Іменем України
03 листопада 2010 року справа № 5020-2/029-1/002-4/041
За позовом Відкритого акціонерного товариства
„Севастопольський морський завод”
(99001, місто Севастополь, вулиця Героїв Севастополя, 13)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Флотсервіс”
(99001, місто Севастополь, проспект Перемоги, 21, кв. 7)
про визнання недійсним договору купівлі-продажу,
Суддя Погребняк О.С.
За участю представників:
Позивач (Відкрите акціонерне товариство "Севастопольський морський завод") - Любарська Г.В. - представник, довіреність № б/н від 01.01.2009;
Відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Флотсервіс") - Плешаков О.С. - представник, довіреність б/н від 28.09.2010;
Експерт (Севастопольське відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Паламарчук О.О ) - Паламарчук О.О., старший науковий співработник Севастопольского відділення, посвідчення №76 від 18.12.2008.
18.01.2008 Відкрите акціонерне товариство „Севастопольський морський завод” звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Флотсервіс” про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 19.01.2005.
Позов обґрунтований тим, що спірний правочин вчинений без достатнього обсягу дієздатності, а саме -одноособово Головою Правління -Президентом ВАТ “Севморзавод”, без попереднього погодження Спостережною радою, що суперечить статуту ВАТ “Севморзавод”, а також укладення спірного договору не відповідало внутрішній волі ВАТ “Севморзавод”. Крім цього експертна оцінка вартості об'єкта купівлі-продажу, що була зроблена з метою укладення спірного договору від 19.01.2005, не відповідає вимогам Методики оцінки майна, затвердженої Постановою КМУ від 10.12.2003 №1891, враховуючі те, що на час вчинення спірного правочину часткою акцій ВАТ “Севморзавод” володіла держава і оцінка нерухомого майна повинна була проведена з урахуванням вимог означеної Методики.
У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує, вважає, що підстави для визнання договору недійсним відсутні, оскільки Голова правління ВАТ “Севастопольський морський завод”, укладаючи спірний договір, діяв на підставі статуту, а також те, що продаж позивачем належного йому майна, як форма реалізації прав власника, не суперечить цілям діяльності позивача.
У порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач у ході розгляду справи неодноразово надавав доповнення до позовній заяві, зазначивши в якості додаткової підстави позову також те, що спірний правочин був вчинений в особистих інтересах представника ВАТ “Севморзавод”, а не в інтересах юридичної особи, посилаючись на те, що засновником відповідача (ТОВ “Флотсервіс”) є фізична особа (ОСОБА_1), яка знаходиться в родинному зв'язку з Головою правління-президентом ВАТ “Севморзавод” ОСОБА_2, яким було підписано спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна (т. 1, арк. с. 76-77); також відповідно до Рецензії №018-031 - звіт про незалежну оцінку об'єкту спірного Договору купівлі-продажу не в повній мірі відповідає вимогами нормативно-правових актів по оцінці майна і має значні недоліки, що впливають на достовірність оцінки, тобто відчуження нерухомого майна за зниженою вартістю не відповідає умовам Статуту ВАТ “Севморзавод”, оскільки основною метою діяльності товариства є отримання максимального прибутку в результаті підприємницької діяльності (т.1, арк.с. 11-112). Також позивач вважає, що домовленість сторін відносно ціни об'єкту договору не була визначена належним чином, у порядку, передбаченому статтею 632 Цивільного кодексу України (т.1, арк.с 132-133).
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 24.03.2008 у позові відмовлено. Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.08.2008 рішення від 24.03.2008 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2008 касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” задоволено частково, постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.08.2008 та рішення господарського суду міста Севастополя від 24.03.2008 скасовано, справу направлено на новий розгляд.
