5.35.1 («пішохідний перехід») та дорожньою розміткою 1.14.1 («зебра»), розташованого перед перехрестям з вул. Холмогорською, на якому знаходився пішохід ОСОБА_7 , перетинаючи проїзну частину проспекту Героїв справа наліво відносно руху автомобіля, заходів до зменшення швидкості, а в разі потреби зупинки для надання пішоходу дороги не прийняв і, продовживши рух, на вказаному пішохідному переході, скоїв на нього наїзд.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_7 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритого внутрішньо-суглобового багатоуламкового перелому зовнішнього виростку лівої великогомілкової кістки; закритого перелому голівки лівої малогомілкової кістки з задовільним стоянням відламків; садна в проекції лівого колінного суглобу; синця по передній поверхні правого колінного суглобу, які за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що зумовили тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день).
Порушення Правил безпеки дорожнього руху виразилися в тому, що водій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом - автомобілем «Шкода», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не виконав вимоги пункту 18.1 Правил дорожнього руху України, який передбачає, що «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека», невиконання якого знаходиться в причинному зв'язку з настанням даної ДТП.
Дії ОСОБА_4 , які виразилися у порушенні Правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесне ушкодження, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України визнав повністю та підтвердив, що ним був порушений п. 18.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого він здійснив наїзд на пішохода. Вказав, що до означених подій не був знайомий із потерпілим ОСОБА_7 .
По суті обвинувачення показав, що 15 лютого 2022 року приблизно о 07 годині 30 хвилин він виїхав з місця свого проживання на власному автомобілі марки «Шкода» реєстраційний номер НОМЕР_1 , почав рухатися в напрямку Південного мосту в місті Дніпро. В той день погода була сонячна та прохолодна, без опадів. Приблизно о 08 годині він рухався по проспекту Героїв з боку бульвару Слави в напрямку провулка Штабного зі швидкістю 30 км на годину. Продовжуючи рух по проспекту Героїв перед перехрестям з вулицею Холмогорською внаслідок засліплення сонцем не побачив пішохода - потерпілого ОСОБА_7 , який перетинав дорогу по нерегульованому пішохідному переходу, та здійснив на нього наїзд, в результаті чого, останній вдарився об капот автомобіля та впав на асфальтне покриття.
Після наїзду він вийшов з автомобілю та запропонував потерпілому ОСОБА_7 відвести його до лікарні, однак останній відмовився, тоді він надав йому чохол з автомобільного крісла, щоб він не лежав на холодному асфальтному покритті. Далі він викликав швидку медичну допомогу, а також зателефонував до поліції та страхової компанії і повідомив про дорожньо-транспортну пригоду. Під час знаходження на місці дорожньо-транспортної пригоди потерпілий скаржився на болі в нозі, він приніс свої вибачення останньому та повідомив. що не помітив його через сонячні промені. В подальшому бригада швидкої медичної допомоги госпіталізувала потерпілого до лікарні. Після приїзду працівників поліції пройшов медичний огляд. Після закінчення всіх дій на місці пригоди, в той же день він зателефонував до швидкої медичної допомоги, щоб дізнатися в якій лікарні знаходиться потерпілий ОСОБА_7 з метою надання останньому грошової допомоги. Наступного дня 16 лютого 2022 року був у страховій компанії ПАТ «СК «Саламандра», з якою у нього укладений договір страхування автомобіля, повідомив про страховий випадок із потерпілим ОСОБА_7 з метою відшкодування шкоди останньому. Під час знаходження потерпілого ОСОБА_7 на лікуванні приніс свої вибачення останньому та в добровільному порядку перерахував йому на картку грошову суму в розмірі 25 000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, оскільки матеріальну шкоду має виплатити страхова компанія.
Додав, що повністю погоджується із висновком авто-технічної експертизи, а також не оспорює результати проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, слідчих експериментів за його участі та участі потерпілого.
Повідомив, що на даний момент проживає один, адже через військовий стан в країні його сім'я виїхала до Словаччини, офіційно не працевлаштований, не офіційно працює пакувальником у ТОВ «Ласунка».
Стосовно заявленого до нього потерпілим цивільного позову про відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на правничу допомогу визнав частково та підтримав правову позицію свого захисника ОСОБА_5 , викладену у відзиві на цивільний позов.
При цьому, зауважив, що під час знаходження ОСОБА_7 на лікуванні виплатив останньому грошові кошти у сумі 25 000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Підтримав позицію свого захисника щодо призначення покарання у вигляді штрафу.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 , суду показав, що обвинуваченого ОСОБА_4 до дорожньо-транспортної пригоди не знав.
