Іменем України
21 вересня 2010 року справа № 5020-2/147
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сафіт”
(вул. Черепіна, 42В, офіс 19, м. Суми, 40034)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум”
(вул. М. Музики, 58-74, м. Севастополь, 99007)
(вул. Соловйова, 10, кв. 2, м. Севастополь, 99038)
про: стягнення 6406,11 грн.
Суддя Шевчук Н.Г.
За участю представників:
позивача -Колісниченко Ю.О., довіреність б/н від 10.06.2010;
відповідача -Опанасенко Н.С., довіреність б/н від 15.01.2009.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Сафіт” (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” (далі - відповідач) про стягнення 6606,11 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо оплати отриманого за договором № 24-12/08 від 24.12.2008 товару.
Разом із позовною заявою 30.08.2010 позивачем подано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме майно, всі грошові кошти та розрахункові рахунки відповідача, а також накладення заборони на відчуження рухомого та нерухомого майна останнього.
Суд вважає, що клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову в порядку статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України задоволенню не підлягає, оскільки позивач не обґрунтував наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову, необхідність вжиття таких заходів, наявність підстав вважати, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Також, суд звертає увагу позивача на те, що обраний ним спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача не відповідає суті спору.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 21.09.2010 припинено провадження у справу в частині вимог до позивача у розмірі 200 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 93) визнає позовні вимоги у розмірі 6406,11 грн. у повному обсязі.
Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені їхні процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
24.12.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю „Сафіт” (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Максимум” (Покупець) було укладено договір поставки № 24-12/08 (далі -Договір) (а.с. 10-14).
Відповідно до розділу 1 Договору постачальник зобов'язується передавати (поставляти) в обумовлені строки іншій стороні -покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар оплатити за нього певні грошові кошти.
Предметом поставки є товар, найменування якого зазначено у специфікаціях або інших аналогічних документах, які містять асортиментний перелік, підписаних постачальником та покупцем (пункт 1.2 Договору).
Згідно з пунктом 7.1 Договору ціни на товар, який поставляється постачальником, є вільними відпускними та зазначаються у специфікаціях постачальником. Сторони визначають, що ціни на товар, які зазначені у специфікаціях, є дійсними на дату складання даного Договору та узгодженими сторонами.
Відповідно до пункту 11.1 Договору він вступає в силу з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2009 та підлягає продовженню на наступний календарний рік, якщо за 30 днів до дати завершення дії Договору жодна зі сторін не заявить про намір його розірвати, а також до повного проведення взаєморозрахунків сторін.
На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 18627,27 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками відповідача та долучені до матеріалів справи.
Зобов'язання з постачання товару виконувались позивачем належним чином та своєчасно, але оплата за отриманий товар відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку з чим заборгованість останнього перед позивачем станом на момент подання позову склала 6406,11 грн.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 8.1 Договору оплата здійснюється після реалізації товару шляхом безготівкового розрахунку, на поточний рахунок постачальника, зазначений у реквізитах постачальника у даному Договорі.
Станом на момент вирішення спору докази погашення відповідачем заборгованості у розмірі 6406,11 грн. відсутні.
З урахуванням викладеного, а також того, що відповідачем визнається наявна заборгованість, суд вважає вимоги про стягнення вказаної суми обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” (99007, м.Севастополь, вул.М.Музики, 58-74; 99029, м.Севастополь, вул.Соловйова, 10, кімн.2, код ЄДРПОУ 31005009, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сафіт” (40034, м.Суми, вул. Черепіна, 42В, офіс 19, код ЄДРПОУ 34744059, відомості про рахунки в установах банків відсутні) основну заборгованість у розмірі 6406,11 грн. (шість тисяч чотириста шість грн. 11 коп.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. (сто дві грн. 00 коп.) та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Н.Г. Шевчук
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 27.09.2010