Справа № 201/9422/24
Провадження № 1-кс/201/3286/2024
16 серпня 2024 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з секретарем - ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про арешт майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 42024042020000049 від 18.06.2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 362 КК України, -
Прокурор звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.
В обґрунтування заявленого клопотання посилається на те, що В провадженні СВ Відділення поліції № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 42024042020000049 від 18.06.2024 за ознаками складу кримінального правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.1 ст. 361 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, факт несанкціонованого внесення змін в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу.
Встановлено, що приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи спільно з невстановленими особами, 24.04.2024 року здійснила нотаріальну дію, а саме: посвідчила договір дарування (нотаріальний бланк HТА 254766), за умовами якого громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , подарував квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 своєму онуку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що, в той же день 24.04.2024 року, ОСОБА_4 внесла відповідні відомості в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.
В той же час, встановлено, що на момент посвідчення вищезазначеного договору громадянин України ОСОБА_5 був мертвий, що підтверджується інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану громадян - актовий запис про смерть № 1367 від 24.04.2024 року, в якому зазначено дату смерті - 23.04.2024 року та іншими доказами зібраними під час досудового слідства.
Прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра 02.08.2024 року квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Отже, з метою забезпеченні збереження речових доказів, не допущення відчуження нерухомого майна виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказану квартиру.
У засідання прокурор не з'явився звернувся до суду з заявою про розгляд клопотання за його відсутністю, на задоволенні клопотання наполягає.
Слідчий суддя, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна визнав можливим розгляд клопотання здійснювати без повідомлення власника майна.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовано клопотання, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження являється арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України - заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у випадках, якщо існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна.
Постановою прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 від 02.08.2024р. нерухоме майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42024042020000049 від 18.06.2024 року.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З огляду на обставини ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, представлених доказів за матеріалами клопотання в їх сукупності, а також на те, що прокурором у клопотанні доведено необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, оскільки в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що нерухоме майно, є предметом кримінального правопорушення, що воно визнано речовими доказами, що після смерті власника цієї квартири були вжиті дії стосовно розпорядження цією квартирою на користь третіх осіб і ці заходи були вдалими, слідчий суддя з метою забезпечення кримінального провадження та можливого використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також враховуючи правову підставу для арешту майна та наслідки арешту майна для інших осіб, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про арешт майна.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на об'єкт нерухомого майна, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборонити відчуження, розпорядження та користування об'єктом нерухомого майна розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Заборонити органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме: суб'єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії стосовно приватизації або набуття права власності на майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду впродовж 45 днів.
Слідчий суддя ОСОБА_1