Номер провадження: 22-ц/813/5849/24
Справа № 515/585/24
Головуючий у першій інстанції Бучацька А. І.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
08.08.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Лозко Ю.П., Назарової М.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України) цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 ,
на ухвалу Саратського районного суду Одеської області від 30 травня 2024 року,
за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про видачу судового наказу про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, посилаючись на те, що 02.03.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . відділом державної реєстрації актів цивільного стану Татарбунарського районного управління юстиції в Одеській області зареєстровано шлюб, актовий запис № 13. Від шлюбу сторони мають дітей: донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 23.09.2015 року шлюб між сторонами розірвано. Діти проживають з матір'ю. Останні три місяці перед зверненням із даною заявою відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дітей.
ОСОБА_1 просить суд видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/3 від заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Саратський районний суд Одеської області ухвалою від 30 травня 2024 року у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітніх дітей відмовив.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , просить скасувати ухвалу Саратського районного суду Одеської області від 30 травня 2024 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , посилається на те що, законодавством встановлено мінімальний розмір стягуваних аліментів на рівні 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а тому вважає, що зазначення в заяві про видачу судового наказу мінімальної межі стягуваних на утримання дитини аліментів замість зазначення верхньої межі не свідчить про невідповідність заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу вимогам ст. 161 ЦПК України.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 червня 2024 року роз'яснювалося ОСОБА_3 право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу у письмовій формі, проте відзиву не надходило.
Копію ухвали про відкриття провадження ОСОБА_3 отримав 06.07.2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 серпня 2024 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України.
За приписами ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Постановляючи ухвалу від 30 травня 2024 року про відмову у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам п.4 ч.1 ст. 161 ЦПК України, а саме про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей: доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/3 від заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Однак згідно з пунктом 3 частини 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо: заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на двох дітей - однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам процесуального права.
Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Згідно ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Частинами 4, 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано:
- якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;
- заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Статтею 165 ЦПК України передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до частини першої статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 2-1) заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції зазначив, що заявлена вимога не відповідає вимогам п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України.
З матеріалів справи убачається, що звертаючись до суду першої інстанції із заявою про видачу судового наказу ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 від заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Апеляційний суд вважає, що звернення заявниці із заявою про видачу судового наказу у вказаний вище спосіб відповідає вимогам закону, при цьому не зазначення у прохальній частині заяви про стягнення аліментів не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, не свідчить про невідповідність заяви вимогам п. 4 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, як про те зазначив суд першої інстанції.
Слід зазначити, що правовою підставою для відмови у видачі судового наказу, закон визначає не відсутність у змісті такої заяви вказівки про верхню межу розміру аліментів, а порушення особою питання про стягнення аліментів у розмірі, що перевищує таку межу, тобто більше, а ніж 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Однак суд першої інстанції відмовляючи у видачі судового наказу зазначеного вище не врахував, тому дійшов помилкового висновку про те, що заявлена ОСОБА_1 вимога не відповідає вимогам п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права, а тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, п. 6 ч. 1 ст. 374, ст. 379, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 , задовольнити.
Ухвалу Саратського районного суду Одеської області від 30 травня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 08 серпня 2024 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді Ю.П. Лозко
М.В. Назарова