Номер провадження: 22-ц/813/2093/24
Справа № 522/1869/22
Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.
Доповідач Лозко Ю. П.
08.08.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Лозко Ю.П.,суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу Приморської районної адміністрації Одеської міської ради
на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2023 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю, ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», третя особа КП ЖКС «Порто-Франківський» про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
встановив:
У січні 2022 року позивачка звернулась до суду із вказаним вище позовом, який згодом уточнила та остаточно просила визнати дії Приморської районної адміністрації м. Одеси і КП ЖКС «Порто-Франківський» щодо демонтажу сходів до приміщення №10-Н в будинку АДРЕСА_1 протиправними та зобов'язати не чинити їй перешкод у користуванні належного на праві власності нерухомого нежитлового майна; стягнути з Приморської районної адміністрації м. Одеси на її користь матеріальну шкоду у розмірі 47 000 грн, а також завдану незаконними діями моральну шкоду у розмірі 200 000 грн, а також вирішити питання стосовно понесених нею судових витрат.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що Управлінням ДАБК ОМР зареєстровані повідомлення від 26 грудня 2018 року про початок виконання будівельних робіт та декларація про готовність об'єкту до експлуатації. Замовником будівництва була позивачка ОСОБА_2 , а у січні 2019 року нею отримано технічний паспорт і з того моменту вона є власником нежитлового приміщення.
Однак, 29 січня 2019 року, в порушення норм чинного законодавства, Управління ДАБК без відома позивачки скасувало повідомлення та декларацію. В той же день Приморська районна адміністрація, перевищуючи свої повноваження, власною волею, підміняючи волю суду, видала розпорядження №35, яким надано вказівку КП ЖКС «Порто-Франківський» спільно з департаментом муніципальної безпеки та ДАБК ОМР, здійснити заходи щодо демонтажу незаконної улаштованої металевої драбини до 01 лютого 2019 року.
01 лютого 2019 відповідачем незаконно демонтовано улаштовані металеві сходи, вартістю 47 000 грн (41 700 грн вартість сходів + 5 300 грн вартість доставки та влаштування). Демонтована металева конструкція (драбина) була залишена у дворі будинку та після здійснення фотографування працівниками КП ЖКС «Порто-Франківський» одразу вивезені зі двору на вантажному автомобілі.
Після демонтажу сходів ТОВ «ЗТ-Інвест», якому належить цокольне приміщення № НОМЕР_1 , що знаходиться під приміщенням позивачки, частково забудував її вхідні двері, встановивши на їх рівні металевий козирок та рекламну конструкцію з метою створення перешкод для відновлення вхідної групи. Таким чином, протиправними діями відповідача, позивачка позбавлена можливості користування своєю власністю, адже без сходів доступу до приміщення немає. Такі дії, і судові процеси,зокрема, ТОВ «ЗТ-Інвест» проти позивачки, спричиняють їй, яка є людиною похилого віку моральних страждань, яку вона оцінює у розмірі 200 000 грн.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано дії Приморської районної адміністрації Одеської міської ради щодо демонтажу сходів до приміщення АДРЕСА_2 протиправними та зобов'язано не чинити ОСОБА_3 перешкоди у користуванні належним їй нерухомим майном. Стягнуто з Приморської районної адміністрації Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 47 000 грн та моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі Приморська районна державна адміністрація Одеської міської ради ОСОБА_4 просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2023 року та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_5 .
За доводами апеляційної скарги, суд безпідставно встановив протиправність дій Приморської районної державної адміністрації Одеської міської ради щодо демонтажу сходів, оскільки такі було вчинено на підставі не скасованого розпорядження райадміністрації №35 від 29 січня 2019 року, прийнятого на підставі наказів УДАБК ОМР від 29 січня 2019 року №01 -13/59ДАБК та №01 -13/59ДАБК.
Розмір завданої позивачці матеріальної шкоди є недоведеним, оскільки Договір на виготовлення та монтаж сходів № 12-2021 від 30 березня 2023 року не підтверджує обставин належності позивачці цих сходів і розміру завданої матеріальної шкоди, у зв'язку з їх демонтажем у лютому 2019 року. Не доведеним є і заявлений позивачкою розмір моральної шкоди.
