№ 207/523/24
№ 2/207/580/24
22 липня 2024 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді Погребняк Т.Ю.,
при секретарі Морозові В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання,
У січні 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Баглійського районного суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання диитини, яка продовжує навчання.
В обґрунтування пред'явлених позовних вимог вказала, що ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 згідно рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області по справі 207/1768/13-ц від 31.05.2013 року розірвали шлюб. Від шлюбу мають спільного сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області по справі № 207/2278/13-ц від 13.06.2013 року, Відповідачу призначено стягнення аліментів на користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 17 травня 2013 року до досягнення дитиною віку повноліття.
Постановою Дніпровського апеляційного суду по справі № 207/3154/22 від 28.11.2023 року Відповідач позбавлений батьківських прав.
В 2023 році їх син ОСОБА_3 закінчив школу та вступив до наступних навчальних закладів: Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, міжнародно-правовий факультет, спеціальність 081 «Право» та Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, факультет міжнародних відносин, політології та соціології, спеціальність 292 «Міжнародні економічні відносини».
14 лютого 2024 року Назару виповнюється 18 років, проте він продовжує навчатися, розвиватись та хоче отримати гідну освіту. Назар не має можливості в період навчання влаштуватись на роботу тому, що навчання в двох вищих навчальних закладах займає майже весь його час та сили. ОСОБА_3 проживає з позивачкою та перебуває на повному її утриманні. Вона не в змозі самостійно повністю забезпечити необхідні витрати на навчання та розвиток дитини.
Позивач є працездатним, на момент апеляційного розгляду щодо позбавлення батьківських прав в листопаді 2023 року перебував за кордоном, тож має змогу сплачувати додаткові витрати на утримання дитини.
Представник відповідача ОСОБА_2 у наданому суду відзиві просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обгрунутвання своєї позиції він зазначив, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 28.11.2023 року по справі №207/3154/22 рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області було скасовано та задоволено позовні вимоги про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо його сина ОСОБА_3 . Зазначає, що відповідно до ст. 199 СК України, при продовженні навчання повнолітнього сина, доньки у зв'язку з цим вони потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Відповідач на даний момент не може надавати матеріальну допомогу, оскільки в вересні 2022 року щоб убезпечити своїх двох малолітніх доньок від впливу війни та забезпечити своїй родині безпечне та спокійне життя, відповідач разом із сім'єю виїхав за кордон. На даний момент відповідач, на піклуванні та забезпеченні якого перебувають дві доньки від повторного шлюбу, знаходиться під колективним захистом Норвегії та є тимчасового переміщеною особою, що існує виключно на гуманітарну допомогу іншої країни. Грошова допомога, що виплачується відповідачу є доволі невеликою та в два рази менша ніж мінімальна заробітна плата некваліфікованих найменш оплачуваних професій. Як особа, що знаходиться під громадянським захистом, відповідач не має роботи ніякого іншого джерела фінансування, окрім грошової допомоги держави Норвегія, отже відповідач не має можливості надати матеріальну допомогу ОСОБА_3 , відносно якого він до того ж позбавлений батьківських прав.
Позивачка ОСОБА_1 надала до суду відповідь на відзив, де зазначила, що ОСОБА_3 не має можливості в період навчання влаштуватись на роботу, тому що навчання в двох вищих навчальних закладах займає майже весь його час та сили. Назар проживає з нею та перебуває на повному її утриманні та вона не в змозі самостійно повністю забезпечити необхідні витрати на навчання та розвиток дитини. Відповідач зазначає, що він на даний момент не має можливості надавати допомогу на підставі того, що він виїхав за кордон та знаходиться під колективним захистом Норвегії і є тимчасово переміщеною особою, та існує виключно на гуманітарну допомогу іншої країни. Проте, слід зазначити, що виїхати за кордон він мав змогу за рахунок обставин «утримання трьох та більше дітей віком до 18 років», зухвало скориставшись наявністю батьківства відносно тоді ще неповнолітнього ОСОБА_3 , хоча з сином він не спілкувався з малечку, факт нехтування Відповідачем батьківськими обов'язками доведено в постанові Дніпровського апеляційного суду по справі № 207/3154/22 від 28.11.2023 року. В момент виїзду за кордон Відповідача, він взагалі не спілкувався з сином та грубо знехтував його безпекою і навіть не поцікавився його потребами. Також окремо, слід зазначити, що відповідно до довідки про перебування під колективним захистом Норвегії Відповідача, у програмі колективного захисту Відповідача закінчується 09.04.2024 року. Більш того, довідка про перебування Відповідача під колективним захистом Норвегії не дає підтвердження, що це єдине джерело його існування. Відповідач працездатна здорова людина, яка має змогу працювати та приймати участь у вже здійснених та майбутніх додаткових витратах на навчання ОСОБА_3 , та здійснювати свій обов'язок відносно сина передбачений Сімейним кодексом України.
