Номер провадження: 33/813/1692/24
Номер справи місцевого суду: 522/7119/24
Головуючий у першій інстанції Дерус А.В.
Доповідач Назарова М. В.
07.08.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,
за участю секретаря - Соболєвої Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань
апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 28 травня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП,
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 28 травня 2024 року визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень без конфіскації.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
ОСОБА_1 , постановою суду визнано винним у тому, що згідно з адміністративних матеріалів вбачається, що 19 квітня 2024 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД 011953, про те, що 19 квітня 2024 року о 14:30 год., м. Одеса, вул. Розкидайлівська, № 29, ОСОБА_1 займався підприємницькою діяльністю без дозвільних документів, а саме проводив паркування автомобілів за грошову винагороду.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та закрити провадження у справі.
В обґрунтування доводів скарги зазначає, що суд не правильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, не повно дослідив матеріали справи.
Зазначає, що судом н е враховано той факт, що за день до складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто 18 квітня 2024 року він влаштувався стажером та допомагав паркувати автомобілі на виконання розпорядження третьої особи на ім'я ОСОБА_2 , умислу на здійснення незаконної господарської діяльності у нього не було, жодного прибутку від паркування автомобілів він не отримував.
Суд в оскаржуваній постанові не послався на докази його винуватості, не дав їм оцінку.
В порушення вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, що діяльність була підприємницькою або господарською, що направлено на отримання прибутку.
Протокол не містить даних про свідків, в ньому не зазначено, які саме матеріали додаються до протоколу.
При проведені огляду у нього не було вилучено жодних речей і документів, грошових коштів, отриманих внаслідок нібито незаконної господарської діяльності.
Від захисника ОСОБА_3 подано заяву про розгляд справи за відсутності адвоката згідно поданих документів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною 1 ст. 164 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Аналіз змісту диспозиції ч. 1 статті 204-1 КУпАП дає підстави дійти висновку про те, що ця норма за своєю властивістю є бланкетною, тобто з метою її застосування та врегулювання суспільних відносин, виникає необхідність звернення до нормативно-правових актів, які детально регламентують зазначені правила.
Стаття 3 ГК України визначає, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
У відповідності до ст. 42 цього Кодексу підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
За змістом ч. 1 ст. 58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Правилами паркування транспортних засобів, затверджених КМУ від 03 грудня 2009 року № 1342 зазначено, що відведені майданчики для паркування, це майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці або дороги та обладнані відповідно до вимог цих Правил і Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., № 41, ст. 1852);
Оператор - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка організовує та провадить діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування, здійснює їх утримання, облаштування та обладнання, надає послуги з користування такими майданчиками, забезпечує відповідно до Податкового кодексу України сплату збору за місця для паркування транспортних засобів;
Визнаючи винним правопорушника ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи.
Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.
Так, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД 011953 від 19 квітня 2024 року зазначено, що 19 квітня 2024 року о 14-30 год по АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , займався підприємницькою діяльністю без дозвільних документів, а саме проводив паркування автомобілів за грошову винагороду (а.с. 1). Протокол підписаний ОСОБА_1 у присутності понятих ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
До протоколу доданий рапорт ст. ДОП відділення поліції № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області Медведенка О., в якому зазначено, що ним 19 квітня 2024 року по АДРЕСА_2 було виявлено громадянина ОСОБА_1 , який займався підприємницькою діяльністю без дозвільних документів, а саме паркував автотранспорт за грошову винагороду (а.с. 3).
В письмових поясненнях ОСОБА_1 від 19 квітня 2024 року зазначено, що 19 квітня о 14-30 год. по вул. Розкидайлівська, 29 він проводив паркування автотранспорту за грошову винагороду. До його письмових пояснень долучені фотокопії, на яких зафіксований ОСОБА_1 на парковці автотранспорту (а.с. 4-6).
Крім того матеріали справи містять копію договору балансоутримання місць для паркування від 2017 року, складеного між уповноваженою особою КП “Одестранспарксервіс” та оператором ТОВ “ВГК”, строк дії якого сплинув (а.с. 7, 8).
Матеріали справи містять також копію схеми площадки для платного паркування (а.с. 9).
На запит ГУНП в Одеській області ВП № 1 ОРУП № 1 від 27 лютого 2024 року КП “Одестранспарксервіс” відповіло, що зазначене підприємство визначено уповноваженою особою по здійсненню організації та експлуатації майданчиків для платного паркування транспортних засобів та укладання договорів балансоутримання місць паркування транспортних засобів. Зазначено також, що в документообігу відсутні договори балансоутримання місць для паркування по вул Розкидайлівській, вул. Скісна, вул. Кутузакія, вул. Торгова, пров. Князівській, вул. Кінна, вул. Садова та Соборна площа в м. Одесі.
Вказані у протоколі про адміністративне правопорушення обставини, окрім визнавальних пояснень ОСОБА_1 в момент його складання, не підтверджується жодними доказами.
Матеріали справи не містять жодних даних, що ОСОБА_1 був найманим працівником, є суб'єктом господарювання та що він отримував дохід від господарської діяльності.
Отримання ліцензії найманим працівником, який не здійснює самостійну господарську діяльність, діючим законодавством не передбачено.
Натомість обвинувачення не можуть ґрунтуватися виключно на визнавальних показаннях особи, від яких вона відмовилась в суді, та враховуючи те, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі свою вину не визнав у вчиненні адмінітративного правопорушення, яке йому інкримінується.
Стаття 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод декларує, що нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним правом.
При цьому відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальною, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції (справа «Лучанінова проти України»).
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Утім суддя в порушення вказаних норм національного та міжнародного законодавства, неповно розглянув справу, не дослідив всіх обставин справи в їх сукупності та дійшов не вірного висновку щодо винуватості ОСОБА_1 .
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не є суб'єктом господарювання, він не може, у даному випадку нести адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд не вбачає в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 164 КупАП, тому доводи його апеляційної скарги є слушними.
Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 28 травня 2024 року - скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 28 травня 2024 року скасувати.
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 164 КУпАП, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова