Справа № 183/7835/24
№ 3/183/4503/24
15 серпня 2024 року суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Гузоватий О.І., за участю: секретаря судового засідання Пащенко В.І., представника потерпілої ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, не працюючого, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ст. 124 КУпАП,
27 липня 2024 року об 11 годині 00 хвилин на перехресті нерівнозначних доріг вул. Калнишевського-Українська в м. Новомосковську Дніпропетровської області водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21121», н/з НОМЕР_2 , рухаючись по другорядній дорозі, не надав перевагу у русі автомобілю «ВАЗ 21703011001», н/з НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , яка рухалася по головній дорозі, в результаті чого здійснив з нею зіткнення. Своїми діями водій ОСОБА_3 порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
В судовому засіданні 07.08.2024 ОСОБА_3 вину у вчиненні правопорушення не визнав, оскільки вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. З приводу обставин події пояснив, що того дня, а саме 27 липня 2024 року об 11 годині 00 хвилин на перехресті вул. Калнишевського-Українська в м. Новомосковську Дніпропетровської області він дійсно керував автомобілем ВАЗ 21121», н/з НОМЕР_2 , рух здійснював від 11 школи в бік вул. Української. На вказаному перехресті, з його боку був знак «уступи дорогу», коли він під'їхав до знаку, то зупинив автомобіль повністю, пропустив декілька автомобілів, після чого почав рух. В цей час, як він вважає, з перевищенням швидкості, по дорозі на автомобілі рухалася ОСОБА_2 . Оскільки відстань між автомобілями була мала зіткнення уникнути не вдалося. Зазначив, що від перехрестя він проїхав буквально 1 метр, автомобіль ОСОБА_2 побачив, коли той вже був на пішохідному переході. Після ДТП він визвав поліцію, останні склали документи.
На запитання представника потерпілої ОСОБА_1 з приводу оглядовості перехрестя та дороги ОСОБА_3 відповів, що оглядовість вказаного в протоколі перехрестя та дороги була не обмежена, при умові, якщо учасники руху не перевищують швидкість руху.
В ході судового розгляду ОСОБА_3 змінив свою позицію і в судовому засіданні 15.08.2024 зазначив, що вину у вчиненні правопорушення визнає у повному обсязі, проте з приводу подій турбується, що у потерпілої будуть до нього інші претензії матеріального чи морального характеру, не пов'язані з ремонтом автомобіля.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що того дня, а саме 27 липня 2024 року приблизно об 11 годині 00 хвилин вона керувала автомобілем «ВАЗ 21703011001», н/з НОМЕР_3 , на якому рухалася, по головній дорозі, по вул. Калнишевського м. Новомосковська в напрямку базару. Оскільки вона є переселенкою, тому швидко по місту вона не їздить, оскільки не досить добре знає місцевість, тому швидкість її автомобіля була приблизно 50 км/год. Коли їхала побачила, що з правого боку на перехресті, на другорядній дорозі, стояв автомобіль ОСОБА_3 , перед самим перехрестям останній почав рух та здійснив зіткнення з її автомобілем. Зазначає, що під час руху вона була впевненою, що ОСОБА_3 її пропустить, оскільки з його боку був знак «уступи дорогу». Просить ОСОБА_3 відремонтувати їй автомобіль, жодних інших претензій вона до нього не має та мати не буде.
Представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат Павлов Є.Г. в судовому засіданні просив визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки його вина у порушенні ПДР, що є наслідком ДТП, є очевидною та повністю доведеною під час розгляду справи. Просив призначити ОСОБА_3 стягнення у виді штрафу.
Суд вважає встановленою вину ОСОБА_3 у вчинені ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, на підставі досліджених та оцінених судом у відповідності до ст. 252 КУпАП доказів:
- пояснень самого ОСОБА_3 , наданих ним у судовому засіданні, щодо обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди;
- письмових пояснень ОСОБА_3 , які є аналогічними тим, які надані ним у судовому засіданні;
- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 104680 від 27.07.2024, разом зі схемою місця ДТП, долученою до нього, якими зафіксовано факт правопорушення;
- пояснень потерпілої ОСОБА_2 щодо обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди;
- письмових пояснень ОСОБА_2 , які є аналогічними тим, які надані нею у судовому засіданні.
