Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" жовтня 2010 р. Справа № 62/227-10
вх. № 7750/4-62
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Максюта Ю.А., директор відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіфа", м. Чугуїв
до Чугуївської міської ради, м. Чугуїв
про спонукання укласти додаткову угоду
Позивач - ТОВ "Гіфа" звернувся до господарського суду із позовною заявою про спонукання відповідача - Чугуївську міську раду укласти додаткову угоду про продовження дії договору оренди майна на строк попереднього договору, на майно, що знаходиться по вул.Єсхаровській, 6б, в м.Чугуїві: продовльчий склад, площею 439,7 кв.м. та овочесховище №1,2, площею 624,0 кв.м.
У судовому засіданні 13.10.10р. оголошувалась перерва до 20.10.10р. о 16:20 год.
Представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача у призначене судове засідання не з"явився, витребуваних судом документів не надав.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
01.06.2000р. між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) було укладено договір оренди комунального майна нежитлових приміщень №74, що знаходяться по вул.Єсхарівській, 6б в м.Чугуєві, а саме продовольчого складу, площею 439,7 кв.м. та овочесховища №1,2, площею 624,0 кв.м.
Згідно умов вказаного договору відповідач передає, а позивач приймає у строкове платне володіння та користування визначене у договорі нежитлове приміщення, яке знаходиться на балансі Міського відділу народної освіти, з метою використання під вирощування грибів.
Відповідно до п.9.1 Договору , він діє з 01.07.10р. до 01.07.02р.
Додатковою угодою №1 від 14.09.2000р. до договору оренди №74 від 01.06.2000р., сторони внесли зміни до вказаного договору, виклавши його п.9.1., 9.8, в наступній редакції:
"9.1. Цей договір діє з 01.07.2000р. до 01.07.2005р."
"9.8. Дія цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку на який його було укладено; приватизації об"єкта оренди; достроково за згодою сторін або за рішенням абітражного суду; банкрутства орендаря;"
А також доповнено договір п.6.2. наступного змісту:
"6.2. Якщо "Орендар" за рахунок власних коштів здійснив за згодою "Орендодавця" поліпшення оренднованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, "Орендодавець" зобов"язаний компенсувати йому визначені кошти. Вартість поліпшень, виконаних "Орендарем" без згоди "Орендодавця", які неможливо відокремити без збитків для майна, компенсації не підлягають.".
Крім того, між сторонами було укладено Додаткову угоду №2 від 03.05.01р., якою сторони також внесли зміни до договору оренди №74 від 01.06.2000р. щодо визначення розміру та порядку оплати орендної плати..
Відповідно до п.10.5 Договору (в редакції Додаткової угоди №2 від 03.05.01р.), у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були перебачені цим договором.
Матеріали справи не містять, а сторонами не надано доказів, які б свідчили про припинення дії договору після 01.07.05р.
Крім того, статтею 764 ЦК України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Сторонами також не надано, а в матеріалах справи відсутні докази повернення позивачеві орендованого нежитлового приміщення.
Таким чином, у зв"язку із відсутністю заперечень обох сторін щодо продовження орендних правовідносин, спірний договір оренди після 01.07.05р. (останнього строку до якого його було укладено) було автоматично продовжено до 01.07.10р. на підставі п.10.5 Договору та ст.764 ЦК України.
Як свідчать матеріали справи, відповідач 19.04.10р. направив позивачеві попередження №972/02-34 про те, що відповідач не має наміру продовжувати дію договору після 01.07.10р. (закінчення строку на який його було продовжено останній раз).
Однак, позивач не погоджується з відмовою відповідача щодо продовження строку дії договору оренди №74 від 01.06.2000р. після 01.07.10р. та вважає її такою, що суперечит діям, вказаним в рішенні Чугуївської міської ради №3766-V від 28.05.10р. "Про надання в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Гіфа" земельної ділянки для обслуговання комплексу виробничих приміщень в м.Чугуїві вул.Есхарівська, 6Б та зменшення орендної плати за вищевказану земельну ділянку".
Так, позивач зазначає, що згаданим рішенням відповідач надав позивачеві в оренду земельну ділянку для обслуговування нежитлових приміщень, які орендуються позивачем за спірним договором оренди №74 від 01.06.2000р. після 01.07.10р., а отже і погодив продовження строку дії згаданого договору.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ст.763 ЦК України).
Пунктом 10.7 договору оренди №74 від 01.06.2000р. передбачено, що дія цього договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку на який його було укладено.
Частиною 4 статті 291 Господарського кодексу України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Згідно зі статтею 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Відповідно до положень ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що якщо жодна із сторін протягом місяця не заявить про припинення договору оренди, договір оренди вважається продовженим на такий саме строк і на тих саме умовах, на який цей договір укладався.
Як свідчать матеріали справи, відповідач 19.04.10р., направив позивачеві попередження №972/02-34 про відсутність наміру продовжувати строк дії договору після 01.07.10р., таким чином заявивши про припинення договору оренди №74 від 01.06.2000р. після 01.07.10р.
Таким чином, суд приходить до висновку, що договір оренди №74 від 01.06.2000р. припинив свою дію 01.07.10р. внаслідок закінчення строку його дії.
Конституція України (ст.19) встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно п.З ч.1 ст. З ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Статтею 627 ЦК України (свобода договору) встановлено наступне. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
До загальних принципів господарювання відноситься свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини (ст.6 ГК України).
Відповідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч.1 ст. 179 ГК України).
Згідно зі ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Порядок укладення договору визначено ст.ст. 638-650 ЦК України, 179-187 ГК України.
Згідно ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
У відповідності до ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
З урахуванням наведених вище правових норм, а також ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд приходить до висновку про те, що позивач в даній справі повинен, крім іншого, довести наявність правових підстав для укладення договору оренди майна відповідача в судовому порядку.
Натомість в даному випадку позивач доказів наявності таких підстав суду не надав. Позивач не довів наявності відповідного державного замовлення, не навів прямої вказівки Закону України, яка б встановлювала обов'язковість укладення з відповідачем додаткової угоди до договору оренди №74 від 01.06.2000р., не надав до матеріалів справи доказів наявності укладеної сторонами угоди або попереднього договору, які б передбачали можливість укладення такої угоди до спірного договору оренди майна.
Посилання позивача на те, що відповідач рішенням №3766-V від 28.05.10р. "Про надання в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Гіфа" земельної ділянки для обслуговання комплексу виробничих приміщень в м.Чугуїві вул.Есхарівська, 6Б та зменшення орендної плати за вищевказану земельну ділянку" надав згоду на продовження строку дії спірного договору після 01.06.2000р., не відповідає дійсним обставинам справи та базується на довільному тлумаченні норм чинного законодавства, оскільки рішення органу місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки не може замінювати собою договір оренди нежитлових приміщень.
Суд критично оцінює посилання позивача на проведену ним реконструкцію та невід"ємні поліпшення орендованих нежитлових приміщень в якості обгрунтування позовних вимог про спонукання відповідача уклсти додаткову угоду до договору оренди, оскільки чинним законодавством не передбачено такої підстави для продовження дії договору оренди, як поліпшення та реконструкція орендованих приміщень. Укладеним між сторонами договором також не передбачено обов"язкового продовження строку дії договору, в разі здійснення орендарем поліпшень орендованого майна.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач, відповідно до ст.778 ЦК України, як наймач нежитлових приміщень за спірним договором, має право на відшкодування вартості необхідних витрат на проведення реконструкції, в разі якщо така реконструкція здійснена за згодою орендодавця.
За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для спонукання відповідача укласти додаткову угоду про продовження дії договору №74 від 01.06.2000р., а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна", ст.ст З, 15, 16, 626, 649, 627, 159, 763, , 778, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст. 6, 20, 179 187, 291 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49. 82-85 ГПК України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Суддя
Повний текст рішення по справі №62/227-10 підписано 20.10.10р.