15 лютого 2022 року приблизно о 08 годині ранку він вийшов з дому та рухався по проспекту Героїв на роботу. Погода була сонячна, без опадів, з нормальною видимістю, дорожнє покриття із невеликою росою.
Перед перехрестям з вул. Холмогорською біля нерегульованого пішохідного переходу визначеного дорожньою розміткою, він зупинився перед ним та впевнившись, що перехід проїжджої частини дороги для нього буде безпечним, оскільки на перших двох полосах дороги автомобілі були відсутні, в наступних 2 полосах дороги рухалось 2 автомобілі, які, як йому здалося, почали гальмувати, він став переходити дорогу по пішохідному переходу, пройшовши половину був збитий автомобілем «Шкода», за кермом якого був водій ОСОБА_4 . Спочатку він вдарився об капот автомобіля, а після цього впав на проїзджу частину дороги. Після наїзду він знаходився на дорожньому покритті, у свідомості, відчував болі в нозі.
Після наїзду водій ОСОБА_4 вийшов із водійської двері автомобілю «Шкода», підійшов до нього та запропонував відвести до лікарні, однак він відмовився. Далі він попросив жінку, яка була пішоходом, викликати йому швидку медичну допомогу. ОСОБА_4 пояснив, що не помітив його через сонячні промені та здійснив наїзд. Після приїзду бригади швидкої медичної допомоги, лікарі вкололи йому знеболююче та госпіталізували до лікарні. Під час перебування на місці події ним не було зафіксовано переміщення автомобіля «Шкоди» з місця дорожньо-транспортної пригоди. Після приїзду до лікарні, ним прийнято рішення лікуватися в приватній лікарні ТОВ «MedinUa CLINIC & LAB», в якій йому провели операційне втручання. Загалом в цій лікарні він перебував на лікуванні 7 днів. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участі автомобіля «Шкоди» під керуванням водія ОСОБА_4 він отримав перелом лівої гомілки та синці. Після виписки з лікарні «MedinUa CLINIC & LAB» він проходив амбулаторне лікування, приймав таблетки та їздив на перев'язки до цієї лікарні до травня місяця 2022 року, допоки не виїхав до Німеччини.
Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень він має певні складнощі із пересуванням, тому дотепер проходить фізіотерапію в лікарні у Німеччині за місцем проживання, на яку загалом ним витрачено порядку 24 000 гривень. При цьому, документи на підтвердження проходження ним фізіотерапії та понесених витрат не надав.
Під час знаходження у лікарні за його участі був проведений слідчий експеримент під час якого він відтворив обставини дорожньо-транспортної пригоди, в тому числі, вказав швидкість з якою він переходив проїзджу частину 15 лютого 2022 року.
Підтвердив, що під час проходження ним лікування ОСОБА_4 перерахував йому 25 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, однак, ця сума не була відрахована з суми заявленого ним розміру моральної школи у позові.
Підтримав подану ним позовну заяву про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у повному обсязі. Висловив позицію щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_4 несуворого покарання.
Окрім показань обвинуваченого ОСОБА_4 та потерпілого ОСОБА_7 , вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, підтверджується дослідженими під час судового розгляду наступними доказами.
Із витягу з кримінального провадження № 12022041030000277 встановлено, що 15.02.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинене кримінальне правопорушення з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 286 КК України.
З рапорту слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 15.02.2022 року, встановлено, що 15.02.2022 о 08:00 годині в Соборному районі м. Дніпра на проспекті Героїв в районі перехрестя з вул. Холмогорською автомобіль «Шкода» р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , який перетинав проїзну частину по пішохідному переходу. Внаслідок даної ДТП пішоходу ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження.
Водій автомобіля «Шкода» р.н. НОМЕР_1 : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , посвідчення водія НОМЕР_3 .
Автомобіль «Шкода» р.н. НОМЕР_1 належить: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , страховий поліс № 203009368 ПАТ «СК «Саламандра».
ОСОБА_7 (вік встановлюється), АДРЕСА_3 , внаслідок ДТП спричинені тілесні ушкодження у вигляді: закритого міжмещелкового переламу променевої кістки лівої голені із задовільним стоянням уламків. Постраждалого доставлено до МКЛ № 16.
З рапорту інспектора чергового Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області встановлено, що 15.02.2022 року о 07:47 надійшло повідомлення зі служби НОМЕР_4 , що 15.02.2022 року о 07:47 за адресою: АДРЕСА_4 заявник-водій авто «Шкода Октавія» сірого кольору, НОМЕР_5 на пішохідному переході зачепив чоловіка 30 років, швидку медичну допомогу викликав самостійно.
