Справа № 202/5600/24
№ 1-кп/202/1380/2024
Іменем України
16 серпня 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро кримінальне провадження № 62024050010001049 від 08 квітня 2024 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Країв Островського району Рівненської області, громадянина України, з середньо освітою, раніше не судимого, солдата, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402КК України, -
за участю сторін кримінального провадження, які приймають учать у судовому засіданні
прокурора ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_3
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти без визначення застави.
Клопотання мотивоване тим, що під час досудового розслідування до обвинуваченого був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти, дія якого закінчується, за час перебування обвинуваченого під вартою ризики не зменшились, тому, на думку прокурора, застосування до обвинуваченого жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Сторона захисту не заперечувала щодо продовження дії запобіжного заходу.
Суд, заслухав думку учасників судового провадження і наголошує на тому, що під час розгляду клопотання судом враховується особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Право на свободу є основним правом людини. Конституція України, загальновизнані принципи та норми міжнародного права та міжнародних договорів України допускають можливість обмеження права на свободу лише тією мірою, якою воно необхідне у визначених законом цілях та у встановленому законом порядку.
Обмеження прав і свобод можуть бути виправдані громадськими інтересами, якщо такі обмеження відповідають вимогам справедливості, є пропорційними, пропорційними та необхідними для захисту конституційно значущих цінностей. При вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням законодавства про запобіжні заходи, суд виходячи з презумпції невинності дотримується балансу між публічними інтересами, пов'язаними із застосуванням заходів процесуального примусу, та важливістю права на свободу особистості.
З урахуванням цього запобіжний захід, що обмежує свободу, - взяття під варту - застосовується виключно в тому випадку, коли застосування більш м'якого запобіжного заходу неможливе.
Вирішуючи питання про продовження терміну дії обраного запобіжного заходу, суд пам'ятає про необхідність забезпечення дотримання прав обвинуваченого, гарантованих Конституцією України та випливають зі статті 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
При цьому, обговорюючи можливість застосування щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, суд розуміє, що санкція статі кримінального кодексу, за якою він обвинувачуються, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі, тому тяжкість пред'явленого звинувачення та можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий термін дають підстави вважати, що ОСОБА_3 може переховуватись від суду. У той же час обраний запобіжний захід є гарантією виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
Суд, зважуючи ризики, що стали підставою для обрання обвинуваченому саме такого запобіжного заходу, вважає, що вони не відпали і продовжують діяти, а тому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою судом продовжується виходячи з неможливості застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст. 331, 350 КПК України, суд, -
Постановив :
Клопотання прокурора - задовольнити.
ОСОБА_3 , обвинуваченому за ч. 2 ст. 402КК України продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 14.10.2024 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Головуючий: ОСОБА_6