Номер провадження: 22-ц/813/1220/24
Справа № 491/1007/21
Головуючий у першій інстанції Дармакука Т.П.
Доповідач Лозко Ю. П.
30.07.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Лозко Ю.П.,
суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.
за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Комісар Олег Вікторович,
на рішення Любашівського районного суду Одеської області від 27 лютого 2023 року
у цивільній справі за позовом керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області, в інтересах держави, в особі Ананьївської міської ради до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 про скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки,
встановив:
У жовтні 2021 року позивач керівник Любашівської окружної прокуратури Одеської області, в інтересах держави, в особі Ананьївської міської ради, звернувся до суду із вказаним вище позовом, у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 20 вересня 2017 № 15-10472/13-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення»;
- визнати недійсним договір оренди від 25.06.2019 земельної ділянки сільськогосподарського призначення: для ведення фермерського господарства площею 78,3966 га, кадастровий номер 5120284600:01:001:0730, розташованої на території Новогеоргіївської сільської ради Ананьївського району Одеської області за межами населеного пункту, строком на 7 років;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за № 32168995 від 25.06.2019 з одночасним припиненням права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 5120284600:01:001:0730 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 534919651202 ) за ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ОСОБА_1 повернути Ананьївській міській раді (Одеська область, м. Ананьїв, вул. Незалежності, 51) земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 5120284600:01:001:0730, площею 78,3966 га, що розташована на території Новогеоргіївської сільської ради Ананьївського району Одеської області (за межами населеного пункту);
- вирішити питання судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 20 вересня 2017 № 15-10472/13-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення» затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду строком на 7 років земельної ділянки і надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 78,3966 га, в тому числі ріллі 78,3966 га (кадастровий номер 5120284600:01:001:0730), із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства, що знаходиться на території Новогеоргіївської сільської ради Ананьївського району Одеської області.
На виконання вказаного наказу між ГУ Держгеокадастру в Одеській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) 25.06.2019 укладено договір оренди земельної ділянки за № 341/57-19-Д для ведення фермерського господарства строком на 7 років, відомості щодо права оренди вказаної земельної ділянки внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і Реєстру прав власності за № 32168995 (реєстраційний номер об'єкта нерухомості 534919651202).
Однак, вказаний наказ Головного управління Держгеокадастру у Одеській області підлягає скасуванню, зазначений договір оренди підлягає визнанню недійсним та земельна ділянка кадастровий № 5120284600:01:001:0730 підлягає поверненню, оскільки при вирішенні питання про надання цієї земельної ділянки ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Одеській області повинно було пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявниці, наявності в неї бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку, відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.
Позивачем встановлено, що ОСОБА_1 засновником будь-яких фермерських господарств не являється, також сільськогосподарська техніка, самохідні машини та механізми на праві власності за ОСОБА_1 не обліковуються
Таким чином, дії ОСОБА_1 були спрямовані на отримання нею в користування вказаної земельної ділянки площею 78,3966 га за спрощеною процедурою, а саме без проведення земельних торгів (аукціону), що передбачені ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на той час), що суперечить вимогам чинного законодавства.
У зв'язку з викладеним, Головним Управлінням Держгеокадастру в Одеській області, усупереч вимогам ст.ст. 122, 123, 124, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 7 Закону України «Про фермерське господарство» (в редакції, що діяла на той час) видано наказ від 20 вересня 2017 за №15-10472/13-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення», яким незаконно, з порушенням порядку набуття у користування земель фермерським господарством передано ОСОБА_1 земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 78,3966 га.
Рішенням Любашівського районного суду Одеської області від 27 лютого 2023 року позов керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області, який діє в інтересах держави, в особі Ананьївської міської ради, задоволено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Комісар О.В., посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Любашівського районного суду Одеської області від 27 лютого 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на час ухвалення оскаржуваного рішення суду у провадженні Ширяївського районного суду Одеської області перебувала справа №491/497/21 за позовом Ананьївської міської ради до ОСОБА_1 про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання та стягнення заборгованості з орендної плати, вимоги якого є одночасно і тотожними (у частині повернення земельної ділянки) і взаємовиключними (в частині визнання договору оренди недійсним, його розірвання та стягнення боргу). Звернення Ананьївської міської ради із вказаним вище позовом також свідчить про відсутність підстав для звернення прокурора із окремим позовом, оскільки такий виконує лише субсидіарну роль у захисті інтересів держави.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою та передачі в оренду спірної земельної ділянки, ГУ Держгеокадастру в Одеській області було видано оспорюваний наказ на підставі якого із ОСОБА_1 було укладено відповідний договір оренди земельної ділянки. При цьому, зміст та додатки заяви ОСОБА_1 відповідали чинному на день її подання вимогам національного законодавства. ГУ Держгеокадастру в Одеській області, попри протилежні доводи позивача ж, затвердило проект землеустрою оспорюваним наказом, діючи в визначених законом межах, зважаючи на відсутність визначених ст. 26 ЗУ "Про землеустрій" (у відповідній редакції) підстав.