Судова колегія Вищого господарського суду України у Постанові від 24.11.2008 по справі №5020-2/029 вказала на те, що попередніми судовими інстанціями не було оцінено рецензію №018-031 від 26.02.2008, відповідно до якої звіт про оцінку майна від 13.12.2004 не відповідав вимогам нормативно-правових актів по оцінці майна та мав значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, не було спростовано доводи позивача про неправильне визначення експертної оцінки проданого майна, а також зазначила, що при новому розгляді справи слід розглянути питання щодо необхідності призначення у справі судової експертизи для встановлення дотримання норм законодавства при складенні звіту про незалежну оцінку вартості майна від 13.12.2004, яке є предметом спірного договору.
Відповідно до статті 111№І Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 12.01.2009 справа прийнята до провадження судді Алсуф'єва В.В.
Ухвалою суду від 22.01.2009 провадження по справі зупинено до розгляду Верховним Судом України касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Флотсервіс»на Постанову Вищого господарського суду України від 24.11.2008 та повернення матеріалів справи з Вищого господарського сулу України до господарського суду міста Севастополя.
Ухвалою Верховного Суду України від 26.02.2009 відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 24.11.2008, у зв'язку з чим матеріали справи було повернуто на адресу господарського суду міста Севастополя (Вх.№6559 від 23.06.2009).
На виконання розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя від 08.07.2009 №82, ухвалою суду від 13.07.2009 справу прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., провадження по справі поновлено.
Ухвалою від 03.08.2009 по справі №5020-2/029-1/002-4/041 призначено судову економічну експертизу. Цією ухвалою суду провадження у справі №5020-2/029-1/002-4/041 було зупинено до отримання висновку судової економічної експертизи, матеріали справи надіслані на адресу Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.засл.проф. Н.С. Бокаріуса. На вирішення експертизи було поставлено наступне питання: якою є ринкова вартість об'єкту нерухомого майна, а саме водної станції, яка знаходиться за адресою: місто Севастополь, Сімферопольське шосе, 28, станом на 16.12.2004.
13.09.2010 на адресу господарського суду міста Севастополя був направлений висновок судової будівельно-технічної експертизи №629 від 10.08.2010 по справі №5020-2/029-1/002-4/041 та матеріали справи.
Згідно з висновком експерта, вартість водної станції, яка знаходиться за адресою: м. Севастополь, Сімферопольське шосе 28, станом на 2004 рік складала 13932 грн.
Ухвалою суду від 13.09.2010 провадження у справі №5020-2/029-1/002-4/041 було поновлено.
01.10.2010 у порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач надав пояснення на Висновок судової будівельно-технічної експертизи №629 від 10.08.2010, у яких виклав свої зауваження, зазначивши, що не погоджується з експертом щодо обраних методів дослідження (експертом не був заснований метод дисконтування потоку доходу) та його проміжних результатів, вважає, що експертом невірно зроблений висновок щодо орендної цінності об'єкту дослідження, що привело до його необґрунтованості, зазначивши, що ринкова вартість об'єкту дослідження повинна бути визначена за допомогою витратного підходу у сумі -17048,00 грн. (т. 3, арк.с. 4-5).
Ухвалою суду від 11.10.2010 суд у порядку статей 30, 31 Господарського процесуального кодексу України суд викликав у судове засідання судового експерта Севастопольського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса - Паламарчук О.О. для надання пояснень по суті висновку судової експертизи №629 від 10.08.2010.
У судовому засіданні 03.11.2010 експерт надав пояснення по суті експертного висновку, зазначивши що вартість визначена доходним підходом -найбільш об'єктивна з урахуванням міста розташування, технічного стану та можливості приносити прибуток покупцеві.
У судовому засіданні 03.11.2010 представник позивача підтримав зміст позовних вимог, просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача проти позовних вимог заперечував за мотивами, викладеними у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.
19.01.2005 між Відкритим акціонерним товариством “Севастопольський морський завод” (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Флотсервіс” (Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна -водної станції, що розташована за адресою місто Севастополь, вул. Сімферопольське шосе, будинок 28 (т.1, арк.с. 11-12).