Скаржник зауважує, що повідомлення про початок виконання будівельних робіт не надавало права на встановлення металевої драбини на зовнішній частині будинку, оскільки таке не передбачало влаштування фасадного входу або інших інженерно-технічних засобів зовнішнього доступу до приміщення. Повідомлення про початок виконання будівельних робіт надає право на здійснення реконструкції безпосередньо приміщення (по його периметру, зовнішнім стінам), якщо інше прямо не передбачено дозвільною документацією. Реєстрація повідомлення не дає права замовнику будівництва проводити роботи на фасаді будівлі (розмальовувати, встановлювати ґанок, навіс тощо).
Окрім того зазначає про неможливість набуття права власності на підставі технічного паспорту, оскільки такий не є правовстановлюючим документом, отже висновки суду про набуття позивачкою права власності на вже нежитлове приміщення з відповідними сходами, на підставі технічного паспорту є помилковими.
Вчинення ж відповідачем будь-яких перешкод позивачці у користуванні належним їй майном спростовується матеріалами справи.
12 жовтня 2023 року ОСОБА_2 подала до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на необґрунтованість доводів останньої та законність оскаржуваного рішення суду.
07 листопада 2023 року не електрону пошту апеляційного суду скаржник направив відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якому дублюючи доводи апеляційної скарги, зауважив, що щодо позивачка, стверджуючи про привласнення Приморською районною державною адміністрацією Одеської міської ради демонтованої дробини має право звернутись із відповідною заявою до правоохоронних органів
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_6 підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги. Позивачка заперечувала проти доводів скарги.
Інші особи, які беруть участь у справі до судового засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника скаржника, позивачки та представника відповідача УДАБК Нартової І.О., перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах, визначених ст. 367 ЦПК України колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду відповідає не у повній мірі.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що недостовірність поданих позивачкою до Управління ДАБК ОМР даних не впливає на те, що Приморська районна адміністрація ОМР своїм розпорядженням втрутилася у приватну власність ОСОБА_5 . Якщо Приморська районна адміністрація ОМР вважає сходи самовільним будівництвом, то вона мала звернутися до суду для вирішення питання щодо втручання у право власності позивачки. При цьому, реєструючи право власності позивачки, держава в особі державного реєстратора визнала за ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення з відповідними сходами, дії ж Приморської районної адміністрації ОМР щодо демонтажу суперечать попереднім діям «держави». За встановленими у справі обставинами суд виснував, що в результаті демонтажу сходів, які були єдиним входом до приміщення позивачки, ОСОБА_2 завдано матеріальної шкоди у розмірі, що підлягає задоволенню у межах заявлених позовних вимог, та спричинених діями відповідача моральних страждань, адже позивачка була змушена звертатися до відповідних органів з метою встановлення винних у пропажі належної їй металевої конструкції та суду для вирішення питання щодо відшкодування їй завданої шкоди, достатньою компенсацією яких суд визначив 5 000 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до КП «ЖКС «Порто-Франківський», суд виходив з його статусу як третьої особи.
Колегія суддів, погоджуючись із висновком суду першої інстанції щодо протиправності дії Приморської районної адміністрації Одеської міської ради щодо демонтажу сходів до приміщення АДРЕСА_2 , та відхиляючи, як безпідставні доводи апеляційної скарги у цій частині про те, що відповідний демонтаж було проведено на підставі не скасованого розпорядження райадміністрації №35 від 29 січня 2019 року, прийнятого на підставі наказів УДАБК ОМР від 29 січня 2019 року №01 -13/59ДАБК та №01 -13/59ДАБК, звертає увагу скаржника на таке.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 03 грудня 2018 року державним реєстратором КП «Агенція державної реєстрації» Махортовим Ігорем Олександровичем зареєстровано право власності ОСОБА_1 на приміщення АДРЕСА_2 (т.1 а.с.143-145, 146).
14 січня 2019 року ТОВ «Одеське Бюро Технічної інвентаризації» видало технічний паспорт на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , відповідно до якого сходи наявні на плану приміщення (т. 1 а.с.15-17).
15 січня 2019 року Управлінням ДАБК зареєстровано Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (СС1), в розділі 10 «Інформація про проектну документацію» якої зазначено: проект «Реконструкція частини квартири АДРЕСА_3 під нежитлове приміщення з виділом в самостійну одиницю, без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 10н» (т.1 а.с.166-169).
28 січня 2019 року адресу квартири АДРЕСА_2 змінено на АДРЕСА_2 , а статус - на нежитлове приміщення (т.1 а.с.143-145, 147). Підстави реєстрації змін: свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_2 від 02 серпня 1995 видане Управлінням житлово-комунального виконкому Одеської міської ради народних депутатів; технічний паспорт від 14 січня 2019 виданий ТОВ «Одеське БТІ»; декларація про готовність об'єкта до експлуатації серія та номер ОД 141190151486 від 15 січня 2019 видана Управлінням держаного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (т.1 а.с.14).
При цьому ОСОБА_2 на фасаді будинку АДРЕСА_1 було встановлено металеву драбину до вікон квартири АДРЕСА_3 , з метою облаштування входу у квартиру. Вказані обставини були встановлені Управлінням ДАБК ОМР під час проведення позапланової перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства на час виконання будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_3 під нежитлове приміщення та зафіксовані у акті позапланової перевірки від 28 січня 2019 року із посиланням на проведення відповідних робіт по улаштуванню металевої конструкції без отримання дозволу на їх виконання (т.1 а.с.133).
29 січня 2019 року Управління Державного архітектурно-будівельного контрою Одеської міської ради прийняло два накази, яким скасувало право на виконання будівельних робіт та декларацію про готовність об'єкту до експлуатації (т.1 а.с.134-137).
29 січня 2019 року Приморська районна адміністрація Одеської міської ради видала розпорядження №35 про демонтаж металевої конструкції (металева драбина), самовільно улаштованої на фасаді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яким доручила КП «ЖКС «Порто-Франківський» ( ОСОБА_7 ) спільно з департаментом муніципальної безпеки Одеської міської ради, управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради до 01 лютого 2019 здійснити заходи згідно чинного законодавства, по демонтажу самовільно улаштованої металевої конструкції (металевої драбини) на фасаді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.7).
ОСОБА_2 зверталася до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради та КП «ЖКС «Порто-Франківський» з досудовою вимогою, у якій просила повернути їй драбину та здійснити її монтаж (т.1 а.с.38, 52).
Директор КП ЖКС «Порто-Франківський» листом від 28 березня 2019 року повідомив ОСОБА_2 про те, що драбина була демонтована на підставі розпорядження ПРА ОМР. Демонтована металева конструкція (драбина) була залишена у дворі будинку (т.1 а.с.53).
ОСББ «Преображенський-27» в листі від 12 лютого 2022 року повідомило позивача, що зі слів мешканців будинку, частини сходів були занесені до двору будівнику працівниками КП ЖКС «Порто-Франківський» та після здійснення фотографування одразу вивезені зі двору на вантажному автомобілі (а.с.67).
30 березня 2023 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_8 договір на виготовлення та монтаж сходів, згідно додатку до якого вартість виготовлення, доставки та монтажу таких самих сходів складає 82 688 грн (т.1 а.с.217-220).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 41 Закону України від 17 лютого 2011 року «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон N 3038-VI) (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Частинами другою, третьою статті 41 Закону N 3038-VI передбачено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про адміністративні правопорушення та справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Посадові особи органів державного архітектурно- будівельного контролю під час перевірки мають право: 1) безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; 2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; 9) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію; 10) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням фото-, аудіо- та відеотехніки.
Аналогічні повноваження органів державного архітектурно-будівельного контролю зазначені й у пункті 11 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року N 553, відповідно до якого посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень та акти перевірок, і накладати штрафи у межах повноважень, передбачених законом; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельним нормам, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
Згідно з частиною першою статті 34 Закону N 3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після, зокрема, подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону N 3038-VI будівництвом вважається в тому числі реконструкція об'єкта будівництва.
Відповідно до ч. ч. 1-2 статті 26 цього Закону забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва. Суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону N 3038-VI, проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотримання вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджуються замовником.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону N 3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затверджених Кабінетом Міністрів України.
При цьому згідно з ч. 2 ст. 36 Закону N 3038-VI виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється, а також ч. 8 ст. 39 Закону забороняється експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію.
З урахуванням викладеного, відповідно до положень ст.ст. 32, 37 Закону N 3038-VI, право виконання будівельних робіт на вказаному об'єкті містобудування надається після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Частиною 7 статті 34 Закону N 3038-VI, визначено, що виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
Стаття 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначає, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.
Самочинно збудований об'єкт підлягає знесенню виключно за рішенням суду з компенсацією витрат, пов'язаних із знесенням об'єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.
Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України N 3038-VI органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
При цьому, згідно ч. 1 ст. 13 Закону України "Про архітектурну діяльність" до уповноважених органів містобудування та архітектури належать: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури; структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.
У м. Одеса таким органом є Управління ДАБК ОМР, створене відповідно до законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність» та інших нормативно-правових актів з метою здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності на території м. Одеси. (п. 1.1. Положення про Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Затвердженого рішенням Одеської міської ради від 03.11.2021 року № 671-VIII).
Щодо повноважень Приморської районної адміністрації Одеської міської ради про видання розпоряджень про демонтаж конструкцій, улаштованої на фасаді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , колегія суддів звертає увагу на таке.
При цьому відповідно до ч.1 ст. 7 Закону N 3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
У силу статті 12 Закон України «Про благоустрій населених пунктів» суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
У відповідності до статті 34 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким встановлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила включають, зокрема, порядок здійснення благоустрою та утримання територій об'єктів благоустрою; порядок розміщення малих архітектурних форм; порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів.
Частиною першою статті 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.
Таким чином, Закон України «Про благоустрій населених пунктів» наділяє повноваженнями міські ради та їх виконавчі органи здійснювати самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів, здійснення кого можливе шляхом: проведення перевірок території; розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян; участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій; подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об'єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту (ст. 40 Закону).
З огляду на викладене вище апеляційний суд зауважує, що хоча Приморська районна адміністрації Одеської міської ради дійсно наділена контролюючими повноваженнями у сфері містобудівної діяльності, водночас, чинне законодавство, що регулює спірні правовідносини сторін, не наділяє суб'єктів у сфері благоустрою населених пунктів у випадку виявлення факту самочинного будівництва об'єкта повноваженнями вирішувати питання щодо їх демонтажу без дотримання визначеної статтею 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядку.
Тож, ст. 38 Закону N 3038-VI унормовує процедуру знесення самочинно збудованих об'єктів, яка є самостійною і чітко регламентована законом.
Отже законом визначено обов'язок суб'єкта владних повноважень, за обставинами цієї справи - Управління ДАБК ОМР, видати особі що здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності з визначенням строку для добровільного виконання припису. Наступним обов'язком суб'єкта владних повноважень, який необхідно виконувати у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, є подання позову до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням. Пред'явленню такого позову передують такі дії: виявлення факту самочинного будівництва об'єкта; визначення такого об'єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою; внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.
Проте, не дотримавшись визначеної ст. 38 Закону N 3038-VI процедури Управління ДАБК ОМР, установивши факт встановлення ОСОБА_2 на фасаді будинку АДРЕСА_1 металевої драбини до вікон квартири АДРЕСА_3 , звернулось до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради із листом, у якому просило розглянути питання стосовно приведення об'єкта до первинного стану.
У подальшому, не маючи на це відповідних повноважень Приморська районна адміністрації Одеської міської ради видала розпорядження про №35 про демонтаж металевої конструкції (металева драбина), самовільно улаштованої на фасаді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилання ж Приморської районної адміністрації Одеської міської ради на те, що демонтаж вказаної металевої конструкції не потребує звернення до суду із відповідним позовом. колегія суддів відхиляє, як безпідставне та не обґрунтоване жодною нормою права.
Колегія суддів вважає слушними зауваження скаржника про безпідставність послань суду першої інстанції про те, що позивачка набула право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 на підставі технічного паспорту, оскільки такий не є правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна, а лише описує об'єкт та визначає його складові для подальших дій (викладене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18. липня 2023 року у справі № 908/1845/21).
Разом з цим, вказане помилкове посилання суду першої інстанції не призвело до неправильної оцінки судом першої інстанції дій Приморської районної адміністрації Одеської міської ради щодо демонтажу сходів до приміщення АДРЕСА_2 , як протиправних.
Щодо висновку суду про зобов'язання Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради не чинити ОСОБА_3 перешкоди у користуванні належним їй нерухомим майном, колегія судів відхиляючи доводи апеляційної скарги про те, що позивачка продовжує користуватись відповідним нежитловим приміщенням, зауважує, що обставини на які посилається скаржник не спростовують правильних висновків суду першої інстанції щодо створення позивачці протиправними діями відповідача перешкод у користуванні належним їй на праві власності нерухомим майном.
