справа № 753/7688/24
головуючий у суді І інстанції Щасна Т.В.
провадження № 33/824/3859/2024
головуючий суддя Мостова Г.І.
Іменем України
31 липня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Мостової Г.І., за участю секретаря Лазоренко Л.Ю., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статі 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Постановою Дарницького районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді у вигляді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень в дохід держави.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп. на користь держави.
При розгляді адміністративної справи судом встановлено, що 04 квітня 2024 року о 08-05 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем проживання у АДРЕСА_1 , вчинила відносно своєї матері ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме: умисні дії психологічного та фізичного характеру, як полягли у погрозах, нецензурній лайці, штовханні чим завдала їй психічних та фізичних страждань, внаслідок чого було завдано шкоди психологічному та фізичному здоров'ю, а також не виконала вимоги заходів тимчасового заборонного припису АА374213 від 03 квітня 2024 року протягом строку дії, а саме: контактувала з ОСОБА_2 , за що передбачена відповідальність частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дарницького районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року та закрити провадження у справі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час видачі тимчасового заборонного припису працівником поліції не виконано обов'язку з'ясувати фактичні обставини конфлікту та виявити чинники і умови, які створюють та можуть створити небезпеку для цієї особи.
Вказує, що суд першої інстанції мав би перевірити не лише доцільність видачі термінового заборонного припису щодо ОСОБА_1 , а й підтвердження факту вчинення фізичного, економічного та психологічного насильства відносно потерпілої.
Також апелянтом заявлено клопотання про виклик з метою дачі пояснень та відомих обставин справи службову особу Національної поліції України, що була відповідальна за видачу термінового заборонного припису щодо ОСОБА_1 .
Судом першої інстанції не обґрунтовано наявність прямого умислу ОСОБА_1 на спричинення шкоди потерпілій стороні, а матеріали справи не містять доказів завдання ОСОБА_2 фізичної чи моральної шкоди.
Також ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що доданий до протоколу про адміністративне правопорушення терміновий заборонний припис видано безпідставно, заява та письмові пояснення ОСОБА_2 не є доказом, оскільки не несуть об'єктивної оцінки обставин, форма оцінка ризиків - складена некваліфіковано, відеозапис - не містить опису подій.
ОСОБА_2 та її представник - адвокат Гапека Т.В. у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, причину своєї неявки не повідомила.
Згідно з частиною 6 статті 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Зважаючи на належне повідомлення ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.
Дослідивши матеріали за апеляційною скаргою, вислухавши пояснення ОСОБА_2 , апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями статті 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність зокрема за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», психологічне насильство, це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 531590 додано:
копію термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА № 374213, відповідно до якого ОСОБА_1 з 03 квітня 2024 року по 08 квітня 2024 року заборонено контактувати з ОСОБА_2 у будь-який спосіб;
письмові пояснення ОСОБА_1 , у яких вона пояснила, що 04 квітня 2024 року за адресою її проживання приїхали працівники поліції та повідомили їй, що вона порушила заборонний припис, однак вона зі своєю матір'ю ОСОБА_2 не спілкувалася та не бачила її;
письмові пояснення ОСОБА_2 , у яких вона зазначила, що вона подарувала своїй доньці ОСОБА_1 будинок, після чого вона почала з неї знущатися, виганяє з будинку, знищує речі;
формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, відповідно до якої поліцейським визначено рівень небезпеки високий;
відеозаписом.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції мав перевірити доцільність видачі термінового заборонного припису щодо ОСОБА_1 та підтвердження факту вчинення фізичного, економічного та психологічного насильства відносно потерпілої.
Відповідно до пункту 16 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.
Частиною 9 статті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що особа, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, може оскаржити його до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України.
Законність видачі термінового заборонного припису серії АА № 374213 відносно ОСОБА_1 може бути перевірена під час оскаржений такого припису до суду в загальному порядку, передбаченому для оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників уповноважених підрозділів органів Національної поліції України.
У зв'язку з цим у суду відсутні підстави перевіряти законність його видачі у межах справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Матеріали справи не містять доказів того, ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом, передбаченим частиною 9 статті 25 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», оскаржила терміновий заборонний припис відносно неї та він був скасований судом.
Враховуючи викладене, в апеляційного суду відсутній підстави вважати терміновий заборонний припис серії АА № 374213 незаконним.
Також в апеляційній скарзі заявлене клопотання про виклик для допиту службову особу Національної поліції України, що була відповідальна за видачу термінового заборонного припису щодо ОСОБА_1 .
Однак ОСОБА_1 не обґрунтовано обставини, які можуть підтвердити працівники поліції, а також, як вже зазначено апеляційним судом, законність видачі термінового заборонного припису щодо ОСОБА_1 не є предметом розгляду цієї справи.
У зв'язку з викладеним, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні указаного клопотання ОСОБА_1 , у зв'язку з його необґрунтованістю та безпідставністю.
Також апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про відсутність від дій ОСОБА_1 будь якої шкоди для ОСОБА_2 , оскільки відповідно до пункту 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство має місце зокрема у випадку, якщо такі дії правопорушення викликають у потерпілої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричиняють емоційну невпевненість.
Таким чином переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку у мотивувальній частині постанови про те, що дії ОСОБА_1 утворюють склад адміністративного правопорушення за передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги не спростовують законність постанови Дарницького районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року, а тому підстави для зміни чи скасування цієї постанови відсутні.
За результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані, а тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтею 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Дарницького районного суду міста Києва від 20 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г.І. Мостова