Так, відповідно до пункту 16.11 Правил дорожнього руху на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Суд звертає увагу на те, що наявність у діях водія причинного зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди в автотранспортних правопорушеннях відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями ПДР та відповідними наслідками.
Судом встановлено, що 27 липня 2024 року об 11 годині 00 хвилин на перехресті нерівнозначних доріг вул. Калнишевського-Українська в м. Новомосковську Дніпропетровської області водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21121», н/з НОМЕР_2 , рухаючись по другорядній дорозі, не надав перевагу у русі автомобілю «ВАЗ 21703011001», н/з НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , яка рухалася по головній дорозі, в результаті чого здійснив з нею зіткнення. Суд зазначає, що в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_3 виїжджаючи з другорядної дороги на головну, повинен був бути більш уважним, стежити за дорожньою обстановкою та, відповідно, для забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був пересвідчитися в безпечності свого маневру та відповідно не створювати перешкоди для руху, які можуть загрожувати безпеці інших учасників дорожнього руху, у тому числі, що рухаються по головній дорозі. Саме недотримання водієм ОСОБА_3 вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху й перебувало у причинному зв'язку з цією ДТП.
Доводи ОСОБА_3 про те, що ДТП сталася через недотримання швидкісного режиму руху водієм ОСОБА_2 , не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та не можуть свідчити про його невинуватість у вчиненні правопорушення.
Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові № 537/1916/18 від 26.01.2021, при виявленні причинного зв'язку необхідно враховувати як дії (бездіяльність) особи, яка керує транспортним засобом, так і неналежне (у тому числі невинне) поводження інших учасників руху (тобто й пішохода), що також може виключити відповідальність водія. Крім того, при вирішенні питання про причинний зв'язок ураховується наявність у водія технічної можливості уникнути шкідливого наслідку. Якщо такої можливості не було і встановлено, що аварійну ситуацію викликано не ним, то відповідальність водія виключається. У випадку, коли вказану ситуацію було створено самим водієм-порушником, відсутність технічної можливості уникнути шкідливих наслідків юридичного значення не має.
Як зазначалося вище, саме створення водієм автомобіля «ВАЗ 21121», н/з НОМЕР_2 , ОСОБА_3 аварійної обстановки шляхом виїзду з другорядної дороги на головну під час руху автомобіля «ВАЗ 21703011001», н/з НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , і перебувало у причинному зв'язку з розглядуваною ДТП.
До того ж, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише стосовно особи, яка притягається до адміністративної відповідності, і лише в межах та на підставі протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що вказані вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_3 було порушено, що стало причиною дорожньо-транспортної пригоди.
З урахуванням наведеного, керуючись діючим законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_3 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а саме: порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Обставин, які пом'якшують та/або обтяжують відповідальність ОСОБА_3 , судом не встановлено.
При накладенні стягнення, суд, керуючись ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан і обставини, що пом'якшують та обтяжують його відповідальність. За таких обставин, суд дійшов висновку, що до ОСОБА_3 повинно бути застосовано адміністративне стягнення на рівні мінімальної межі санкції ст. 124 КУпАП, а саме у виді штрафу, що у відповідності до ст. 23 КУпАП, буде достатньою мірою відповідальності, яка досягне мети у вихованні правопорушника в дусі додержання Законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
З цих же підстав суд не вбачає необхідності піддавати ОСОБА_3 адміністративному стягненню в межах найбільшої санкції ст. 124 КУпАП.
Крім того, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Так, у відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розміру 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, а тому з правопорушника слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 33, 34, 35, 40-1, 124, 279, 280 КУпАП, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 850 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави у розмірі 605 гривень 60 копійок.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
- витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим - протягом десяти днів з дня її винесення.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Постанова підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох місяців.
Суддя О.І. Гузоватий