25.10.2010 року Справа № 16/135
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого Логвиненко А.О. (доповідач)
суддів: Головко В.Г., Стрелець Т.Г.
при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.
розглянувши апеляційні скарги приватного підприємця ОСОБА_1 на ухвали господарського суду Кіровоградської області від 28. та 30.04.2010р. по справі
за позовом Прокурора Новоукраїнського району в інтересах держави в собі Ново української міської ради
до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_1
про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 25.02.2009р., залишеного без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 9.04.2009р. (т1 а.с.133-138, 153-154) задоволено позовні вимоги прокурора Новоукраїнського району та зобов'язано приватного підприємця ОСОБА_1 повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,2248га, що розташована в м. Новоукраїнка по АДРЕСА_1 Новоукраїнський міській раді. На виконання судового рішення видано відповідний наказ (т2 а.с.1), який надійшов до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Новоукраїнського районного управління юстиції у Дніпропетровській області. В подальшому наказ на виконання було передано до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Кіровоградській області (далі ДВС).
19.02.2010р. до суду надійшла скарга ПП ОСОБА_1 на дії ДВС, в якій боржник просив визнати незаконними дії ДВС, які було вчинено 17.02.2010р. по АДРЕСА_1 м. Новоукраїнка та зобов'язати ДВС закрити виконавче провадження щодо виконання наказу суду (т3 а.с.1-3). Свої вимоги скаржник мотивував тим, що у 2009р. наказ суду виконано не було і 6.08.2009р. ДВС прийняло постанову про закінчення виконавчого провадження. Не повідомивши боржника про поновлення виконавчого провадження, ДВС 17.02.2010р. здійснило спробу звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1, хоча рішення суду стосувалось ділянки по АДРЕСА_1.
9.03.2010р. до суду надійшла друга скарга ПП ОСОБА_1 на дії ДВС, в якій боржник просив визнати незаконними дії ДВС, які було вчинено 3.03.2010р. по АДРЕСА_1 м. Новоукраїнка та зобов'язати ДВС повернути належне ПП ОСОБА_1 майно (т3 а.с.22-24). Свої вимоги скаржник мотивував тим, що на час оскаржених дій майно ПП ОСОБА_1 не знаходилось за адресою АДРЕСА_1, а знаходились по АДРЕСА_1. але не зважаючи на це 3.03.2010р. ДВС звільнило вказану земельну ділянку від рухомого майна боржника. При цьому також було вилучено і майно, що належить іншим особам, зокрема ОСОБА_3, який залишив на цій території автомобіль КАМАЗ 5320 з причепом та 180т. вугілля.
Ухвалами господарського суду Кіровоградської області від 28.04.2010р. та 30.04.2010р. (суддя Коротченко Л.С.) в задоволенні скарг ПП ОСОБА_1 відмовленою
Не погодившись з ухвалами ПП ОСОБА_1 звернулась з апеляційними скаргами, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати. Свої вимоги апелянт мотивував тим, що відмовляючи в задоволенні скарги від 19.02.2010р. суд дійшов безпідставного висновку про те, що права боржника діями ДВС 17.02.2010р. порушено не було. В апеляційній скарзі на ухвалу суду від 30.04.2010р. боржник послався на те, що при виконанні рішення суду не було з'ясовано яку саме земельну ділянку слід звільнити. Крім того, суд дійшов неправильного висновку про те, що діями ДВС не було порушено прав боржника (т5 а.с.30,33).
Постановою Вищого господарського суду від 8.09.2010р. апеляційні скарги направлено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для розгляду по суті (т5 а.с.37-38).
Представники стягувача, боржника та ДВС в судове засідання призначене для розгляду апеляційних скарги не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваних ухвал, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність учасників виконавчого провадження, яких належним чином сповіщено про час та місце слухання справи.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість ухвал у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що наказ повернути Новоукраїнський міській раді самовільно зайняту ПП ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2248га, розташовану в м. Новоукраїнка по АДРЕСА_1 шляхом звільнення від перебування на ній рухомого майна, яке належить відповідачу (вугілля, автотранспорту та іншого рухомого майна) та демонтажу за рахунок відповідача об'єкта малої архітектурної форми і огорожі, з червня 2006р. знаходився на виконанні ДВС.
Постановою ДВС від 6.08.2009р. закінчено виконавче провадження на підставі п.11 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” в зв'язку з тим, що державним виконавцем проведено всі необхідні заходи для виконання рішення, але виконати наказ неможливо без участі боржника (т2 а.с.22).