За результатами відпрацювання події, відповідно до рапорту УПП в Дніпропетровській області УПН інспектора ОСОБА_8 від 15.02.2022 року вбачається, що водій автомобілю Шкода Октавія днз НОМЕР_1 - ОСОБА_4 , 1979 року народження, постраждалий пішохід ОСОБА_7 госпіталізований бригадою швидкої медичної допомоги 132 до 16 лікарні, попередній діагноз - забій лівого колінного суглоба.
Дослідженням даної інформації встановлено, що виклик на службу 102 про дорожньо-транспортну подію здійснив ОСОБА_4 , що узгоджується із показами обвинуваченого, наданими під час судового розгляду.
Інформація, зазначена у вказаних рапортах, повністю узгоджується із відповіддю заступника генерального директора з організаційно-аналітичної роботи КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» від 24.02.2022 року, наданою на запит слідчого під час досудового розслідування.
Так, в відповіді КП «Обласний центр Екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпровської обласної ради» встановлено, що виклики з приводу ДТП за адресою: м. Дніпро, пр. Героїв, буд. 32 (Перемога-6 на перехресті з вул. Холмогорського, орієнтир аптека Медичної академії) до ОСОБА_7 були здійсненні 15.02.2022 року о 07:43 з телефону: НОМЕР_6 , заявник водій, 15.02.2022 року о 07:51 з номеру телефону: НОМЕР_7 , заявник перехожа.
З протоколу огляду місця події від 15.02.2022 року з додатками до нього у вигляді схеми та фототаблиці встановлено, що слідчим СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області за участю понятих, в присутності ОСОБА_4 проведено огляд ділянки місцевості, яка розташована по проспекту Героїв та вул. Холмогорської (від бульвару Слави до провулку Штабного), де виявлено транспортний засіб «Шкода» номерний знак НОМЕР_1 , на якому зафіксовані пошкодження у виді розбитої решітки радіатора та вм'ятин на капоті, сліди шин на асфальті відсутні. Вказаний автомобіль був вилучений на майданчик тимчасового тримання транспортних засобів за адресою: АДРЕСА_5 .
За наслідками огляду місця дорожньо-транспортної пригоди складено схему до протоколу огляду місця події від 15.02.2022 року, на якій зафіксоване місце розташування транспортного засобу «Шкода» рнз НОМЕР_1 , після наїзду на пішохода, напрямок руху транспортного засобу, розташування пішохідного переходу на проїзній частині дороги.
Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 505 від 15.02.2022 року встановлено, що у ОСОБА_4 ознак сп'яніння не виявлено.
З висновку експерта № 477е від 23.02.2023 року встановлено, що за даними медичної документації та при огляді у ОСОБА_7 виявленні тілесні ушкодження: закритого внутрішньо-суглобового багатоуламкового перелому зовнішнього виростку лівої великогомілкової кістки; закритого перелому голівки лівої малогомілкової кістки з задовільним стоянням відламків; садна в проекції лівого колінного суглобу; синця по передній поверхні правого колінного суглобу, які могли утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударі об такий (такі) предмети, якими могли бути і виступаючі частини рухомого автомобіля за умови дорожньо-транспортної пригоди.
Враховуючи характер, локалізацію та ступінь ознак загоєння виявлених у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, дані медичної документації, можливо вказати, що ушкодження утворилися незадовго до надходження на стаціонарне лікування у КНП «МКЛ № 16» ДМР, тобто можливо і в термін на який вказує обстежений та слідчий у постанові.
За своїм характером виявленні тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більше, як 21 день). Термін зрощення кісткової тканини понад 21 добу.
З протоколу проведення слідчого експерименту від 21.02.2022 року з додатком у вигляді схеми та фототаблиці встановлено, що за участі ОСОБА_7 , статиста ОСОБА_9 та понятих, в палаті № 1 медичного закладу «МedinUa» проведений слідчий експеримент, в ході якого потерпілий відтворив обставини та механізм дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 15.02.2022 року по проспекту Героїв перед перехрестям з вул. Холмогорською у м. Дніпро за участі автомобіля «Шкода» під керуванням водія ОСОБА_4 , в результаті якої останній здійснив на нього наїзд на нерегульованому пішохідному переході, в тому числі, за допомогою статиста вказав темп свого руху під час перетину пішохідного переходу.
З протоколу слідчого експерименту від 22.02.2022 року з додатком у вигляді схеми та фототаблиці встановлено, що за участі адвоката ОСОБА_5 , понятих та свідка ОСОБА_4 проведений слідчий експеримент, в ході якого ОСОБА_4 відтворив обставини та механізм дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 15.02.2022 року по проспекту Героїв перед перехрестям з вул. Холмогорською у м. Дніпро, в результаті якої він керуючи автомобілем «Шкода» здійснив наїзд на останнього на нерегульованому пішохідному переході.
З висновку експерта № СЕ-19/104-22/5818-ІТ від 23.02.2022 року складеного за результатом проведення судової автотехнічної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 (дослідження обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод) встановлено, що у даній дорожній обстановці водій автомобіля «Шкоди Октавія» ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху.
При заданому механізму події, дії подія автомобіля «Шкода Октавія» ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.18.1 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв'язку з настанням даної ДТП.
В умовах місця події водій автомобіля «Шкода Октавія» ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода своєчасним застосуванням екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця наїзду.
Таким чином, проаналізувавши безпосередньо отримані у судовому засіданні показання обвинуваченого ОСОБА_10 , потерпілого ОСОБА_7 , а також досліджені під час судового розгляду письмові докази, суд приходить до висновку, що підстав для їх неврахування, а також визнання неналежними чи недопустимими сторонами не наведено, а судом встановлено, що вони є переконливими, послідовними, такими, що узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для встановлення судом усіх обставин кримінального проступку, які підлягають встановленню відповідно до вимог, передбачених ст. 91 КПК України, та жодним чином не спростовуються будь-якими іншими обставинами.
Отже, з урахуванням наведеного, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення дійшов до впевненого висновку, що діяння, яке вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 дійсно мало місце, в його діях наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки він своїми діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесне ушкодження, а тому підлягає покаранню за вчинення таких кримінальних правопорушень.
Вирішуючи питання щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд виходить з наступного.
З огляду на приписи ст. 65 КК України суд при призначенні покарання має врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Саме ж призначене покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду під час призначення покарання є: кримінально-правові, відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання, конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб'єкта.
Статтями 50 і 65 КК України передбачено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
За змістом ст. 75 КК України рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані в сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання. Питання призначення покарання та звільнення від його відбування визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання тощо.
Отже, насамперед, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, та вчинене з необережності.
Дослідивши дані про особу обвинуваченого, судом встановлено, що ОСОБА_4 має середньо-технічну освіту, раніше не судимий і вперше притягається до кримінальної відповідальності, одружений, має на утриманні малолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштований, зі слів працює пакувальником у ТОВ «Ласунка», на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває
Поряд із цим, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 провину свою визнав у повному обсязі, а також його посткримінальну поведінку, зокрема, те, що останній в перші хвилини після дорожньо-транспортної події викликав швидку медичну допомогу та поліцію, приніс потерпілому ОСОБА_7 вибачення та у добровільному порядку перерахував на банківську картку потерпілому грошові кошти у сумі 25 125, 63 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Після даної дорожньо-транспортної пригоди більше не керує транспортним засобом.
Наведені обставини безумовно свідчать про щире каяття обвинуваченого та добровільне (часткове) відшкодування потерпілому заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди, і, з огляду на положення п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 66 КК України, визнаються судом такими, що пом'якшують покарання обвинуваченого.
Обставин, передбачених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , не встановлено.
Тож аналізуючи наведені вище обставини у їх сукупності, зокрема, вчинення ОСОБА_4 нетяжкого злочину з необережною формою вини, конкретні обставини дорожньо-транспортної події, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до наслідків своїх протиправних дій, наявність пом'якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих, суд приходить до переконання, що ОСОБА_4 має бути призначено покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції, передбаченої частиною 1 статті 286 КК України.
В той же час наведені вище обставини дають суду достатні підстави для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення за ним постійного та обов'язкового контролю, тобто із застосуванням положень ст. ст. 75, 76 КК України, звільнивши ОСОБА_4 від відбування основного покарання у вигляді обмеження волі із випробуванням та поклавши на нього відповідні обов'язки.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд приходить до наступних висновків.
Отже, вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, суд насамперед, виходить з конкретних обставин справи, характеру допущених особою порушень вимог Правил дорожнього руху та їх наслідків, зокрема, грубе порушення ОСОБА_4 Правил дорожнього руху та здійснення наїзду на потерпілого саме на пішохідному переході, що призвело до отримання ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесних ушкоджень та обов'язковості призначення додаткового покарання під час визнання особи винуватою у вчиненні кримінального, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, та вважає за доцільне призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на один рік що, у свою чергу, сприятиме підвищенню рівня безпеки інших осіб учасників дорожнього руху та буде відповідною реакцією держави на протиправне діяння обвинуваченого.