Нерухоме майно складається із наступних будівель та споруд: будівля літ. А, загальною площею 122,60 кв.м, прибудова літ. “А1”, загальною площею 48,9 кв.м, ангар літ. “Б”, загальною площею 56,9 кв.м, склад літ “В”, прибудова літ “в”, убиральня літ. “Г”, кочегарка літ. “Д”, пірси “1, 2-6”.
За пунктом 2.1 Договору продажу нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за 13758 грн., в тому числі ПДВ -2293,00 грн.
Загальна ринкова вартість нерухомого майна, що є предметом Договору, згідно з висновком експерта-оцінювача МПП “Увита” від 13.12.2004 становить 13758,00 грн. (пункт 2.3 Договору).
За змістом висновку про ринкову вартість майна -комплексу будівель та споруд водної станції -технічний стан об'єкта на дату оцінки -незадовільний, необхідно проведення ремонту, загальна ринкова вартість будівель та споруд складає 13758 грн.(т.1, арк.с. 14).
Частиною другою пункту 4.1 Договору зазначено, що своїм підписом під Договором представник Продавця підтверджує, що цей Договір укладається ТОВ “Севастопольський морський завод” не під впливом тяжких обставин та умови договору не є для ТОВ “Севастопольський морський завод” вкрай невигідними.
З боку ВАТ "Севморзавод" договір підписаний Головою Правління-Президентом Череватим Анатолієм Олександровичем, особу, повноваження та дієздатність якого, а також правоздатність ВАТ "Севморзавод" та належність якому відчужуваної водної станції перевірені приватним нотаріусом Стрельцовою І.Ю. при посвідченні договору купівлі-продажу, про що зроблений відповідний напис на договорі (т. 1, арк.с. 12 - зворотна сторінка).
Перевищення Головою правління-Президентом ВАТ “Севморзавод” передбачених Статутом товариства повноважень на укладення спірного договору купівлі, відсутність внутрішньої волі товариства на вчинення цієї невигідної угоди і стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про визнання договору недійсним.
Суд вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або при припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), ви значені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. (ч. 1-5 ст. 203 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5 та 6 статті 203 ЦК України.
Таким чином, вирішуючи питання про визнання угоди недійсною необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Статутом ВАТ "Севморзавод" (пункт 11.4), затвердженим загальними зборами товариства 20.03.2004 (протокол №10С-7), який діяв на день укладення спірного договору купівлі-продажу, передбачено, що Голова Правління-Президент укладає без попереднього погодження із Спостережною радою договори від імені товариства на суму, що не перевищує максимальний розмір, що затверджується Спостережною радою Товариства (т. 1, арк. с. 39-56).
Відповідно до підпункту 9 пункту 10.2 цього Статуту до компетенції Спостережної ради віднесено надання попередньої згоди за поданням Правління на укладення угод на відчуження основних фондів 1-ї групи (нерухомість), незавершеного будівництва Товариства.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Спостережна рада ВАТ "Севморзавод" своїм рішенням №07-03/4 від 12.08.2003 надала згоду на реалізацію незадіяного у виробництві нерухомого майна за ціною не нижче незалежної експертної оцінки, в тому числі і водної станції по Сімферопольському шосе, 28 (т.1, арк. с. 122-123).
Відповідно до рішення Спостережної ради Товариства №01-05/3 від 29.12.2004 Правлінню ВАТ "Севморзавод" надано дозвіл на укладення без попереднього погодження із Спостережною радою договорів, ціна яких не перевищує 3 (трьох) мільйонів гривен (арк. с. 124).
Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, обов'язкова умова, яка повинна бути дотримана при укладенні спірного договору - це реалізація майна за ціною не нижче незалежної експертної оцінки.
Як вже було зазначено, за результатами незалежної оцінки загальна ринкова вартість комплексу будівель та споруд водної станції «Інкерман», що розташована за адресою: м. Севастополь, вул. Сімферопольське шосе склала 13758 грн. (т.1, арк.с. 14).
Згідно з пунктом 2.1 спірного Договору купівлі-продажу від 19.01.2005 -ціна нерухомого майна була встановлена сторонами саме у розмірі 13758 грн. (т.1, арк.с. 11).
