Справа №591/11151/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Клімашевська І. В.
Номер провадження 33/816/692/24 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 124 КУпАП
16 серпня 2024 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,за участю секретаря Баришевої А.І. захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - адвоката Маховика Р.В., потерпілого ОСОБА_2 та його представника. - адвоката Бондар В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Бондар В.М. на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 09 квітня 2024 року, якою провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , водія КНП СОР «СОЦЕМД та МК»,
закрито у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП,-
Відповідно до постанови судді Зарічного районного суду м. Суми від 09 квітня 2024 року, 23 листопада 2023 року відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 618708 за ст.124 КУпАП, відповідно до якого, 23 листопада 2023 року близько 19 год. 30 хв. у м. Суми на перехресті вул. Г. Кондратьєва - вул. Сумської артбригади, водій оперативного транспортного засобу ОСОБА_1 , під час виконання невідкладеного службового завдання, керуючи транспортним засобом «Volswagen Crafter», державний номерний знак НОМЕР_1 , з увімкненими маяками синього кольору і спеціальним звуковим сигналом, проїжджаючи вказане перехрестя на заборонений «червоний» сигнал світлофору, не забезпечив безпеки дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним «Volkswagen Tiguan», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобілі отримали механічні пошкодження, які зазначені в матеріалах ДТП. Своїми діями, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 3.1 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Постановою судді Зарічного районного суду м. Суми від 09 квітня 2024 року, закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Бондар В.М. звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 09 квітня 2024 року та винести нову постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та закрити справу на підставі ст. 38 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що виїзд автомобіля «Volkswagen Tiguan», номерний знак НОМЕР_2 , на перехрестя відбулося в умовах обмеженої оглядовості на зелений сигнал світлофора з постійною швидкістю та подальшим його рухом без виконання будь-яких маневрів. Відповідно, в даному випадку дорожня обстановка не ставила водія «Volkswagen Crafter», номерний знак НОМЕР_1 в безвихідне положення, тобто у нього не було перешкод для того, щоб своєчасно переконатися у безпечності виконання проїзду вказаного перехрестя та при наявності небезпеки або перешкоди відмовитися від руху через нього, в тому числі на червоний сигнал світлофора, до настання більш сприятливих умов.
Тобто, рух водія транспортного засобу «Volkswagen Crafter» на червоне світло світлофора не був необхідною та достатньою умовою для виникнення дорожньо-транспортної пригоди.
Так, п. 3.1 ПДР України поглинає п. 8.7 ПДР України бо дозволяє водіям транспортних засобів зі спеціальними сигналами відступати від вимог зазначених в розділі 8 Правил дорожнього руху, з зазначенням додаткової вимоги, створення умов безпечних для руху. Виникнення ДТП, незалежно від того на який сигнал світлофора рухався автомобіль «Volkswagen Crafter», номерний знак НОМЕР_1 з увімкненими проблисковими маяками синього кольору свідчить про те, що водій вказаного транспортного засобу не забезпечив умов безпечних для руху.
Тому в діях водія «Volkswagen Crafter», номерний знак НОМЕР_1 вбачається невідповідність вимогам п. 3.1 ПДР України, які знаходилися в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди і водій мав бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Заслухавши доповідь судді щодо змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги, потерпілого ОСОБА_2 та його представника - адвоката Бондар В.М., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, захисника - адвоката Маховик Р.В., який вважав постанову судді законною та обґрунтованою, та такою, що підлягає залишенню без змін, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 встановлено, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався вказаних вимог закону, всебічно, повно і об'єктивно з'ясував усі обставини, за яких відбулась дорожньо-транспортна пригода та прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Відповідальність за ст. 124 КУпАП настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Тобто, умовою відповідальності за вказаною нормою є сукупність наступних обставин: встановлення факту порушення особою ПДР, наслідки у вигляді пошкодження транспортного засобу (засобів) чи іншого майна, а також причинно-наслідковий зв'язок між порушенням ПДР і виявленими пошкодженнями.
Оскільки, вказана стаття є бланкетною нормою та відсилає до Правил дорожнього руху України, а тому суд першої інстанції під час розгляду матеріалів справи повинен встановити чи порушив пункт ПДР України водій, який зазначений уповноваженою особою в протоколі про адміністративне правопорушення, який також повинен бути підтверджений належними доказами.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 618708 від 23.11.2023, ОСОБА_1 ставиться в провину порушення п. 3.1 Правил дорожнього руху України.
