про відмову у відкритті касаційного провадження
16 серпня 2024 року
м. Київ
справа №400/949/24
адміністративне провадження № К/990/31329/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Кравчука В.М. та Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1
на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2024 року
у справі №400/949/24
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У лютого 2024 року ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просила:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у виготовленні та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області оновленої довідки про розмір його грошовою забезпечення станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених і військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницькою складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704 (далі - постанова КМУ №704), із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481,00 грн), на 01 січня 2023 року (2684,00 грн) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ №704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у відсотках, встановлених станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року за відповідною або аналогічною посадою, з якої заявника звільнено;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області оновлену довідки про розмір грошовою забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, положень постанови КМУ №704, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ №704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у відсотках, встановлених станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року за відповідною або аналогічною посадою, з якої заявника звільнено з військової служби із обов'язковим зазначенням надбавки за особливості проходження служби в розмірі, визначеному згідно з Додатком 1 до телеграми Міністра оборони України №248/1210 від 04 березня 2022 року у 2022 році та Додатком 1 до доручення Міністра оборони України від 01 лютого 2023 року №2683/з, та враховуючи Роз'яснення директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України, викладеними в листі №423/6682 від 13 жовтня 2023 року, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01 лютого 2022 та 01 лютого 2023 року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року для перерахунку її пенсії із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ №704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для проведення перерахунку основного розміру пенсії.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ, статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII, положень постанови КМУ №704 щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для обчислення та перерахунку пенсії з 01 лютого 2022 року, 01 лютого 2023 року.
У задоволенні позову щодо виготовлення оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, із обов'язковим зазначенням надбавки за особливості проходження служби в розмірі, визначеному телеграмою, дорученням Міністра оборони України відмовлено.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року у справі №400/949/24.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_2 31 липня 2024 року, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Проаналізувавши зміст оскаржуваного судового рішення та доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до П'ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою та заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного від 24 червня 2024 року, апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено без руху, оскільки наведені скаржником підстави пропуску строку визнані судом неповажними та встановлено десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для надання обґрунтованої заяви про поновлення строку.
Мотиви суду апеляційної інстанції, якими він керувався відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та залишення апеляційної скарги без руху, полягали у тому, що рішення суду першої інстанції доставлено до електронного кабінету ІНФОРМАЦІЯ_1 04 квітня 2024 року о 00:29 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Утім, апеляційну скаргу подано лише 13 травня 2024 року, тобто з пропуском тридцятиденного строку, передбаченого статтею 295 КАС України.
05 липня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування поданої заяви суб'єкт владних повноважень вказує на те, що повне судове рішення не було направлено ані на адресу скаржника, ані до електронного кабінету, що підтверджується карткою руху документа в ЄСІТС.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви про поновлення процесуального строку та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року у справі №400/949/24.
Вважаючи рішення суду апеляційної інстанції таким, що прийнято з порушенням норм процесуального права, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує на те, що суд апеляційної інстанції протиправно відмовив у відкритті касаційного провадження, оскільки не врахував, що копія рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року на його адресу не надходила, що, на його думку, є поважною причиною для поновлення процесуального строку.
Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених у надісланій на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, заяві про поновлення строку апеляційного оскарження підстав суддя-доповідач може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв'язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі частини третьою статті 298 КАС України.
Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 24 червня 2024 року надавав відповідачу достатній строк для усунення недоліків апеляційної скарги щодо надання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням причин поважності пропуску такого строку.
Крім того, доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації відповідачем права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Згідно до положень пункту 8 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Важливість дотримання строків звернення з касаційною скаргою також зумовлена й тим, що у контексті концепції справедливого судового розгляду особливу цінність має принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового судового рішення тільки з метою повторного слухання справи та ухвалення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий, тільки коли він зумовлений особливими й непереборними обставинами.
Суд наголошує, що поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Варто зазначити, що безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
Надаючи оцінку доводам ІНФОРМАЦІЯ_1 Суд зазначає, що касаційна скарга не містить обґрунтувань на спростування встановлених судами обставин щодо надходження 03 квітня 2024 року копії рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року в електронний кабінет через підсистему "Електронний суд", що було встановлено на підставі дослідження картки руху документа в ЄСІТС.
В такому випадку, суд апеляційної інстанції встановивши, що ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся з апеляційною скаргою без дотримання вимог процесуального закону щодо строку для апеляційного оскарження, та не навів обґрунтованих підстав для поновлення такого строку, правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права не викликають сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою необхідно відмовити.
Аналогічна позиція щодо визнання касаційної скарги необґрунтованою висловлена Верховним Судом в ухвалах від 12 травня 2022 року у справі №160/7155/21, від 25 жовтня 2022 року у справі №300/4946/21.
Керуючись статтями 328, 333 КАС України, Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2024 року у справі №400/949/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді В.М. Кравчук
О.П. Стародуб