Водночас, суд не погоджується із позицією сторони захисту, викладеною у судових дебатах, щодо призначення ОСОБА_4 покарання саме у вигляді штрафу, виходячи з наведених вище мотивів, зокрема, зважає на конкретні обставини дорожньо-транспортної події, грубе порушення обвинуваченим Правил дорожнього руху та здійснення наїзду на потерпілого на пішохідному переході, що призвело до спричинення ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесних ушкоджень, та приходить до переконання, що таке покарання не є співмірним обставинам вчиненого злочину.
Тим більше, стороною захисту не доведено наявність реальної можливості обвинуваченого відбути покарання у вигляді штрафу мінімальний розмір якого становить 51 000 гривень, в тому числі, не надано доказів на підтвердження наявності джерела доходу, а навпаки судом встановлено, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований і має на утриманні неповнолітню дитину, що є тими обставинами, які унеможливлюють призначення такого виду покарання.
Такі висновки суду повністю узгоджуються із абз. 4 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», який встановлює, що призначаючи покарання у виді штрафу або виправних робіт і визначаючи розмір та строки відповідного покарання, суди мають враховувати майновий стан підсудного, наявність на його утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку тощо.
Вирішуючи поданий в межах даного кримінального провадження потерпілим ОСОБА_7 цивільний позов, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Згідно із ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Частинами 1, 2 статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим права фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
Під час вирішення цивільного позову суд зобов'язаний об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.
Потерпілий ОСОБА_7 в межах даного кримінального провадження подав цивільний позов до ОСОБА_4 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра» про відшкодування завданої ДТП матеріальної та моральної шкоди.
Матеріальну шкоду в сумі 96 217грн 26коп, яка складається з витрат, понесених на стаціонарне лікування, просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Саламандра», як страховика за полісом № 203009368, також зі страховика просить стягнути моральну шкоду в сумі 4 810грн 86коп згідно положень ст.24 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; і, визначивши загальну суму моральної шкоди в 500 000грн, просить стягнути з ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 495 189грн 14коп, тобто за мінусом 4 810грн 86коп, вже заявлених до стягнення; вирішити питання судових витрат.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Саламандра» подало відзив, яким позов визнано частково, матеріальну шкоду на суму 88 121грн 78коп, як обґрунтовані та підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров?я витрати на лікування, моральну шкоду на суму 4 406грн 08коп, що становить 5% витрат на лікування (88 121грн 78коп) згідно положень ст. 23, 24, 26-1 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
ОСОБА_4 подав відзив, яким цивільний позов не визнав повністю. На його думку, сума моральної шкоди є необґрунтовано завищеною. Зазначив, що 20.02.2022 року добровільно виплатив потерпілому 25 125грн 63коп, і вважає цю суму такою, що буде відповідати рівню отриманих моральних страждань позивача. Також, на думку відповідача, розмір процесуальних витрат належним чином не підтверджений.
Дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за таких підстав.
Під час судового розгляду кримінального провадження відповідно до вимог ст. 17 КПК України, тобто поза розумним сумнівом, установлено, що ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України, - а саме порушення правил безпеки дорожнього руху (пункту 18.1 ПДР України) особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Зокрема внаслідок дорожньо-транспортної події позивач отримав тілесні ушкодження у виді закритого внутрішньо-суглобового багатоуламкового перелому зовнішнього виростку лівої великогомілкової кістки, ??закритого перелому голівки лівої малогомілкової кістки з задовільним стоянням відламків; ??садна в проекції лівого колінного суглобу; ??синця по передній поверхні правого колінного суглобу.
Слід також урахувати, що як було встановлено у судовому засіданні, та в цілому не заперечували учасники (сторони), цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу ОСОБА_4 була застрахована відповідачем ПАТ “Страхова компанія “Саламандра”.
Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом укладають із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.
Отже, заподіяння потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди).
Разом з тим, така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Однак, деліктне та договірне зобов'язання не виключають одне одного, тому потерпілий (кредитор) на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги про відшкодування шкоди виключно до особи, яка завдала таку шкоду, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.
Виходячи з наведеного, потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, у рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, у розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
При цьому, висновки суду в кримінальному провадження, тим більше в цьому, є обов'язковими для врахування в порядку цивільної юрисдикції.
За цих обставин беззаперечним фактом є те, що ОСОБА_7 має право на звернення за відшкодуванням завданої йому діями ОСОБА_4 шкоди, як і пред'явлення вимог до ПАТ «Страхова компанія «Саламандра».