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.12.2009р. визнано недійсною вищезазначену постанову ДВС та визнано неправомірними дії ДВС по невиконанню наказу суду (т2 а.с.146-148).
19.01.2010р. постановою ДВС виконавче провадження відновлено, про що були повідомлені учасники виконавчих дій (т3 а.с.61-62). На 17.02.2010р. ДВС призначено проведення виконавчих дій щодо повернення земельної ділянки по АДРЕСА_1 із залученням співробітників органів внутрішніх справ, про що було направлено відповідне повідомлення боржнику (т3 а.с.67-72). Одночасно з цим ДВС було отримана інформація про те, що в зв'язку з проведеною перенумерацією адресі АДРЕСА_1 присвоєно новий поштовий адрес - АДРЕСА_1 (т3 а.с.73-74). Зміна поштової адреси з АДРЕСА_1 на АДРЕСА_1 також підтверджується відповідними доказами (т4 а.с.81,108,111).
17.02.2010р. ДВС складено акт про неможливість виконання рішення суду (т3 а.с.75), після чого призначено примусове виконання рішення суду на 3.03.2010р., про що повідомлено стягувача та боржника (т4 а.с.19-20).
3.03.2010р. ДВС складено акти із переліком дій, вчинених для примусового виконання рішення суду на ділянці по АДРЕСА_1. Крім того, складено акти опису на арешту майна, яке передано на зберігання ОСОБА_4 (т4 а.с.28-36, 37-39,60-62). Частину вугілля, що знаходилось на ділянці, було передано ТОВ “Сатурн”, директором якого є ОСОБА_4 (т4 а.с.40-59,76-77).
Судом першої інстанції зроблено правильні висновки щодо відсутності порушень з боку ДВС при поновленні виконавчих дій призначених на 17.02.2010р. та безпосередньо у вказаний день, оскільки вони відповідають приписам ст.41 Закону України “Про виконавче провадження”. Також не суперечить приписам Закону і складений ДВС акт від 17.02.2010р., в якому зазначено причини, з яких наказ суду не було виконано.
Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що вказаними діями ДВС не було порушено прав боржника, що унеможливлює задоволення скарги.
Щодо доводів апеляційної скарги на ухвалу суду від 30.04.2010р. то колегія суддів враховує таке.
Провадження виконавчих дій призначених ДВС на 17.02.2009р. було унеможливлено через поведінку боржника, який не надав доступу до огорожної земельної ділянки, та інших осіб, про що відображено у відповідному акті ДВС.
З огляду на це, ДВС скористувалось правом, передбаченим ст.32 Закону України “Про виконавче провадження” та п.4.3.2 Інструкції про проведення виконавчих дій щодо відкладення провадження виконавчих дій на 3.03.3010р.
Хоча вказане відкладення виконавчих дій ДВС здійснило без складання передбаченої ст.32 Закону та п.4.3.2 Інструкції постанови, обмежившись направленням в адресу учасників виконавчого провадження листа, проте вказане порушення є формальним та таким, що не змінює суті призначених на 3.03.3010р. дій.
Відсутні підстави вважати, що при вчиненні 3.03.3010р. примусових дій з виконання наказу суду ДВС порушило чинне законодавство, оскільки дії виконавчої служби були направлені на точне та неухильне виконання рішення суду, добровільно виконати яке боржник відмовився.
Безпідставними є посилання апелянта на те, що була звільнена не та ділянка, яку зазначено в рішенні господарського суду, оскільки належне з'ясування питань, пов'язаних зі зміною поштової адреси, відбулось як під час здійснення виконавчих дій так і під час розгляду судом скарги на дії ДВС.
Не є підставою для визнання дій ДВС незаконними посилання боржника на те, що на земельній ділянці знаходилось також майно інших осіб, оскільки чинним законодавством передбачено можливість звернення до суду з позовом про виключення майна з акта опису, що є єдиним способом відновлення прав інших осіб, відносно майна яких було вчинено виконавчі дії.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає відсутніми передбачені ст.104 ГПК України підстави для скасування чи зміни ухвал суду.
Керуючись ст. 101, 103 -106 ГПК України суд, -
Апеляційні скарги приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвали господарського суду Кіровоградської області від 28. та 30.04.2010р. -без змін.
Головуючий А.О. Логвиненко
Суддя В.Г. Головко
Суддя Т.Г. Стрелець