Залучений судом у якості третьої особи у справі ОСОБА_4 у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав заявлений позов.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 взяла участь в режимі відеоконференції, повідомила, що у січні 2024 року разом із сином виїхала з міста Кам'янське Дніпропетровської області до Німеччини, де вони разом зараз проживають, житло їм надано муніципальне та призначено грошову допомогу, яка однак є невеликою і не може забезпечувати усіх потреб, зокрема, у здійсненні витрат на навчання сина у навчальних закладах в Україні. Син навчається за контрактом в обох НЗ в режимі онлайн, знаходячись у Німеччині. Він не працює, оскільки не має на це права і зайнятий навчанням. Вона теж не працює і не має іншого доходу, ніж допомога від уряду Німеччини. Вважає, що відповідач має брати участь у матеріальному утриманні сина та сплачувати аліменти на сина, починаючи від 14 лютого 2024 року, тобто від дня, коли сину виповнилось 18 років.
Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з доводів, викладених у відзиві. Пояснив, що єдиним джерелом доходу відповідача є грошова допомога від держави Норвегія, на його утриманні двоє малолітніх дітей, стан здоров'я його незадовільний, він не має можливості надавати допомогу повнолітньому сину, крім того, він позбавлений батьківських прав відносно сина, з чим не погоджувався, подавав апеляцію, вважає, що позов про позбавлення батьківських прав був насправді ініційований позивачкою через неприязні стосунки з відповідачем. На теперішній час правові стосунки між відповідачем та його сином припинені, тому підстав для стягнення аліментів немає.
Суд, заслухавши сторони, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 згідно рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області по справі 207/1768/13-ц від 31.05.2013 року розірвали шлюб (арк. с.8). Від шлюбу мають спільного сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (арк. с. 6).
Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області по справі № 207/2278/13-ц від 13.06.2013 року, Відповідачу призначено стягнення аліментів на користь позивачки на утримання неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 17 травня 2013 року до досягнення дитини повноліття (арк. с. 9).
Постановою Дніпровського апеляційного суду по справі № 207/3154/22 від 28.11.2023 року Відповідач позбавлений батьківських прав (арк. с.10).
В 2023 році ОСОБА_3 вступив до наступних навчальних закладів: Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, міжнародно-правовий факультет, спеціальність 081 «Право» (арк. с. 16) та Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, факультет міжнародних відносин, політології та соціології, спеціальність 292 «Міжнародні економічні відносини» (арк. с. 15).
Статтею 199 СК України визначено, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Крім того, згідно з ч.1 ст.200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства,
материнства та стягнення аліментів» , судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Аналіз ст. ст. 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов'язує обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.
З наданих представником відповідача доказів, котрі характеризують матеріальне становище відповідача ОСОБА_2 , котрі не спростовані стороною позивача, вбачається, що єдиним доходом відповідача є грошова допомога від уряду іноземної держави, на території якої він та його родина отримали притулок. Відповідач має на утриманні двох малолітніх дітей. Доказів, котрі б свідчили, що він працює або отримує інший активний чи пасивний дохід, або існують інші обставини, котрі враховуються при визначенні розміру аліментів, суду не надано.
Таким чином суд дійшов висновку, що відповідач з об'єктивних причин не має можливості сплачувати на даний час аліменти на утримання повнолітнього сина у зв'язку з навчанням, таким чином відсутні підстави для стягнення таких аліментів, у відповідності до ст. 199 Сімейного кодексу України.
Тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь держави судовий збір.
Керуючись ст.ст. 180-183, 191, 200 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 89, 259, 264-265, 280, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення.
Головуючий суддя Т.Ю. Погребняк