Вирішуючи питання відшкодування завданої ОСОБА_7 матеріальної шкоди, слід урахувати, що відповідно до позовної заяви сума в 96 217грн 26коп пред'явлених вимог до ПАТ «Страхова компанія «Саламандра» складається з витрат на придбання: комплекту для остеосинтезу гомілкової кістки пластиною з к.с. для проведення операції на гомілці - 21 065грн, тутору на коліно - 1 192грн 30коп, медикаментів - 2 706грн 70коп, 63грн 26коп, термопаперу (діагностика) - загалом 1 320грн, послуг електроміографії (ЕМГ) - 1 500грн, передопераційного комплексу (ОАК, ОАМ, біохімія крові, коагулограма, HBV, HCV, ВІЛ, сифіліс, група крові, резус-фактор) - 3 250грн, експрес-тесту на антитіла до COVID-19 (перед операцією) - 1500грн, синтезу перелому (2 рів. складності) - 33 730грн, послуги ЕКГ - 385грн, 7 діб перебування на стаціонарному відділенні (1 доба - 3 250грн) - загалом 22 750грн, фактор запалення: фіброген, ОАК, СРБ - 675грн, ревмокомплексу - 1 200грн, придбання двох комплексів Trigger Point терапія (зняття локального запалення та набряку, вартістю 1 300грн кожен) - 2 600грн, двох тейпінгів, по 750грн кожен, всього 1 500грн, бактеріального дослідження суглобів (однієї частини тіла) - 780грн.
На думку представника відповідача ПАТ «Страхова компанія «Саламандра» не є підтвердженими витрати на суму 8 095грн 48коп. Разом із тим у відзиві не зазначено, які саме витрати є непідтвердженими, а припущення не можуть покладатися в основу судового рішення.
Тим більше, дослідивши надані на підтвердження означених витрат докази, судом встановлено, що розмір понесених потерпілим витрат на лікування загалом становить 96 217грн. 26 коп і є цілком доведеним.
Як встановлено судом, внаслідок події дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості та проходив лікування, у зв'язку з чим, був вимушений понести відповідні витрати на придбання медичних препаратів та здійснення медичного обстеження пов'язаного з відновленням втраченого здоров'я.
Ураховуючи викладене, позовні вимоги до ПАТ «Страхова компанія «Саламандра» в частині стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню.
Питання відшкодування моральної шкоди регламентується Цивільним кодексом України, зокрема - цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України, але якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, і КПК України не врегульовані, застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог, тобто на підставі положень Цивільного кодексу.
Згідно до 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Статтею 1168 ЦК України передбачено відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи.
Згідно із ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Оцінюючи вимоги позивача про стягнення з обвинуваченого та ПАТ «Страхова компанія «Саламандра» моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, слід виходити з того, що в судовому засіданні було встановлено факт заподіяння обвинуваченим, цивільно правову відповідальність якого було застраховано ПАТ «Страхова компанія «Саламандра», потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Зазначене дає підстави вважати, що ОСОБА_7 безсумнівно отримав моральні страждання, які мають бути відшкодованими в порядку та розмірі встановленому законом.
Слід урахувати, що загально відомим фактом, який не потребує доказуванню, є те, що будь-яке тілесне ушкодження супроводжується болем. При цьому, установлені в потерпілого тілесні ушкодження в момент заподіяння, та з моменту заподіяння до моменту відновлення цілісності частини тіла та загоєння ран, людина відчуває біль та дискомфорт, зміни в сталому образі життя, через вимушеність отримувати лікування, відвідування лікарів, а також ураховуючи частину тіла, яка отримала пошкодження (нога) - вимушені зміни в житті через неможливість пересуватися як у господарських справах (особистих) так і пов'язаних із трудовою діяльністю та самозабезпечення. Тобто, суд має враховувати не лише ступінь тяжкості ушкодження, отриманого болю, а також період часу, який потерпілий зазнав вимушених змін та страждань. На думку суду таким періодом є час з моменту заподіяння до моменту повного одужання (відновлення) відповідно до встановленого порядку визначення ступеню тяжкості тілесного ушкодження (середньої тяжкості) - втрата працездатності менш ніж на одну третину, тривалістю не менше 21 дня.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Розмір моральної шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі 752/17832/14-ц).
Суд зауважує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, хоча у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним завданій шкоді.
Виходячи з наведених висновків, та розглядаючи заявлені потерпілим вимоги, ураховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, майновий стан відповідачів, виходячи з принципу зваженості та справедливості, суд доходить висновку про те, що позивачу відповідно до вказаних міркувань щодо отриманих страждань, рівня втручання та вимушених змін, тривалість лікування, завдано шкоди, яка судом оцінюється в сумі 50 000 грн 00 коп, і, на думку суду, є цілком рівнозначною та достатньою, ураховуючи та співставляючи цю суму з прожитковим мінімумом для працездатної особи та мінімальною заробітною платою, тобто рівнем соціального захисту населення в Україні в 2024 році.