Рецензією №018-031 від 26.02.2008 на звіт по незалежній оцінці вартості майна: комплексу будівель та споруд водної станції «Інкерман», що розташована за адресою: м. Севастополь, Сімферопольське шосе, 28 -українським товариством оцінювачів був зроблений висновок щодо дотримання у експертній оцінці вимог нормативно-правових актів по оцінці майна, а саме: база оцінки та категорія вартості булі визначені відповідно до вимог нормативно-правових актів по оцінці майна; вихідні данні зібрані у достатньому для виконання оцінки в об'ємі, застосовані оцінщиком методологічні підходи, методи та оціночні процедури відповідають вимогам нормативно-правових актів по оцінці майна та в основному застосовані вірно; однак допущено чергу помилок у розрахунках, що привело к тому, що звіт не в повному обсязі відповідає вимогами нормативно-правових актів по оцінці майна та має певні недоліки, що впливають на достовірність оцінки, але може використовуватись з метою, що визначена у рахунку після виправлення означених недоліків (т.1, арк.с. 114-116).
За даними висновку судової будівельно-технічної експертизи №629 від 10.08.2010, яка була проведена Севастопольським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. Бокаріуса, фізичний знос об'єкту в стані на 2004 рік приймався відповідно до візуального обстеження з урахуванням даних, наведених у звіті про незалежну оцінку МПП «Увітал»від 2004 року, вартість водної станції станом на 2004 рік була розрахована прибутковим підходом -у розмірі 13932 грн. (з ПДВ) із зазначенням, що при прибутковому підході до оцінки враховані реальні умови функціонування оцінюваного об'єкту. Означений підхід найефективніше використовується при оцінці нерухомості, яка приносить дохід, об'єкт оцінки розглядається потенційним покупцем як комерційна нерухомість, яка приносить доход, тобто віддачу на власний капітал. Таким чином, результати, отримані з розрахунків вартості об'єкту із застосуванням прибуткового підходу до оцінки вважаються ринковою вартістю об'єкту оцінки.
Враховуючи викладене, ринкова вартість об'єкта нерухомого майна -водної станції, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, Сімферопольське шосе, 28, станом на 2004 рік складала 13932 грн. (з ПДВ) (т. 2, арк.с. 132-140).
З огляду на означене, суд дійшов висновку про те, що ціна продажу була визначена з дотриманням умов рішення №07-03/4 від 12.08.2003 Спостережної ради ВАТ "Севморзавод" - на підставі експертної оцінки вартості цього майна, виконаної станом на 13.12.2004.
Будь-які докази про заниження вартості майна на час продажу майна відсутні.
Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що договір не порушує вимоги ст. 180 Господарського кодексу України та ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, а твердження відповідача щодо відсутності у Голови Правління-Президента Череватого А. О. повноважень на укладення спірного договору, перевищення ним передбачених Статутом товариства повноважень, відсутність внутрішньої волі ВАТ "Севморзавод" на укладення договору купівлі продажі суд вважає необґрунтованими та такими, що не доведені позивачем та не підтверджені належними доказами.
За змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.
Докази відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, повинні відповідати, зокрема, вимогам належності та допустимості.
При цьому, належністю доказів є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.
У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 1990 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції" зазначається, що при судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що договір укладений позивачем та відповідачем за вільним волевиявленням учасників правочину і відповідає їх внутрішній волі, як того вимагає частина 3 статті 203 Цивільного кодексу України.
Таким чином, суд вважає, що договір купівлі-продажу нерухомого майна - цілої водної станції, розташованої за адресою: М.Севастополь, вул. Сімферопольське шосе, 28, укладений ВАТ "Севморзавод" та ТОВ "Флотсервіс" 19.01.2005 у відповідності з вимогами статті 203 Цивільного кодексу України, підстави для визнання його недійсним відсутні, а тому позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню як необґрунтовані.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-86 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суддя О.С. Погребняк
Рішення оформлено
згідно з вимогами
ст. 84 ГПК України
та підписано 05.11.2010