Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" жовтня 2010 р. Справа № 42/250-10
вх. № 6652/1-42
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1 (дов.)
відповідача - Янішен В.П. (дов.)
3-ї особи - не з'явився
розглянувши справу за позовом ФО П ОСОБА_3, м. Харків
до ТОВ "Семагро", м. Харків
3-я особа ФО П ОСОБА_4, м. Харків
про стягнення 90812,50 грн., розірвання договору та виселення
Позивач, ФО П ОСОБА_3, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Семагро", про стягнення заборгованості за договором оренди № 04 від 30.09.2009р. у сумі 90812,50 грн., про розірвання договору оренди № 04 від 30.09.2009р. та виселення з приміщення. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням з боку відповідача умов договору оренди № 04 від 30.09.2009р.
У судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги.
Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що сторонами спірного договору є : орендар - ТОВ "Семагро", орендодавці - ФО П ОСОБА_4 та ОСОБА_3, яким вказані приміщення, що передавались в оренду, належать на праві спільної часткової власності. А отже відповідач вважає, що ФО П ОСОБА_3 не може бути самостійним позивачем, при цьому інший власник приміщення - ФО П ОСОБА_4 не виявляв свого бажання пред'являти такий позов, тому відповідач вважає, що по справі відсутній предмет спору та провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду була повідомлена належним чином.
Від третьої особи 24.09.2010р. через канцелярію суду надійшов відзив на позов, в якому просить припинити провадження по справі у зв'язку з відсутністю предмету спору. Свою позицію третя особа обґрунтовує тим, що він разом з позивачем є співвласником приміщень виробничого призначення загальною площею 6126,3 кв.м, що розташовані за адресою: Харківська область, Шевченківський район, с.Колісниківка, вул.Дорганівська, 22. Вказані приміщення належать їм на праві спільної часткової власності, де кожному із співвласників належить по 1/2 частині. Відповідно до ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Ніхто із співвласників не має переважного права перед іншим співвласником реалізовувати свої повноваження володіння та користування спільним майном.
Зазначені вище приміщення передані в оренду ТОВ "Семагро". Звернення позивача з позовом до господарського суду з питань, пов'язаних із спільним майном можливо тільки за спільної згоди всіх співвласників, однак він не надавав позивачу згоди або повноважень на звернення з даним позовом до суду, а також будь-якого повідомлення про бажання звернення до суду від позивача не одержував.
В слуханні справи оголошувались перерви до 07.10.2010р. о 14:00 год., 15.10.2010 о 10:00 год.
Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач та третя особа є співвласниками цілісного майнового комплексу загальною площею 6 126,3 кв.м., що розташований за адресою: Харківська область, Шевченківський район, с Колісниківка, вул. Дорганівська, 22, що підтверджується копіями договорів купівлі-продажу від 09.10.2007р. та від 14.03.2008р., а також витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.10.2007р. та від 17.03.2008р.
Між співвласниками цілісного майнового комплексу, а саме ФО П ОСОБА_3 та ФО П ОСОБА_4 (орендодавці, та ТОВ "Семагро" (орендар) був укладений договір оренди частини цілісного майнового комплексу по переробці зернових, бобових, олійних та інших сільськогосподарських культур № 04 від 30.09.2009 р. (далі - Договір).
Відповідно до пункту 2.1 Договору об'єктом оренди є частина площею 1500,0 кв.м. будівлі складу загальною площею 3501,0 кв.м, будівля арочного складу площею 515,6 кв.м., частина площею 17,0 кв.м будівлі вагової загальною площею 34,5 кв.м, будівля складу загальною площею 1581,8 кв.м.
Вказані приміщення були передані відповідачу за актом приймання - передачі майна в оренду від 30.09.2009 р.
Згідно пункту 4.1 Договору строк користування орендарем частиною комплексу складає 30 місяців з моменту прийняття орендарем майна за актом приймання-передачі, тобто до 31.03.2013 р.
Згідно пункту 5.1 Договору розмір орендної плати за всю орендуєму частину комплексу в цілому складає 19500,00 грн. за місяць, а пунктом 5.2 передбачено, що орендна плата сплачується в готівковій або в безготівковій формі до 28-го числа поточного місяця в розмірі 9750,00 грн. кожному орендодавцю особисто.
Позивач вказує на те, що відповідач не сплачує орендну плату, у зв'язку з чим за період з жовтня 2009р. по червень 2010р. утворилась заборгованість у сумі 87750,00 грн.
Відповідачем доказів оплати орендної плати позивачу за спірний період не надано.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч.5 ст.762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд зазначає, що позовна вимога щодо стягнення орендної плати заявлена позивачем правомірно та стосується поновлення його порушеного права.
Враховуючи викладене позовна вимога про стягнення орендної плати в розмірі 87750,00 грн. нормативно та документально обґрунтована та підлягає задоволенню.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивачем зроблений розрахунок 3% річних, сума яких складає 1037,78 грн., а також розрахунок інфляційних втрат, сума яких складає 2042,72 грн.
Надані розрахунки відповідають вимогам чинного законодавства, відносинам, що склалися між сторонами, арифметично обрахування проведені вірно, а тому ці суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Стосовно вимог про розірвання договору оренди та виселення відповідача з приміщень, що ним орендуються, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно ч.1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Як вже встановлено судом, спірні приміщення перебувають у спільній частковій власності позивача та третьої особи, при цьому між ними не врегульований порядок володіння та користування майном та не визначено, якими саме приміщеннями розпоряджається кожен з них.
Позивач та третя особа сумісно уклали договір оренди, а отже і розірвання такого договору може бути здійснено за їхнім сумісним бажанням, однак намір третьої особи на розірвання спірного договору оренди відсутній.
За таких обставин позивач не може самостійно звернутись з позовом в частині розірвання спірного договору оренди та виселення відповідача з приміщень, а отже позовні вимоги в цій частині нормативно та документально необґрунтовані та не підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Семагро" (юридична адреса: 63045, м. Харків, Полтавський шлях, 123, фактична адреса: 62404, Харківська область, Харківський район, смт. Кулиничі, вул. 7-ї Гвардійської армії, 14, код 31635689, рахунок 2600565960000 в ВАТ "СЕБ банк", МФО 300174) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по орендній платі в розмірі 87750,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 2024,72 грн. , 3% річних у розмірі 1037,78 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 908,12 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Суддя
Повний текст рішення підписаний 20.10.2010 р.