20.11.10
Чернігівської області
14000, м. Чернігів, тел. (462) 67-28-47
проспект Миру, 20
Іменем України
“ 20 ” листопада 2009 року справа № 18/163
За позовом Чернігівської міської ради, 14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Мале приватне підприємство „Фірма „Астар”,
14021, м. Чернігів, вул. Гребінки, 128
До Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
АДРЕСА_1
АДРЕСА_2 (адреса для листування)
про визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки
Суддя А.С. Сидоренко
Представники:
від позивача: Прокопович Т.Г. -заст. нач. юр. відділу, дов. від 04.09.2009р. № 3-15/731
від відповідача: ОСОБА_1 (особисто), ОСОБА_3 -предст., нот. посв. дов. від 03.11.2009р.
від третьої особи: не з'явився
В судовому засіданні 20.11.2009р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Чернігівською міською радою (надалі -Позивач) заявлено позов до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (надалі -Відповідач) про визнання недійсним на майбутнє договору оренди земельної ділянки від 10.07.2002р., укладеного між сторонами.
В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач вказує на суперечність змісту правочину законодавству, чинному на момент його укладення, зокрема, ч. 2 ст. 198 Земельного кодексу України та п. 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі. Крім того, Позивач зазначає, що оспорюваний договір не зареєстровано в державному реєстрі земель, тобто не здійснена його державна реєстрація належним органом, а тому він не є вчиненим з дотриманням норм законодавства та має бути визнаний недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Відповідач позовні вимоги не визнає, мотивуючи свої заперечення відсутністю підстав для визнання договору недійсним. Під час укладення договору сторонами було додержано всіх вимог, передбачених чииним на той час законодавством, в тому числі і щодо державної реєстрації договору оренди землі. Посилання Позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. № 1088 „Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру” та на наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003р. № 174 „Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель” Відповідач вважає безпідставним, оскільки ці нормативно -правові акти набрали чинності після укладення між сторонами договору оренди. Відповідач зазначає, що п. 1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, на який посилається Позивач у своїй позовній заяві, визначає склад технічної документації зі складання державного акта на право приватної власності на землю, на право колективної власності на землю, на право власності на землю або на право постійного користування землею і не стосується орендних правовідносин. Додатково Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує на пропуск Позивачем строків позовної давності і просить застосувати наслідки її спливу.
Ухвалою господарського суду від 12.11.2009р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача залучено мале приватне підприємство „Фірма „Астар”.
Третя особа не скористалася своїм правом на участь в судовому засіданні, пояснивши, що можливість направлення в судове засідання повноважного представника відсутня.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи рішенням виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 18.02.2002р., про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців внесені відомості за № 2 064 017 0000 007132.
На підставі рішення ІІІ сесії Чернігівської міської ради ХХІV скликання від 19.06.2002р. між сторонами був укладений договір оренди земельної ділянки від 10.07.2002р. (надалі -Договір).
Згідно пунктів 1.1, 2.1, 2.2 Договору, Позивач передав, а Відповідач прийняв в оренду строком на 25 років земельну ділянку, що знаходиться в місті Чернігові по вул. Курській, 7 площею 11032 м2 для обслуговування нежитлового приміщення ГСМ.
В розділі 8 Договору було встановлено, що він набирає чинності після підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації в Чернігівській міській раді. Якщо за Договором земельна ділянка передається в оренду в порядку відведення, договір набирає чинності після перенесення її меж в натуру (на місцевість).
10 липня 2002 року Договір було підписано сторонами та посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу.
12 липня 2002 року Договір було зареєстровано в Чернігівській міській раді (управлінні земельних ресурсів), про що в книзі державної реєстрації договорів оренди вчинено запис за № 1719. Відповідна відмітка, скріплена підписом завідувача відділу земельних ресурсів Чернігівської міської раді та печаткою цього відділу, міститься в Договорі.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції на момент укладення між сторонами Договору), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ч. 2 ст. 125 та ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України).
Положеннями ст. ст. 13, 16, 18 Закону України „Про оренду землі” (в редакції на момент укладення між сторонами Договору) було встановлено, що договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі. Невід'ємною частиною договору оренди є план (схема) земельної ділянки. Договір оренди земельної ділянки посвідчується нотаріально за її місцезнаходженням:
на строк до 5 років - за бажанням однієї із сторін договору;
на строк більше 5 років - в обов'язковому порядку.
Договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації. У разі надання земельної ділянки в оренду в порядку відведення договір оренди підписується після перенесення її меж у натуру (на місцевість).
Укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Факт державної реєстрації засвідчується печаткою реєструючого органу з підписом уповноваженої на це особи та зазначенням дати реєстрації на всіх примірниках договору. Один зареєстрований примірник договору зберігається в органі, який здійснив його реєстрацію.
Порядок та органи, що здійснюють державну реєстрацію, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 3, 4 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998р. № 2073 передбачено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.
Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів:
районні відділи земельних ресурсів;
управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування;
Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів.
Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди) (п. 12 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі).
У відповідності з п. 3.3, 3.7, 3.8 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999р. № 43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.06.1999р. за № 354/3647 (в редакції на момент укладення між сторонами Договору), державна реєстрація договорів оренди здійснюється виконавчим органом міської, селищної, сільської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Договори оренди реєструються в Книзі державної реєстрації договорів оренди за формою згідно з додатком 7.
Книги реєстрації договорів оренди ведуться виконавчим органом відповідної ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Відповідно до п.п. 2 п. «б»ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»реєстрація договорів на оренду землі відноситься до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин.
Згідно п. п. 1.1, 2.2.2 Положення про відділ земельних ресурсів Чернігівської міської раді, затвердженого рішенням Чернігівської міської раді від 19.06.2002р., відділ є самостійним структурним підрозділом міської ради. Відділ відповідно до покладених на нього завдань організовує та виконує роботи щодо реєстрації права користування землею і договорів на оренду землі; видачі документів, що посвідчують право власності або право користування землею.
Враховуючи вищевикладені положення законодавства, суд дійшов висновку, що договір оренди земельної ділянки від 10.07.2002р., укладений між сторонами, був зареєстрований уповноваженим на той час органом, факт державної реєстрації договору засвідчений у встановленому порядку. За таких обставин, договір оренди набрав чинності з 12 липня 2002 року.
Посилання Позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 17.07.2003р. № 1088 „Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру” та на наказ Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003р. № 174 „Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель” суд вважає безпідставним, оскільки ці нормативно -правові акти набрали чинності після укладення між сторонами договору оренди, вони не мають зворотної дії в часі, ними не передбачено необхідності проведення перереєстрації раніш укладених договорів оренди землі.
За загальним правилом ст. 48 Цивільного кодексу УРСР (чинного на момент укладення між сторонами Договору) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
При цьому відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.
Як законодавством, яке існувало на момент укладення між сторонами Договору, так і чинним законодавством, не встановлено, що недодержання сторонами вимог закону щодо державної реєстрації договору є підставою для визнання його недійсним.
Посилання Позивача, як на підставу недійсності договору, на ту обставину, що акт № 1 польового обстеження та погодження меж землекористування Відповідача, який входить до технічної документації для оформлення права оренди земельної ділянки, не погоджений усіма суміжними землекористувачами, також не може бути прийнято судом до уваги, виходячи з наступного:
у відповідності з ст. ст. 193, 196 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр -це єдина державна система земельно -кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Однією з складових частин державного земельного кадастру є кадастрова зйомка.
За змістом ст. 198 Земельного кодексу України, кадастрові зйомки -це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.
Кадастрова зйомка включає:
а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки;
б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;
в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості;
г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;
ґ) виготовлення кадастрового плану.
Отже, складання технічної документації передує укладенню між сторонами договору оренди земельної ділянки. Однак, дана технічна документація не являється змістом угоди, оскільки зміст угоди становлять її умови, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
За таких обставин, певні недоліки, допущені при складанні технічної документації, не можуть свідчити про невідповідність угоди вимогам законодавства.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги являються необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Додатково суд вважає за необхідне зазначити те, що звертаючись до господарського суду з позовною заявою, Чернігівською міською радою не було вказано яким саме чином оспорюваний договір порушує її права або охоронювані законом інтереси.
Керуючись ст. 48 Цивільного кодексу УРСР, ст. ст. 116, 124 -126, 193, 196, 198 Земельного кодексу України, ст. ст. 13, 16, 18 Закону України „Про оренду землі”, ст. 33 Закону України „Про місцеве самоврядування", ст. ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В позові відмовити повністю.
Суддя (підпис) А.С.Сидоренко
Рішення підписано 25 листопада 2009 року.
Суддя (підпис) А.С.Сидоренко