Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" жовтня 2010 р. Справа № 49/200-10
вх. № 8558/3-49
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Соловйова І.С., дор. б/н від 28.12.2009 року
відповідача - Годин О.С., дор. № 010/210/1707/-вк від 28.07.2009 року
розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ВАТ "Укртелеком" м. Харків
до Головного управління Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України в Харківській області, м. Харків
про стягнення 1300,91 грн.
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані телекомунікаційні послуги, яка виникла згідно договору № 581047 від 15.06.2004 року у розмірі 1300,91 грн., з яких 1224,30 грн. - сума основного боргу та 76,61 грн. - пеня. Свої позовні вимог позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує суму боргу у добровільному порядку згідно направленої претензії № 43 від 31.05.2010 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити. 14.10.2010 року через канцелярію суду надав документи, витребувані ухвалою суду, які були залучені судом до матеріалів справи.
Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд зменшити розмір пені, через канцелярію суду надав витребувані документи, які були залучені до матеріалів справи.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.
15.06.2004 року між ВАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ВАТ "Укртелеком" (Підприємство зв'язку) та Головним управлінням Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України в Харківській області (Споживач) був укладений договір № 581047 про надання послуг електрозв'язку. Згідно п. 2.1.1 договору позивач зобов'язався забезпечувати безперебійне та якісне надання послуг телефонного зв'язку, а відповідач в свою чергу згідно п. 4.5 договору зобов'язався здійснювати оплату послуг протягом десяти днів з дня одержання рахунку позивача, але не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.
Згідно п. 108. Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою кабінету Міністрів України від 9 серпня 2005 р. N 720, абонентна плата за користування телефоном, почасова оплата місцевих телефонних розмов, плата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, надіслані в кредит телеграми та за інші послуги, надані по телефону, вноситься абонентом у десятиденний строк після отримання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду. Розрахунковим періодом вважається, як правило, календарний місяць, у межах якого надавалися послуги.
У разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків) абонент повинен звернутися до служби розрахунків оператора для отримання інформації про належну до сплати суму.
Згідно п. 31 Правил, споживач під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг має право на: безоплатне отримання від оператора, провайдера рахунків за надані телекомунікаційні послуги. За особистим зверненням споживача з урахуванням технічної можливості обладнання телекомунікаційної мережі нарахована до оплати сума за надані послуги повинна бути розшифрована тільки за той розрахунковий період, до якого споживач має претензії, із зазначенням номера абонента, якого викликав споживач, виду послуги, початку і закінчення її надання, обсягу, суми коштів до сплати. Телекомунікаційні послуги, які надаються знеособлено (анонімно), розшифруванню не підлягають.
Як свідчать матеріали справи, позивач виконав свої договірні зобов'язання належним чином, в період з листопада 2008 року по вересень 2010 року надав відповідачеві телекомунікаційні послуги.
Але відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, відмовився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договору, не сплатив у визначені договором строки вартість наданих послуг, внаслідок чого за період з листопада 2008 року по вересень 2010 року утворилась заборгованість у розмірі 1224,30 грн.
01.06.2010 року позивач направляв відповідачеві претензію № 43, в якій просив перерахувати суму заборгованості у розмірі 1585,61 грн. станом на 01.05.2010 року та попереджав про звернення до господарського суду з позовом у разі несплати суми заборгованості. Відповідач отримав вказану претензію 08.06.2010 року, про що свідчить копія повідомлення про вручення, яка додана до матеріалів справи. Проте, відповідач суму боргу станом на час звернення з позовом до суду не перерахував, відповіді на претензію не надав. Позивач надав суду акт звірки розрахунків станом на 01.09.2010 року, відповідно якого сальдо складає 1224,30 грн. Акт підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
За таких підстав суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 1224,30 грн. основного боргу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що у відповідності до п.5.8. договору споживач сплачує пеню у розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.
Позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань" від 22.11.1996р., відповідно якого належна до сплати сума пені становить 76,61 грн.
Керуючись п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу та роз'ясненням президії Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 року із змінами від 06.11.2000 року " Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", а також на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст. 83 ГПК України), суд приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання, враховуючи відсутність вини відповідача в допущених порушеннях строків платежів, які стались з причин недостатнього бюджетного фінансування, а Головне управління Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України в Харківській області є бюджетною установою і повністю фінансується з Державного бюджету України, а також приймаючи до уваги скрутність фінансового становища установи, суд вважає можливим зменшити розмір пені і стягнути з відповідача пеню в сумі 20,00 грн. грн. В іншій частині стягнення пені у розмірі 56,61 відмовити.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог. Тобто суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 102 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Головного управління Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи України в Харківській області (адреса: 61013, м. Харків, вул. Шевченко, 8, р/р 35220002001141 в УДК в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 08588961) на користь Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії ВАТ "Укртелеком" (адреса: 61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, р/р 2604565 в ХОД АТ "Райффайзен Банк Аваль" м. Харків, МФО 350589, код ЄДРПОУ 25614660) - 1224,30 грн. основного боргу, 20,00 грн. пені, 102 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.
Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 56,61 грн. пені.
Суддя
Повний текст рішення підписаний 22.10.2010 року.