Між тим, позивачем пред'явлені однакові за змістом, але різні за об'ємом, вимоги до двох відповідачів - ОСОБА_4 та ПАТ «Страхова компанія «Саламандра», тож визначений судом розмір має бути розподілений пропорційно між останніми.
Зокрема, як вбачається із заперечень поданих представником ПАТ «Страхова компанія «Саламандра», сума моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню за рахунок страхової компанії, має становити не більше 5% від суми завданої шкоди здоров'ю. Тобто від суми, яка витрачена позивачем на відновлення здоров'я.
Указана в запереченні представника відповідача позиція відповідає вимогам статті 26-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а отже суд погоджується із тим, що розмір моральної шкоди має визначатися лише в сумі, яка не буде перевищувати 5% від встановленого розміру завданої шкоди здоров'ю та підлягає стягненню з страховика, яким є ПАТ «Страхова компанія «Саламандра».
У цьому провадженні встановлено, відповідно до вимог ст. 12 ЦПК, де кожна сторона кримінального провадження надала свої пояснення та заперечення, а судом встановлена та підтверджена сума завданої шкоди здоров'ю ОСОБА_7 в розмірі 96 217грн 26коп. При цьому суд зауважує, що відшкодовані витрати ОСОБА_4 у розмірі 25 125грн 63коп не впливають на розмір фактичної завданої шкоди, оскільки розмір завданої матеріальної шкоди та розмір понесених витрат потерпілим, навіть з урахуванням добровільного відшкодування є різні за змістом, а відповідно до положень ст. 26-1 Закону України У «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховиком шкода відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди.
За вказаних обставин з відповідача ПАТ «Страхова компанія «Саламандра» на користь позивача підлягає стягненню в якості відшкодування моральної шкоди 4 810грн 86коп, а отже в цій частині позовні вимог підлягають задоволенню.
Наведене також доводить, що розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 визначається шляхом віднімання визначеного розміру шкоди, який підлягає стягненню з ПАТ «Страхова компанія «Саламандра» з розміру, який судом визначений як загальний розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню в цьому провадженні (50 000грн - 4 810грн 86коп (стягнуто зі страхової) - 25 125грн 63коп - вже виплачено обвинуваченим), а всього з обвинуваченого на користь потерпілого слід стягнути 20 063грн 51коп.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, з урахуванням положень статей 133, 137 ЦПК України, зокрема витрат на надану правову допомогу, слід урахувати, що відповідно до позовної заяви, акту від 17.04.2024 року виконаних робіт до договору № 18/03-22 про надання правової допомоги від 18.03.2024 року та платіжних інструкцій, потерпілим було сплачено 52 250грн. Указана сума складається з консультації первинної, узгодження позиції в сумі 2 500грн, ознайомлення з матеріалами справи, із вивчення та надання висновку за результатами - 2 500грн, представництва та захист інтересів ОСОБА_7 в рамках кримінального провадження (підготовка позовної заяви до суду щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, збір доказів) - 31 250грн, представництво інтересів клієнта в судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська - 8год, вартістю 2000грн година, всього 16 000грн.
Враховуючи, що первинна консультація, узгодження позиції, ознайомлення з матеріалами справи охоплюється підготовкою позовної заяви до суду, сукупний час участі адвоката в судових засіданнях становить майже 6 годин, складність справи та виконаної адвокатом роботи, принцип пропорційності, ціну позову, ст. 11 ЦПК України, який передбачає співмірність та розумність відшкодування понесених судових витрат, а також загальний цивільний критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000грн.
Згідно положень ст.141 ЦПК України, судові витрати відшкодовуються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Страховик зобов'язаний відшкодувати витрати на адвоката у разі настання страхового випадку (постанова Верховного суду від 03.12.2018р. у справі № 263/1822/16-ц). Оскільки позов задоволено на загальну суму 146 217грн 26коп, зі страхової стягнуто загалом 101 028грн 12коп, то слід стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Саламандра» 17 273грн 63коп понесених витрат на правову допомогу (101 028грн 12коп х 25 000 (сума витрат на правову допомогу, що стягнута судом) / 146 217грн 26коп), а з ОСОБА_4 слід стягнути витрати на правову допомогу 7 726грн 37коп (із розрахунку задоволеної суми моральної шкоди 45 189грн 14коп х25 000 /146 217грн 26коп).