Щодо вимог позивачки про відшкодування завданої їй матеріальної шкоди, колегія суддів, погоджуючись із доводами апеляційної скарги щодо недоведеності ОСОБА_2 вартості демонтованих металевих сходів, виходить з такого.
ОСОБА_2 , звертаючись до суду із вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконним врученням у її право приватної власності, посилалась на те, що встановлення демонтованих відповідачем металевих сходів коштувало 47 000 грн (41 700 грн вартість сходів та 5 300 грн вартість доставки та влаштування).
Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до чч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов'язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суд від 02 жовтня 2019 року у справі № 522/16724/16-ц.
З огляду на викладене, заявляючи вимоги про стягнення з Приморської районної адміністрації м. Одеси на її користь матеріальної шкоди у розмірі 47 000 грн ОСОБА_2 мала довести належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, відповідно до вимог ст.ст. 77-80 ЦПК України, завдання їй такої саме у заявленому нею розмірі.
Разом з цим з наданих позивачкою доказів, не можливо встановити обставини, на які ОСОБА_2 посилається у позові, а саме те, що вартість демонтованих металевих сходів на день встановлення становила 41 700 грн, а їх доставка та влаштування - 5 300 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення суд вважав доведеними позивачкою підстави позову щодо завданої їй матеріальної шкоди у вказаному вище розмірі, та врахував як належний доказ на підтвердження цих обставин, договір на виготовлення та монтаж сходів укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 від 30.03.2023 року, згідно додатку до якого вартість виготовлення, доставки та монтажу таких самих сходів складає 82 688 грн (т.1 а.с.217-220).
Апеляційний суд вважає такі висновки суду помилковими, та не приймає вказаний договір, як належний доказ на підтвердження підстав позову про відшкодування матеріальної шкоди у заявленому позивачкою розмірі, оскільки такий не містить інформації щодо предмету доказування, зокрема вартості демонтованих металевих сходів на день їх встановлення тощо.
Тож, враховуючи недоведеність позивачкою позовних вимог про відшкодування завданої їй матеріальної шкоди, у заявленому нею розмірі, колегія суддів виснує про помилковість висновку суду першої інстанції про задоволення цих позовних вимог.
Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зауважує про таке.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
В постанові Верховного Суду від 09 лютого 2021 року по справі № 425/793/19 вказано, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені та які завдали особі моральної шкоди. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Тож, оскільки суд першої інстанції вірно дійшов висновку про протиправність дій Приморської районної адміністрації Одеської міської ради щодо демонтажу сходів до приміщення АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 зазначено у позові про завдання їй такими діями моральної шкоди через те, що остання була вимушена звертатись за юридичною допомогою, проходити процедуру судового оскарження незаконної незаконних дій відповідача, на що мала докладати додаткових моральних зусиль, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про доведення позивачкою завдання їй вказаними протиправними діями відповідача моральних страждань, а також причинний зв'язок між вказаною шкодою та протиправними діями відповідача, що є достатньою та самостійною підставою для висновку про те, що позивачці завдано втрат немайнового характеру у вигляді душевних страждань та психологічного навантаження.
При цьому, розмір моральної шкоди, заявлений ОСОБА_2 , суд першої інстанції оцінив, виходячи з принципів справедливості, розумності, достатності, характеру та обсягу заподіяних потерпілій душевних страждань, тяжкості вимушених змін у її життєвих і суспільних стосунках та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану та дійшов правильного висновку, що достатньою компенсацією моральної шкоди буде 5 000 грн, із яким колегія суддів, погоджується ураховуючи практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бюрг та інші проти Франції" (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гору проти Греції" №2) [ВП], § 41" (Gorou v. Greece no.2)
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.4 ч.1, абз.1 ч. 2, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення суду потрібно скасувати у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування завданої матеріальної шкоди та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у їх задоволенні, з вказаних вище підстав.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу Приморської районної адміністрації Одеської міської ради задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 червня 2023 року у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю, ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», третя особа КП ЖКС «Порто-Франківський» про відшкодування завданої матеріальної шкоди скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю, ТОВ «ЗТ-ІНВЕСТ», третя особа КП ЖКС «Порто-Франківський» про відшкодування матеріальної шкоди.
В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст постанови складено 12 серпня 2024 року.
Головуючий Ю.П.Лозко
Судді: В.А. Коновалова
М.В. Назарова