01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
10.08.2010 № 37/235
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі
за участю представників:
від позивача Цурка Н.О.,
від відповідача Кисленко Н.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого органу Оболонської районної у місті Києві ради (Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації)
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.06.2010
у справі № 37/235 ( .....)
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»
до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого органу Оболонської районної у місті Києві ради (Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації)
про стягнення 51147,61 грн.
Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» (позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації) (відповідач) 44 974,73 грн. основного боргу, 2 463,48 грн. інфляційної складової боргу, 473,54 грн. трьох річних відсотків та 3 235,86 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 240494 від 13.06.2005 на постачання теплової енергії в гарячій воді.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2010 у справі № 37/235 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» 2 463,48 грн. інфляційної складової боргу, 473,54 грн. трьох річних процентів, 323,59 грн. пені, 329,63 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У позовних вимогах про стягнення 18 184,45 грн. основного боргу та 2 912,27 грн. пені відмовлено. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 26 790,28 грн. основного боргу припинено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Управління праці та соціального захисту населення виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації) звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2010 прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача з призначенням її розгляду на 10.08.2010.
Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне:
13.06.2005 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго» як енергопостачальною організацією та Управлінням праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації як абонентом був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 240494 (а.с.14-28).
Відповідно до п. 1.1., п. 2.2.1., п. 2.3.2. договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.
Частиною першою статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з п. 5.1. договору № 240494 від 13.06.2005 облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.
Відповідно до п. 5.3. договору абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.
Пунктом 4 додатку № 1 (а.с. 19) до договору встановлено дату зняття абонентом показників приладів обліку - по 25 число поточного місяця, надання звіту в ВРТ № 3 - не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.
Додатками № 3 (а.с. 20) та № 4 (а.с. 21) від 13.06.2005 до договору визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.
Так, пунктом 2 додатку № 4 від 13.06.2005 до договору передбачено, що абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 3 за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 37/48, розрахункова група, тел. 425-13-64, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Відповідно до п. 3 додатку № 4 від 13.06.2005 до договору сплату за вказаними в п. 2 цього додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому, в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.
В матеріалах справи містяться звіти про добові параметри теплозабезпечення з 25.09.2009 до 25.10.2009, з 26.11.2009 до 21.12.2009 та з 22.12.2009 до 24.01.2010 (а.с. 32-34); облікові картки відповідача за період з жовтня 2009 р. до січня 2010 р. та за березень 2010 р. (а.с. 29-31). Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.10.2009 до 01.04.2010 становила 142 411,54 грн.
Оскільки за розрахунком позивача (а.с. 7) відповідач за спожиту теплову енергію станом на 01.04.2010 сплатив лише 97 436,81 грн., позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 44 974,73 грн. та відповідно нарахував штрафні санкції.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В матеріалах справи містяться платіжні доручення: № 150 від 13.04.2010 (а.с. 71) на суму 18 184,45 грн. та № 205 від 14.05.2010 (а.с. 70) на суму 36 354,11 грн., згідно яких Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації здійснило оплату за теплову енергію згідно договору, в т.ч. і сплатило заборгованість, яка виникла за період з 01.10.2009 до 01.04.2010.
Враховуючи те, що платіж в розмірі 18 184,45 грн. було здійснено відповідачем 13.04.2010, тобто до подання позивачем даної позовної заяви (29.04.2010), суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовної вимоги про стягнення основного боргу на суму 18 184,45 грн.
Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано було припинено провадження в частині стягнення решти суми боргу у розмірі 26 790,28 грн. на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідач після порушення провадження у справі та до прийняття рішення перерахував позивачеві платіжним дорученням № 205 від 14.05.2010 кошти в розмірі 36 354,11 грн., які включають в себе і сплату боргу у розмірі 26 790,28 грн.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання нараховано 2 463,48 грн. інфляційної складової боргу та 473,54 грн. трьох відсотків річних за період з 01.10.2009 до 01.04.2010.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що позивачем неправильно здійснено нарахування штрафних санкцій із суми боргу у розмірі 44 974,73, тоді як сума боргу станом на день подання (29.04.2010) позову складала 26 790,28 грн.
Однак, вказані доводи відповідача колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки грошові кошти у розмірі 18 184,45 грн. були сплачені відповідачем лише 13 квітня 2010 р., тоді як нарахування штрафних санкцій здійснено за інший період, який не включає вказану дату, а саме розрахунок здійснено за період 01.10.2009 до 01.04.2010.
Таким чином, колегія суддів, перевіривши розрахунок позивачем 2 463,48 грн. інфляційної складової боргу та 473,54 грн. трьох відсотків річних (а.с. 7), встановила, що їх нарахування здійснено згідно з фактичними обставинами справи та у відповідності до норм чинного законодавства, у зв'язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення 2 463,48 грн. інфляційної складової боргу та 473,54 грн. трьох відсотків річних.
Крім того, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 3 235,86 грн. пені за порушення договірного зобов'язання щодо оплати спожитої теплової енергії за договором № 240494 від 13.06.2005.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 та ч. 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 3.5. додатку № 3 до договору № 240494 від 13.06.2005 у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3. цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи те, що Управління праці та соціального захисту населення виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації) є державною установою, яка фінансується з державного бюджету та перебуває у скрутному фінансовому стані, а також зважаючи на те, що відповідач повністю погасив основний борг перед позивачем до прийняття рішення у даній справі, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, до розміру, що становить 323,59 грн.
За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення виконавчого органу Оболонської районної у місті Києві ради (Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації) не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2010 у справі № 37/235 не підлягає скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого органу Оболонської районної у місті Києві ради (Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації) залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2010 у справі № 37/235 - без змін.
2. Матеріали справи № 37/235 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді