Постанова
Іменем України
25 липня 2024 року
м. Київ
справа № 748/2841/23
провадження № 61-5203св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Чернігівська районна державна нотаріальна контора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2023 рокув складі судді: Олещенко В. І., та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Скрипки А. А., Євстафіїва О. К., Шарапової О. Л.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - Чернігівська районна державна нотаріальна контора Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина після смерті сина позивачки - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З метою подання заяви про прийняття спадщини після сина ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса, але їй було роз'яснено, що вона пропустила шестимісячний строк для подання такої заяви, і тому вона має звернутися до суду із позовною заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позивачка вказувала, що вона пропустила строк для подання заяви про прийняття спадщини через юридичну необізнаність щодо строків та процесу оформлення спадкових справ. Позивачка у встановлений законом шестимісячний строк не звернулася до нотаріальної контори через похилий вік та стан здоров'я. За життя її син ОСОБА_3 склав заповіт, зміст якого їй невідомий, проте, вона, як непрацездатна матір, має право на обов'язкову частку у спадщині після смерті сина, незалежно від змісту заповіту.
ОСОБА_1 просила:
визначити їй додатковий строк для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, що залишилася після смерті сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом трьох місяців з дня набрання рішенням суду законної сили.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
відповідачка в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що вона разом з її покійним чоловіком у шлюбі побудували будинок, в якому мешкає вона та її син, останній має психічні захворювання. На цей час її сину судом призначено примусове лікування. Коли вони з чоловіком будували будинок, то також допомагали облаштовувати домогосподарство, в якому жили його батьки, де мешкає на даний час його мати - позивачка у справі. Була домовленість, що так як у її чоловіка є будинок, то батьківський будинок залишиться дочці позивачки та рідній сестрі покійного чоловіка ОСОБА_4 . На випадок своєї смерті її чоловік заповідав будинок їй. Позивачка має свій будинок, їй допомагає дочка ОСОБА_4 , котра із своїм сином має квартиру в м. Чернігові, а вони із сином, враховуючи його психологічний стан, живуть гірше, ніж позивачка. Тому, на думку відповідачки, буде не справедливим поділити будинок, котрий вони з чоловіком будували. Позивачка вчасно не звернулася до нотаріуса для прийняття спадщини після смерті сина без поважних причин, оскільки інсульт вона пережила ще до смерті сина, пересувається вона навіть без палиці і у позивачки стан здоров'я кращій ніж у неї та дозволяє позивачці торгувати на базарі;
до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Статтею 1241 ЦК України передбачено право малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця, непрацездатної вдова (вдівця) та непрацездатних батьків спадкувати, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Враховуючи наведене, а також те, що будинок є спільним майном подружжя та, що у разі відсутності заповіту було б три спадкоємця за законом (мати, дружина та син), позивачка як непрацездатна мати спадкодавця згідно статті 1241 ЦК України мала право на обов'язкову частку - 1/12 частину спадкового майна;
позивачка в обґрунтування позову посилається на юридичну необізнаність щодо строків та процесу оформлення спадкових справ, її вік та стан здоров'я. Разом з тим, Верховним Судом неодноразово у своїх рішеннях зазначалося, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови;
як вбачається з матеріалів справи, позивачка дійсно має похилий вік та ряд захворювань, перенесла інсульт у серпні 2022 року. Але, після смерті сина 16 вересня 2022 року до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини позивачка госпіталізована була лише з 27 січня по 09 лютого 2023 року, тому, на думку суду, у справі відсутні докази об'єктивних, непереборних та істотних труднощів для позивачки вчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини;
доводи представника позивачки у судовому засіданні, щодо військового стану та окупації м. Чернігова та навколишніх сіл, також не вказують на наявність підстав для задоволення позову, враховуючи, що у період з вересня 2022 року по березень 2023 року ця територія була деокупована, було налагоджено сполучення між населеними пунктами, с. Киїнка, де мешкає позивачка, розташоване у безпосередній близькості із м. Черніговом, тому не існувало перешкод звернутися вчасно до нотаріуса. Позивачка у липні 2023 року звернулася за правничою допомогою до адвоката та з позовом до суду і позов подано позивачкою особисто до канцелярії суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
з урахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц, від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20, апеляційний суд зазначив, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані із тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо. Водночас, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то немає правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи спори про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, суди мають враховувати, що прийняття спадщини є правом спадкоємця, і залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини потрібними є волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Підставою для визначення судом додаткового строку для подання заяви є виключно наявність поважних причин, тобто таких, які безумовно унеможливлювали вчинення особою дій по прийняттю спадщини. Такі причини та обставини мають існувати об'єктивно, тобто, незалежно від особистих уявлень спадкоємця чи сприйняття ним певних фактів. Встановлений законом шестимісячний строк є цілком розумним та достатнім для вчинення спадкоємцем юридично значимих дій щодо прийняття спадщини, а тому причини, які об'єктивно унеможливлювали вчинення дій щодо прийняття спадщини, мають існувати протягом усього цього строку, або принаймні, протягом його істотної частини, з такими наслідками, щоб протягом решти строку спадкоємець об'єктивно не мав змоги реалізувати своє право на прийняття спадщини;
поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна першорядно стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини і до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду;
спадкодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно, позивач ОСОБА_1 мала довести суду, що протягом всього шестимісячного строку на прийняття спадщини після смерті її сина, чи протягом істотної частини даного строку, існували причини, які об'єктивно унеможливлювали вчинення позивачем дій щодо прийняття спадщини. У позові ОСОБА_1 , як на поважну причину пропуску строку на прийняття спадщини, посилається на свою юридичну необізнаність щодо строків та процесу оформлення спадкових справ. Також ОСОБА_1 вказувала, що вона у встановлений законом шестимісячний строк не звернулася до нотаріальної контори через свій похилий вік та стан здоров'я. На підтвердження вимог заявленого позову ОСОБА_1 надала суду копії медичних документів, які підтверджують наявні у неї захворювання, перенесений у серпні 2022 року інсульт, та перебування позивача з 27 січня 2023 року по 09 лютого 2023 року на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні КНП «Чернігівська міська лікарня № 3»;
оцінюючи поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, апеляційний суд з урахуванням висновків Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 315/714/19, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20, від 11 липня 2022 року у справі № 650/48/20, від 10 червня 2021 у справі № 691/481/18, від 14 лютого 2024 року у справі №357/8183/22, зазначив, що надані позивачем докази можуть свідчити про існування обставин щодо неможливості звернення до нотаріуса лише під час перебування позивача на стаціонарному лікуванні, у хронологічний період з 27 січня 2023 року по 09 лютого 2023 року, протягом шестимісячного строку для прийняття спадщини. Щодо іншої частини строку, визначеного законом для прийняття спадщини, позивач не надала суду доказів про наявність будь-яких поважних причин, які б унеможливлювали її звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Крім того, позивачем не надано суду доказів щодо неможливості направлення нею нотаріусу відповідної заяви поштою, як це регламентовано пунктами: 2.1, 3.5 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, і тому необхідність дотримання карантинних обмежень, про що зазначає ОСОБА_1 у доводах апеляційної скарги, не може бути визнана об'єктивною та істотною перешкодою для своєчасного звернення із заявою про прийняття спадщини;
апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги щодо того, що позивач мала легітимні очікування на те, що оскільки на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється, вона зможе подати заяву про прийняття спадщини, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Апеляційний суд зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України № 719 від 24 червня 2022 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану» було внесено зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», і викладено його у наступній редакції: «Установити, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини». Тобто, саме така редакція пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» діяла на момент відкриття спадщини у даній справі, тобто, станом на 16 вересня 2022 року, і тому вказана норма права, у даній редакції, могла бути підставою для виникнення у ОСОБА_1 легітимного очікування на те, що вона зможе подати заяву про прийняття спадщини протягом 10 (6 місяців + 4 місяці) місяців з дня відкриття спадщини, а не протягом всієї дії воєнного стану, як помилково вважала позивачка. Апеляційний суд зазначив, що спадщина відкрилася 16 вересня 2022 року, 10 місячний строк для прийняття спадщини, на який ОСОБА_1 мала легітимні очікування, закінчився 16 липня 2023 року, незважаючи на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 09 травня 2023 року № 469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», якими, серед іншого пункт 3 виключено. Вказана обставина не виключає можливості легітимних очікувань позивача, оскільки вони виникли раніше, і при цьому, необхідно зазначити наступне.Відхиляючи вищевказані доводи позивача, апеляційний суд зазначив, що з даним позовом до суду позивач ОСОБА_1 звернулася 13 липня 2023 року, тобто ще до спливу десятимісячного строку для прийняття спадщини, у контексті редакції пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», яка діяла на момент відкриття спадщини у даній справі, тобто, станом на 16 вересня 2022 року, на який ОСОБА_1 могла мати легітимні очікування. При цьому, вказаний строк закінчився 16 липня 2023 року. Однак, матеріали справи не містять в собі жодних доказів того, що ОСОБА_1 зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлого сина, і отримала відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину;
також апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини сплинув 16 березня 2023 року і до суду з даним позовом позивачка звернулась через 4 місяці після вказаної дати, що є незначним часовим проміжком. Однак, у контексті наведеного, апеляційний суд вважав, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для задоволення вимог заявленого ОСОБА_1 позову. Відповідно до постанови Верховного Суду від 23 листопада 2020 року у справі № 315/714/19, гостре раптове захворювання, у сукупності із незначним терміном пропуску строку, можуть вважатися поважними причинами при вирішенні питання про визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Проте, в цій цивільній справі вказаних обставин судом не встановлено, і позивачем ОСОБА_1 не надано належних та достатніх доказів щодо наявності таких обставин;
таким чином, апеляційний суд зробив висновок про те що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини узгоджується із фактичними, документально підтвердженими обставинами справи та нормами права, які регламентують спірні правовідносини, підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Аргументи учасників справи
05 квітня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала касаційну скаргу, на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року, в якій просила:
скасувати оскаржені рішення;
направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
законодавство не встановлює конкретний перелік поважних причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини та такі причини оцінюються судом на власний розсуд в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи;
суди не надали належної оцінки обставинам справи та не звернули увагу на те, що через збройну агресію російської федерації та введення воєнного стану в країні. У зв'язку з постійними повітряними тривогами та обстрілами, через реальну загрозу для життя позивачка не мала змоги подати заяву про прийняття спадщини. Окрім цього, через щоденні відключення електроенергії, коли нотаріальні контори не працювали у звичайному режимі, однак суди безпідставно не прийняли до уваги наведені обставини. Позивачка у серпні 2022 року перенесла інсульт, у березні 2023 року їй встановлено діагноз токсичний тиреотоксикоз та призначено лікування;
суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги, що саме після перенесеного інсульту, позивачка тривалий час не могла відновитися, потребувала тривалого лікування і реабілітації. Саме через наслідки перенесеного інсульту, позивачка повторно потрапила до лікарні та проходила стаціонарне лікування з 27 січня 2023 року і по 09 лютого 2023 року, але полегшення не відчула та мала порушені функції нервової системи, серцево-судинної, опорно-рухової та системи травлення. Судами не ураховано, що згідно з випискою з медичної карти амбулаторного хворого від 22 вересня 2023 року позивачка потребує стороннього догляду та постійної медикаментозної терапії, а тому висновки судів про те, що позивачка не надала суду доказів про наявність будь-яких поважних причин, які б унеможливлювали звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини є помилковими;
у зв'язку з карантином, який скасовано лише з 01 липня 2023 року, маючи ослаблений імунітет, похилий вік, та належачи до «групи ризику» дотримувалась карантинних обмежень і це також створило їй перешкоди для своєчасного подання заяви до нотаріуса. Висновок апеляційного суду суперечить постанові Верховного суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 953/8112/20, у якій суд дійшов висновку, що необхідність дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню і поширенню коронавірусної хвороби створили позивачу перешкоди у тому, щоб своєчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини;
постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року №719 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату та державної реєстрації в умовах воєнного стану» було внесені зміни щодо строків оформлення спадщини під час воєнного стану. Так, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» встановлено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини;
19 червня 2023 року набрав чинності підпункт 2 пункту 3 постанови КМУ від 09 травня 2023 року №469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних, ресурсів в умовах воєнного .стану», яким виключено пункт 3 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», яким було встановлено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на, час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці, та свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини;
17 липня 2023 року позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але у прийнятті заяви мені було відмовлено у зв'язку із пропуском строку;
якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви;
позивачка звернувшись у липні 2023 року до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті сина, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пропустила шестимісячний строк, встановлений чинним законодавством для прийняття спадщини після смерті і має право на звернення до суду з позовною вимогою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини;
19 червня 2023 року, набрав чинності підпункт 2 пункту З постанови КМУ від 09 травня 2023 року № 469 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо нотаріату, державної реєстрації та функціонування державних електронних інформаційних ресурсів в умовах воєнного стану», яким виключено пункт 3 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», якою було встановлено, що протягом строку для прийняття; спадщини або відмови від його ухвалення зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці та свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення терміну для прийняття спадщини;
в обґрунтування причин поважності пропуску строку для прийняття спадщини я посилалася на збройну агресію та введення воєнного стану у відповідності до Указу Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та воєнними діями, що відбуваються на території України, а також те, що вважала, що згідно до пункту З постанови КМУ № 164 «Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» від 28 лютого 2022 року, на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Але суд апеляційної інстанції безпідставно не прийняв до уваги те, що у зв'язку із суперечливими положеннями закону щодо перебігу строку для прийняття спадщини, які протягом відведеного для прийняття спадщини, періоду часу кардинально змінювалися таким чином, що були непередбачуваними для позивачки та в кінцевому етапі мали своїм наслідком пропущений строку для подачі заяви про прийняття спадщини;
апеляційний суд проігнорував наведені обставини, не приділив їм належної уваги, припустився до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року в частині підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України повернуто.
Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2024 року: відкрито касаційне провадження у справі; в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2023 року та постанови Чернігівського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року відмовлено.
21 червня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 07 червня 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження:
суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 12 жовтня 2021 року у справі № 953/8112/20; від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц; від 23 листопада 2020 року у справі № 315/714/19; від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17; від 18 січня 2023 року у справі № 580/1300/22; від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17; від 25 січня 2023 року у справі № 676/47/21; від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16; від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18; від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 та постановах Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 07 лютого 1993 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 . Після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_6 ».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер та після його смерті відкрилася спадщина.
До спадкового майна належить право власності на житловий будинок з належними надвірними будівлями і спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , який на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок в цілому належав ОСОБА_3 Свідоцтво про право власності на житловий будинок видано 08 липня 2002 року на підставі Рішення виконкому Киїнської сільської ради народних депутатів № 19 від 20 березня 2002 року у зв'язку із закінченням будівництва. Оскільки будинок в АДРЕСА_1 побудований спадкодавцем у період шлюбу із відповідачем ОСОБА_2 , то в силу приписів статей 60, 61 СК України, він є об'єктом права спільної сумісної власності.
Відповідно до копії Витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), № витягу 73100404 від 06 липня 2023 року, 08 травня 2018 року посвідчено заповіт ОСОБА_3 , стан - чинний, номер у спадковому реєстрі 62399765.
Згідно копії заповіту від 08 травня 2018 року ОСОБА_3 заповів все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день його смерті і на що він за законом матиме право, дружині, ОСОБА_2 .
Відповідно до копії спадкової справи, наданої Чернігівською районною державною нотаріальною конторою Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 03 листопада 2022 року була відкрита спадкова справа № 509/2022 після смерті ОСОБА_3 . Із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернулась дружина спадкодавця ОСОБА_2 .
Згідно копії довідки виконавчого комітету Киїнської сільської ради № 1005 від 24 жовтня 2022 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним за вказаною адресою були зареєстровані: дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Спадкодавець ОСОБА_3 є сином позивачки.
Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , має низку захворювань, у серпні 2022 року перенесла інсульт, з 27 січня 2023 року по 09 лютого 2023 року перебувала на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні КНП «Чернігівська міська лікарня № 3», що підтверджується наявними у справі медичними документами.
Апеляційний суд встановив, що матеріали цивільної справи не містять жодних доказів того, що ОСОБА_1 зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті сина, і отримала відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Позиція Верховного Суду
Щодо початку перебігу строку на прийняття спадщини
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина третя та п'ята статті 254 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України)
Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина друга статті 1220 ЦК України).
Касаційний суд вже звертав увагу, що строк як часова категорія характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом. Для правильного обчислення різних видів строків важливе значення має визначення початок їх перебігу. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тобто день, в якому безпосередньо мав місце момент початку перебігу строку, при обчисленні останнього не враховується. Положення статті 253 ЦК України поширюються й на інші випадки встановлення початку перебігу строків (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20)).
Касаційний суд акцентував увагу, що з урахуванням принципу розумності, що в окремих положеннях ЦК міститься правило про визначення перебігу строку «від дня» чи «з часу», а не «від наступного дня». Такий прийом законодавчої техніки законодавець застосував, керуючись принципом економії нормативного матеріалу, проте він жодним не змінює загального правила передбаченого в статті 253 ЦК України. Тому початок перебіг строку для прийняття спадщини починається з наступного дня після відповідної календарної дати, тобто строк для прийняття спадщини має обчислюватись з наступного дня після дня смерті особи або оголошення її померлою. При визначенні кінцевого дня строку слід ураховувати, що правила частини п'ятої статті 254 ЦК України поширюються на будь-які сфери цивільно-правового регулювання і стосуються будь-яких суб'єктів цивільних правовідносин. Тому коли останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20)).
В цій справі спадщина відкрилася 16 вересня 2022 року.
Перебіг строку на прийняття спадщини розпочався 17 вересня 2022 року.
Останнім днем строку на прийняття спадщини було 17 березня 2023 року.
Щодо відсутності поважних причин для визначення додаткового строку
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».
У постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15 зроблено висновок, що:
«право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій».
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 234/17511/19 (провадження № 61-8215св20) вказано, що:
«як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини мають відноситися причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Правила частини третьої 1272 ЦК України про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2022 року в справі № 756/957/18 (провадження № 61-5590св21) вказано, що:
«поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, строки на подання заяви про прийняття спадщини не визнаються преклюзивними, можуть бути поновлені з дотриманням правил частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини і можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах: від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16».
Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (див. пункти 53 - 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) вказано, що:
«113. Також Велика Палата Верховного Суду відхиляє інші доводи касаційної скарги про те, що у заявника існували додаткові перешкоди для своєчасного подання ним заяви про прийняття спадщини, зокрема догляд за матір'ю, зайнятість на роботі, карантинні обмеження, спрямовані на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19).
114. Зазначені доводи були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій, які зробили обґрунтовані висновки про те, що наведені позивачем обставини, як-от зайнятість на роботі, карантинні обмеження, догляд за матір'ю, не перешкоджали ОСОБА_8 реалізувати свої спадкові права шляхом подання відповідної заяви про прийняття спадщини, зокрема й через засоби поштового чи електронного зв'язку.
115. До того ж суд апеляційної інстанції, оцінивши подані позивачем докази, встановив, що надана позивачем копія амбулаторної картки його матері ОСОБА_9 та відомості, зазначені в ній, не підтверджують те, що остання потребувала постійного стороннього догляду, а також те, що ОСОБА_8 здійснював цей догляд до 12 січня 2022 року.
116. Враховуючи те, що на підставі частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати обставини справи та переоцінювати докази, належна оцінка яких здійснена судами першої та апеляційної інстанцій, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що переглядається, вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач не надав належних, достатніх та допустимих доказів існування об'єктивних та непереборних обставин, які перешкодили йому подати заяву про прийняття спадщини після смерті батька у визначений законом шестимісячний строк, до 12 січня 2022 року.