Посилання ж позивача на правові висновки, викладені у постанові ВСУ від 03 лютого 2016 року у справі №6-2902цс є нерелевантними обставинам цієї справи, оскільки були зроблені на підставі редакції ч.1 ст. 7 ЗУ "Про фермерське господарство" не чинній на день виникнення спірних правовідносин у цій справі.
При цьому ЗУ "Про фермерське господарство" (у чинній та в редакції, що діяла на день видання оспорюваного наказу) не встановлював орендарю присічного терміну для створення та реєстрації Фермерського господарства з моменту укладення договору оренди земельної ділянки.
У відзиві на апеляційну скаргу керівник Любашівської окружної прокуратури Одеської області, який діє в інтересах держави, в особі Ананьївської міської ради, посилаючись на обставини, якими обґрунтовано позов, наполягав на законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення суду, яке просив залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні представник ГУ Держгеокадастру в Одеській області відповідача ОСОБА_2 просив задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представник позивача прокурор Одеської обласної прокуратури Капустін М.В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явилися, із заявами (клопотаннями) про відкладення розгляду справи не зверталися, що відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, представника відповідача та представника позивача за доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним нормам оскаржуване рішення не відповідає.
Задовольняючи позовні вимоги керівника Любашівської окружної прокуратури, в інтересах держави, в особі Ананьївської міської ради до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, суд першої інстанції виходив з того, що з ГУ Держгеокадастру в Одеській області не пересвідчилося в дійсності волевиявлення ОСОБА_1 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірило, чи матиме можливість фермерське господарство, створене заявником, обробляти орендовані землі, чи буде досягнута законна мета оренди земельних ділянок, тож оспорений прокурором наказ, як прийнятий з порушенням вимог ст.ст.116, 118, 121, 123, 134 Земельного Кодексу України, ст.ст. 7, 12 Закону України «Про фермерське господарство» є незаконним та підлягає скасуванню. Оскільки ОСОБА_1 на день подачі позову не утворила на вказаній земельній ділянці фермерського господарства, її дії з отримання земельної ділянки поза межами обов'язкової процедури - земельних торгів порушують законну мету її отримання в оренду та спричиняють втрати державним бюджетом коштів від земельного аукціону.
Щодо таких висновків суду апеляційний суд зауважує про таке.
Як убачається з матеріалів справи, 04 вересня 2017 року ОСОБА_1 , звернулась до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із клопотанням про затвердження документів землеустрою та передання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, до якої долучила: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який за посиланнями відповідачки, містив документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі; витяг з державного земельного кадастру; витяг з технічної документації; агротехнічний паспорт; рішення суді у справі №815/1753/15.
Обсяг долучених ОСОБА_1 до вказаної вище заяви документів позивачем не опорювався ані у суді першої інстанції (попри подання відповіді на відзив на позовну заяву), ані у відзиві на апеляційну скаргу.
На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 20 вересня 2017 року № 15-10472/13-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення» затверджено проект землеустрою щодо відведення в оренду строком на 7 років земельної ділянки і надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 78,3966 га, в тому числі ріллі 78,3966 га (кадастровий номер 5120284600:01:001:0730), із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства, що знаходиться на території Новогеоргіївської сільської ради Ананьївського району (т.1 а.с.30).
25 червня 2019 року на підставі зазначеного наказу між ГУ Держгеокадастру у Одеській області та ОСОБА_1 , укладено договір оренди за № 341/57-19-Д вказаної земельної ділянки площею 78,3966 га, за кадастровим номером 5120284600:01:001:0730, із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства, розташованої на території Новогеоргііївської сільської ради Ананьївського району Одеської області, строком на 7 років (т.1 а.с.36-42)
Відносини, пов'язані з орендою землі для ведення фермерського господарства, регулюються відповідними нормами ЦК України, ЗК України, Законами України «Про фермерське господарство», «Про оренду землі» та іншими нормативно-правовими актами у редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України (тут і далі у редакції чинній на день звернення ОСОБА_1 із відповідною заявою до ГУ Держгеокадастру в Одеській області та прийняття оспорюваного наказу) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно ч.4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до частини другої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Статтею 123 ЗК України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.
Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України . У таких правовідносинах Закон «Про фермерське господарство» є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний Кодекс України - загальним.
Згідно із вимогами ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (тут і далі у редакції чинній на день прийняття опорюваного наказу) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.
Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону). Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом.
Статтею 7 ЗУ "Про фермерське господарство" встановлено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.
Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Поза увагою суду першої інстанції залишились посилання позивача на положення ст. 7 ЗУ "Про фермерське господарство" у редакції, яка втратила чинність зі змінами від 01 травня 2016 року, а отже не діяла на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі.
Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Як слушно зазначено у апеляційній скарзі, не релевантною є і практика ВСУ на яку посилається позивач, оскільки у такій суд касаційної інстанції вирішував спори у правовідносинах, які регулювались, зокрема, ЗУ "Про фермерське господарство" у редакції, що втратила чинність 01 травня 2016 року.
Дійсно ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою, водночас, погоджуючись із доводами апеляційної скарги у відповідній частині, колегія суддів зауважує про відсутність, як у діючому, так і чинному на день виникнення спірних правовідносин, національному законодавстві будь-яких вимог щодо строків у які громадяни, які отримали земельну ділянку, у прядку визначеному ст. 118 ЗК України, ст. 7 ЗУ "Про фермерське господарство" мають зареєструвати фермерське господарство у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Ураховуючи викладене, колегія суддів виснує про безпідставність посилань позивача на те, що на час звернення до суду із позовом ОСОБА_1 засновником будь-яких фермерських господарств не являється, а також на те, що за нею не обліковується сільськогосподарська техніка, самохідні машини та механізми на праві власності, як на підставу незаконності наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 20 вересня 2017 № 15-10472/13-17-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду без зміни цільового призначення».
Відповідно до ч.2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч.6 ст. 367 ЦПК України).
Інших обґрунтувань незаконності оспорюваного наказу на підставі якого із ОСОБА_1 було укладено відповідний договір оренди земельної ділянки позовна заява не містить.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду про те, що оспорюваний прокурором наказ прийнято з порушенням вимог ст.ст.116, 118, 121, 123, 134 Земельного Кодексу України, ст.ст.7, 12 Закону України «Про фермерське господарство» та наявності підстав для задоволення позову керівника Любашівської окружної прокуратури, в інтересах держави, в особі Ананьївської міської ради, як недоведеного з вказаних вище підстав.
Водночас, колегія суддів відхиляє, як безпідставні доводи скаржниці щодо тотожності та взаємовиключності позовних вимог у цій справі та у справі №491/497/21.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі N 761/7978/15-ц (провадження N 14-58цс18) зазначено, що "необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 55 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору".
Предмет спору це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 вересня 2023 року у справі N 198/219/22.
Так, у справі №491/497/21 Ананьївська міська рада звернулась до ОСОБА_1 із позовом про припинення договору оренди землі шляхом його розірвання та стягнення заборгованості з орендної плати. Предметом розгляду ж справи, яка перебуває на апеляційному розгляді є скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки. Отже, задоволення позовних вимог у справі №491/497/21 не виключало б можливості розгляду позовних вимоги по суті у цій спрві.
Також необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не мав права звертатися до суду із цим позовом, оскільки вони суперечать обставинам справи та приписам діючого законодавства, зокрема частині 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Вказаний више позовом обґрунтовано, серед іншого, неналежним виконанням органом місцевого самоврядування обов'язку з захисту інтересів територіальної громади.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ч.1 п.п.1,3,4 ч.2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню із ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог керівника Любашівської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави, в особі Ананьївської міської ради.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою скаржницею ОСОБА_1 було сплачено 10 215 грн судового збору, які підлягають стягненню з позивача на її користь.
Керуючись ст.ст. 367, 374,376 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Любашівського районного суду Одеської області від 27 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити у задоволенні позову керівника Любашівської окружної прокуратури, в інтересах держави, в особі Ананьївської міської ради до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОСОБА_1 про скасування наказу, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації та повернення земельної ділянки.
Стягнути з Одеської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 03528552) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подачу апеляційної скарги у розмірі 10 215 грн.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст постанови складено 05 серпня 2024 року.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: В.А. Коновалова
М.В. Назарова