Враховуючи той факт, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення не має права виходити за межі представленого обвинувачення, відтак оцінка дій ОСОБА_1 має оцінюватися саме стосовно наявності чи відсутності в його діях порушення саме зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, норм ПДР України.
Відповідно до п. 3.1 ПДР України, водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 26, 27 та пункту 28.1 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. За відсутності необхідності додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнений.
Тобто, пункт 3.1 ПДР України є загальною нормою і передбачає можливість відступати від вимог окремих розділів Правил дорожнього руху України.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, пункт 3.1 ПДР України не має самостійного правового значення та повинен застосуватися одночасно з додатковою кваліфікацією, а саме пунктів розділів 8, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 26, 27 ПДР України, які були порушені особою відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.
У даному випадку, суть обвинувачення ОСОБА_1 в складеному працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення не конкретизована, а саме не зазначено вимоги ПДР України від яких останній, як водій оперативного транспортного засобу, відступив, виконуючи невідкладене службове завдання, та внаслідок яких настала дорожньо-транспортна пригода.
Окремо, апеляційний суд звертає увагу на те, що з метою можливості притягнення водія до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, суд має встановити прямий причинно-наслідковий зв'язок між неправомірними діями водія та ДТП.
За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що під час складення протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 618708 від 23 листопада 2023 року працівником поліції допущено істотне порушення, оскільки не зазначено пункт Правил дорожнього руху, від якого відступив водій оперативного транспортного засобу, виконуючи невідкладене службове завдання та за порушення якого настає відповідальність, передбачена ст. 124 КУпАП, а відтак вказаний протокол не відповідає приписам ст. 256 КУпАП.
Статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються суть адміністративного правопорушення та нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
При вирішенні питання про можливість притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст. 124 КУпАП, яке проявилось саме у порушенні вимог п. 3.1 ПДР України, суд звертає увагу на те, що відповідно до сталої практики Європейського суду із прав людини, висловленої у рішеннях «Енхель та інші проти Нідерландів», «Гурепка проти України», «Шевченко проти України», «Карелін проти Російської Федерації», а також у інших рішеннях, правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП за критеріями кола осіб та передбачуваного стягнення відноситься до категорії кримінальних правопорушень, а тому при розгляді справи про дане правопорушення повинні застосовуватись ті принципи, які передбачені для розгляду кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод.
Таким чином суд, розглядаючи справу про вчинення адміністративного правопорушення, не в праві вийти за межі тих фактичних обставин, які були встановлені протоколом про вчинення адміністративного правопорушення. Якщо викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист особи та принципу рівності сторін процесу.
Щодо тверджень апелянта про поглинання п. 3.1 ПДР України п. 8.7 ПДР України, апеляційний суд вважає необґрунтованим та оцінюється як власне тлумачення особою норм, що встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Так, протокол про адміністративне правопорушення по суті є обвинувальним актом на основі якого, в сукупності з іншими доказами, встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.
У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
А згідно рішення у справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Таким чином, в межах розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд не має права в порушення принципу змагальності та диспозитивності, принципу рівності сторін, перебирати на себе функції обвинувачення, та виправити цей недолік протоколу.
Враховуючи те, що протокол про адміністративне правопорушення був складений з істотними порушеннями норм КУпАП, які, з огляду на обмежені процесуальні повноваження суду та обов'язку збирати докази саме особами, уповноваженими на складання протоколів, не можуть бути усунуті під час судового розгляду, вказаний протокол не може бути допустимим доказом у справі, що тягне за собою неможливість правильного вирішення справи на його основі.
За таких обставин, фактичні обставини справи не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості правопорушника повинні тлумачитися на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що має суттєве значення для вирішення справи по суті, та унеможливлює у даному випадку винесення постанови про визнання правопорушника винним.
Отже, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив наявні в даній справі докази, відповідно до вимог ст. 251 КУпАП та дійшов до правильних висновків закривши провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищезазначене, всупереч доводів апелянта, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування постанови судді суду першої інстанції, а тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП України,
Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 09 квітня 2024 року, якою провадження відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Бондар В.М. на цю постанову - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.