117. Належних та достатніх доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність перешкод для подання такої заяви, позивач до суду не подав. Натомість безпідставне визначення додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента верховенства права та є незаконним втручанням у права відповідача як спадкоємця, який прийняв спадщину».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається:
суди встановили, що надані позивачкою докази можуть свідчити про існування обставин щодо неможливості звернення до нотаріуса лише під час перебування позиваки на стаціонарному лікуванні, у хронологічний період з 27 січня 2023 року до 09 лютого 2023 року, протягом шестимісячного строку для прийняття спадщини. Щодо іншої частини строку, визначеного законом для прийняття спадщини, позивачка не надала суду доказів про наявність будь-яких поважних причин, які б унеможливлювали її звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Крім того, позивачкою не надано суду доказів щодо неможливості направлення нею нотаріусу відповідної заяви поштою;
встановивши, що позивачка не довела об'єктивних та непереборних обставин, які позбавили її можливості своєчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні позову.
Щодо диспозитивності
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову (частина шоста статті 367 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2024 року в справі № 522/13476/23 (провадження № 61-7645св24) вказано, що:
«38. Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказував, що у встановлений законодавством строк він із заявою про прийняття спадщини після померлого сина до нотаріальної контори не звернувся, оскільки із засобів масової інформації йому було відомо, що у зв'язку з введенням воєнного стану на всій території України були відключені реєстри нотаріальних дій. У нотаріальній конторі йому з посиланням на пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» було роз'яснено, що з початку широкомасштабної війни в Україні законодавцем було зупинено на весь час дії воєнного стану перебіг шестимісячного строку для прийняття спадщини.
63. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції неналежним чином оцінив доводи позивача щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті сина-військовослужбовця, не звернув достатньої уваги на посилання батька спадкодавця на обмеження протягом певного часу доступу до нотаріальних реєстрів, нечіткість норм національного законодавства стосовно строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану, а також на незначний проміжок часу між закінченням строку прийняття спадщини та зверненням ОСОБА_10 до нотаріуса й подачею позову у цій справі.
64. Слід звернути увагу, що у пункті 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент відкриття спадщини) було зазначено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
65. Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року № 676/47/21 дійшов висновку, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.
66. Після отримання від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т. М. листа № 63/01-16 від 27 червня 2023 року, з якого він довідався про заведення спадкової справи та про те, що ним було пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини, позивач звернувся з цим позовом до суду 06 липня 2023 року.
67. Враховуючи обставини цієї справи, колегія суддів вважає, що наявні підстави для визначення батьку загиблого військовослужбовця додаткового строку для прийняття спадщини на підставі частини третьої статті 1272 ЦК України».
У справі, що переглядається, у касаційній скарзі позивачка наполягає на тому, що: позивачка мала легітимні очікування на те, що оскільки на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється, вона зможе подати заяву про прийняття спадщини; необхідність дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню і поширенню коронавірусної хвороби створили позивачці перешкоди у тому, щоб своєчасно подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини .Аналіз матеріалів справи свідчить, що вказаних підстав позову в позовній заяві в суді першої інстанції позивачка не вказувала (див. а. с. 2 - 5); позивачка про такі підстави позову, всупереч частині шостій статті 367 ЦПК України, зазначила в апеляційній скарзі (див. а. с. 48 - 56).
З урахуванням того, що суди неправильно визначили початок перебігу та закінчення строку для прийняття спадщини, і апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги (які по суті є новими підставами позову, яких позивачка не вказувала в позовній заяві), то оскаржені судові рішення слід змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови, а в іншій частині оскаржені судові рішення потрібно залишити без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення частково ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, оскаржені судові рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови, а в іншій частині оскаржені судові рішення залишити без змін.
Оскільки касаційний суд змінює судові рішення, але виключно у частині мотивів їх прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 26 жовтня 2023 рокута постанову Чернігівського апеляційного суду від 22 лютого 2024 рокузмінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. Ю. Тітов