Тож, підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 про стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Саламандра» на його користь матеріальної шкоди в розмірі 96 217 грн 26 коп та моральної шкоди у розмірі 4 810 грн 86 коп, та з обвинуваченого ОСОБА_4 на його користь моральної шкоди у розмірі 495 189 грн 14 коп та судових витрат на правничу допомогу в розмірі 58 750 грн підлягає частковому задоволенню.
Зокрема, з ПАТ «Страхова компанія «Саламандра» на користь ОСОБА_7 слід стягнути матеріальну шкоду в розмірі 96 217 грн 26 коп, моральну шкоду в розмірі 4 810 грн 86 коп, витрати на правничу допомогу в розмірі 17 273 грн 63 коп, а всього загальну суму 118 301 грн 75 коп.
З ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 слід стягнути моральну шкоду в розмірі 20 063 грн 51 коп, витрати на правничу допомогу в розмірі 7 726 грн 37 коп, а всього загальну суму 27 789 грн 88 коп.
В межах даного кримінального провадження застосовані заходи забезпечення кримінального провадження.
Так, відповідно до ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2022 року накладено арешт на транспортний засіб - автомобіль марки «Skoda», модель «Octavia Combi», з реєстраційним номером НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 , шляхом заборони відчуження та розпорядження даним транспортним засобом.
Отже, вирішуючи питання щодо скасування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Отже, з огляду на наведені вимоги кримінального процесуального закону, зважаючи на те, що майно, на яке накладено арешт, не підлягає спеціальній конфіскації, санкція ч. 1 ст. 286 КК України не передбачає призначення додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, оцінка вартості зазначеного транспортного засобу з метою забезпечення цивільного позову ані потерпілим, ані його представником не проводилася та останні не наполягали на накладенні арешту на вказане майно з метою забезпечення цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 , суд приходить до висновку про необхідність скасування накладеного ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2022 року арешту на транспортний засіб - автомобіль марки «Skoda», модель «Octavia Combi», з реєстраційним номером НОМЕР_1 .
Долю речових доказів в порядку п. 9 ст. 100 КПК України слід вирішити наступним чином:
- автомобіль «Шкода» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на зберігання ОСОБА_4 , як власнику вказаного транспортного засобу - необхідно вважати повернутим.
Відповідно до вимог ст. ст. 118, 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Тому з огляду на це, суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_4 витрат по проведенню судової автотехнічної експертизи, оформленої висновком експерта № СЕ-19/104-22/5818-ІТ від 23.02.2022 року у розмірі 1372 (однієї тисячі триста сімдесяти двох) гривень 96 копійок, що підтверджується відповідною довідкою про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні, на користь держави.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 370- 374, 394, 395 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі, з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного йому основного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного випробувального строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього відповідно до положень ст. 76 КК України обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Скасувати накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 березня 2022 року арешт на транспортний засіб - автомобіль марки «Skoda», модель «Octavia Combi», з реєстраційним номером НОМЕР_1 .
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 про стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Саламандра» на його користь матеріальної шкоди в розмірі 96 217 гривень 26 копійок та моральної шкоди у розмірі 4 810 гривень 86 копійок, та з обвинуваченого ОСОБА_4 на його користь моральної шкоди у розмірі 495 189 гривень 14 копійок та судових витрат на правничу допомогу в розмірі 58 750 гривень - задовольнити частково.
Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Саламандра» на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 96 217 гривень 26 копійок, моральну шкоду в розмірі 4 810 гривень 86 копійок, витрати на правничу допомогу в розмірі 17 273 гривень 63 копійок, а всього загальну суму 118 301 (сто вісімнадцять тисяч триста один) гривень 75 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі 20 063 гривні 51 копійки, витрати на правничу допомогу в розмірі 7 726 гривень 37 копійок, а всього загальну суму 27 789 (двадцять сім тисяч сімсот вісімдесят дев'ять) 88 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_7 - відмовити.
Речовий доказ у кримінальному провадженні:
- автомобіль «Шкода» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який переданий на зберігання ОСОБА_4 , як власнику вказаного транспортного засобу - вважати повернутим.
Стягнути з ОСОБА_4 витрати по проведенню судової автотехнічної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/104-22/5818-ІТ від 23.02.2022 року) у розмірі 1372 (однієї тисячі триста сімдесяти двох) гривень 96 копійок, на користь держави.
Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцятиденного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.
Вирок може бути оскаржений в порядку ст. 395 КПК України.
Апеляційну скаргу на вирок може бути подано до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1