Справа № 240/470/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Липа В.А.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
14 серпня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови,
позивач звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач своїми правами, передбаченими ст.ст. 300, 304 КАС України, не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04 червня 2024 року, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 30.11.2023 співробітниками Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за результатами якої складено Акт №331785.
Відповідно до висновків Акту перевірки, здійснення внутрішніх вантажних перевезень автомобілем марки MAN номерний знак НОМЕР_1 відбувалося згідно накладної №3 від 30.11.2023 без оформлення документів, передбачених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт». На момент перевірки відсутня ТТН встановленої форми, чим порушено п.11 наказу від 14.10.1997 № 363. Зазначено, про порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
У графі пояснення водія про причини порушень зазначено «я не взяв товаротранспортну на вигрузці таку як потрібно».
20.12.2022 Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №341725, якою за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн.
Позивач вважаючи таку постанову протиправною, звернувся до суду для її скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов'язкові реквізити:
дата і місце складання;
вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення;
вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);
транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;
пункти завантаження і розвантаження.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 № 363.
Відповідно до глави 1 зазначених Правил, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Відповідно до ч.2 ст.49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Спірні правовідносини в даній справі виникли з підстав відсутності/наявності під час перевірки транспортного засобу MAN НОМЕР_1 товарно-транспортної накладної та надання її водієм на вимогу перевіряючого.
Так, як вбачається з Акту перевірки №331785 та зазначено в судовому засіданні посадовою особою, що провела перевірку ОСОБА_2 , на момент перевірки транспортного засобу MAN НОМЕР_1 під час здійснення перевезення вантажу була відсутня ТТН встановленої форми.
При цьому, у вказаному Акті перевірки водій транспортного засобу ОСОБА_3 про причини порушень пояснив: "Я не взяв товаротранспортну на вигрузці таку як потрібно".
Разом з тим, як було встановлено судом першої інстанції у позивача під час перевірки була наявна ТТН № 3011-3 від 30.11.2023 та було передано уповноваженій особі, однак не взято до уваги.
Суд зважає, що процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначає Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до п.14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абз. 1 п.15 Порядку №1567)
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) можливе: використання засобів фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі (абзац 7 пункту 16 Порядку №1567).
В ході розгляду справи встановлено, що під час перевірки здійснювалася відеофіксації процесу перевірки, однак з технічних причин початок такої перевірки, проведеної 30.11.2022, не зафіксовано.
Тобто, достеменно встановити відсутність у водія та ненадання ОСОБА_3 під час перевірки ТТН №3011-3 від 30.11.2022 неможливо.
Проте, суд звертає увагу, що в Акті перевірки водій транспортного засобу ОСОБА_3 про причини порушень пояснив: "Я не взяв товаротранспортну на вигрузці таку як потрібно".
При цьому, слід зазначити, що в матеріалах справи наявна ТТН № 3011-3 від 30.11.2023, яка підтверджує перевезення 30.11.2022 автомобілем MAN вантажу "щебінь" , зазначеного у накладній №3 від 30.11.2022.
Видаткову накладну №3 від 30.11.2022 було надано водієм під час перевірки, що не заперечується відповідачем.
Тобто, вказані обставини свідчать про наявність у водія під час перевірки ТТН, однак невстановленої форми, а саме, оформленої з певними порушеннями, що в свою чергу і пояснив водій в акті.
Аналіз положень ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», дає підстави для висновку, що у товарно-транспортній накладній повинні міститися відомості про повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) автомобільного перевізника, код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім'я, по батькові водія та номер його посвідчення.
Однак, такі відомості повинен зазначити вантажовідправник, оскільки саме він у розумінні Закону вважається особою, відповідальною за оформлення товарно-транспортної накладної.
Зі змісту ТТН № 3011-3 від 30.11.2023 судом встановлено, що вантажовідправником є "ТОВ ТДТ СТОУН", крім того, в графі: "автомобіль" зазначено "MAN НОМЕР_1 ", в графі "автомобільний перевізник" зазначено " ОСОБА_3 ", в графі "водій" - " ОСОБА_3 ", в графі "замовник (платник)" - "ТОВ ТДТ СТОУН", в графі: "вантажоодержувач" - "ТОВ "Рута".
Отже, обов'язок із заповнення ТТН та зазначення у ній необхідних відомостей покладається на вантажовідправника, а відповідальність перевізника на підставі норм ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» настає лише у випадку здійснення перевезень за відсутності ТТН, а не за порушення правил її оформлення.
Цей висновок узгоджується із нормами Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 «Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Правила № 363).
Так, згідно з п. 11.3 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.
Відповідно до п. 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Водночас загальними нормами Правил визначено, що товарно-транспортна накладна є документом на вантаж, а не документом, який визначає автомобільного перевізника.
Згідно з абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Колегія суддів зазначає, що неналежне оформлення товарно-транспортної накладної не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.
Таким чином, як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції встановлено наявність у позивача під час перевірки такого документа як товарно-транспортна накладна, при цьому формальні недоліки у її заповненні не можуть бути підставою для відповідальності перевізника, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №341725 від 20.12.2022 відповідачем прийнята не обґрунтовано,а тому підлягає скасуванню.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.