Справа № 600/4731/23-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
14 серпня 2024 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року (ухвалене в м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року позов задоволено частково.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст.300,304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.06.2024 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ).
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20.03.2022 року №111-ОС ОСОБА_1 зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення у НОМЕР_1 прикордонний загін, як такий, що прибув для подальшого проходження військової служби з НОМЕР_3 прикордонного загону, та призначено на посаду «інспектор прикордонної служби 2 категорії - інструктор кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б)», 9 тарифний розряд.
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 16.11.2022 року № 841-ОС ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника відділення (інструктора) кінологічного відділення прикордонної комендатури швидкого реагування, 12 тарифний розряд.
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 23.12.2022 року №993-ОС ОСОБА_1 призначено на посаду техніка-водія прикордонної ракетно-артилерійської застави прикордонної комендатури швидкого реагування, 9 тарифний розряд.
Наказам начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 31.03.2023 року № 304-ОС штаб-сержанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а згідно наказу від 06.04.2023 року № 319-ОС ОСОБА_1 виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення з 06.04.2023 року.
У матеріалах справи наявний розрахунковий лист ОСОБА_1 за квітень 2023 року щодо виплати йому грошового забезпечення, в якому наступні суми зазначені із позначкою «-» (тобто з від'ємним значенням): посадовий оклад 3440 грн.; посадовий оклад 3440 грн.; посадовий оклад 3440 грн.; посадовий оклад 3440 грн.; посадовий оклад 688 грн.; військове звання 950 грн.; військове звання 950 грн.; військове звання 950 грн.; військове звання 950 грн.; військове звання 190 грн.; вислуга років 1536,5 грн.; вислуга років 1536,5 грн.; вислуга років 1536,5 грн.; вислуга років 1536,5 грн.; вислуга років 307,3 грн.; НОПС 2963,25 грн.; НОПС 2963,25 грн.; НОПС 2963,25 грн.; НОПС 2963,25 грн.; НОПС 592,65 грн.; компенсація відпустки 22314,79 грн.; компенсація відпустки 7140,73 грн.; премія 7912 грн.; премія 7912 грн.; премія 17200 грн.; премія 17200 грн.; премія 3440 грн.; дод. премія 688 грн.; дод. премія 688 грн.; дод. премія 688 грн.; дод. премія 688 грн.; дод. премія 137,6 грн.; матеріальна допомога на оздоровлення 26777,75 грн.
Позивач вважаючи, що відповідачем не було нараховано та виплачено утримані у квітні 2023 року суми грошового забезпечення, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Так, статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно із частиною 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
У цій справі судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 20.03.2022 року по 06.04.2023 року проходив військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ). У вказаний період перебував на різних посадах та відповідно отримував грошове забезпечення з урахуванням різних тарифних розрядів, а саме:
- з 20.03.2022 року займав посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - інструктор кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б), 9 тарифний розряд;
- з 16.11.2022 року займав посаду інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника відділення (інструктора) кінологічного відділення прикордонної комендатури швидкого реагування, 12 тарифний розряд;
- з 23.12.2022 року (по день виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення з 06.04.2023 року) займав посаду техніка-водія прикордонної ракетно-артилерійської застави прикордонної комендатури швидкого реагування, 9 тарифний розряд.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача пояснює те, що технічно та своєчасно позивача не було проведено по бухгалтерським відомостям (програмному забезпечені) з 12 тарифного розряду на нижчий 9 тарифний розряд, а тому з грудня 2022 року до квітня 2023 року позивачу виплачувалось грошове забезпечення за попередньою посадою із 12 тарифним розрядом. Відповідно, у квітні 2023 року був здійснений перерахунок сум, виплачених за період з грудня 2022 року по квітень 2023 року. Всі суми, а саме: посадовий оклад 3440 грн.; посадовий оклад 3440 грн.; посадовий оклад 3440 грн.; посадовий оклад 3440 грн.; посадовий оклад 688 грн.; військове звання 950 грн.; військове звання 950 грн.; військове звання 950 грн.; військове звання 950 грн.; військове звання 190 грн.; вислуга років 1536,5 грн.; вислуга років 1536,5 грн.; вислуга років 1536,5 грн.; вислуга років 1536,5 грн.; вислуга років 307,3 грн.; НОПС 2963,25 грн.; НОПС 2963,25 грн.; НОПС 2963,25 грн.; НОПС 2963,25 грн.; НОПС 592,65 грн.; компенсація відпустки 22314,79 грн.; компенсація відпустки 7140,73 грн.; премія 7912 грн.; премія 7912 грн.; премія 17200 грн.; премія 17200 грн.; премія 3440 грн.; дод. премія 688 грн.; дод. премія 688 грн.; дод. премія 688 грн.; дод. премія 688 грн.; дод. премія 137,6 грн.; матеріальна допомога на оздоровлення 26777,75 грн. - фактично виплачені позивачу в період з грудня 2022 року по квітень 2023 року, що чітко відображено в розрахункових листах.
Оцінюючи наявні розрахункові листи по виплаті позивачу грошового забезпечення у період з грудня 2022 року по квітень 2023 року, судом встановлено, що позивачу з грудня 2022 року до квітня 2023 року виплачувалось грошове забезпечення за попередньою посадою із 12 тарифним розрядом, хоча у вказаний період позивач обіймав посаду техніка-водія прикордонної ракетно-артилерійської застави прикордонної комендатури швидкого реагування із 9 тарифним розрядом.
Тобто, у спірних правовідносинах має місце те, що позивачем безпідставно набуто заробітну плату (грошове забезпечення) у розмірі різниці сум між 12 тарифним розрядом та 9 тарифним розрядом у період з грудня 2022 року до квітня 2023 року.
Водночас, суд критично оцінює вказані вище доводи апелянта щодо правомірності своїх дій щодо здійснення при звільненні позивача перерахунку сум, виплачених за період з грудня 2022 року по квітень 2023 року, з огляду на наступне.
Так, статтею 127 КЗпП України (у редакції, чинні на час виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення) встановлено обмеження відрахувань із заробітної плати, відповідно до частини 1 якої відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.
Згідно частини 2 статті 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) роботодавця:
1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках роботодавець вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;
2) при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки. Відрахування за ці дні не провадиться, якщо працівник звільняється з роботи з підстав, зазначених в пунктах 3, 5, 6 статті 36 і пунктах 1, 2 і 5 статті 40 цього Кодексу, а також при направленні на навчання та в зв'язку з переходом на пенсію;
3) при відшкодуванні шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (стаття 136).
Відповідно до статті 129 КЗпП України не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №558 від 25.06.2018 року, затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі - Інструкція №558).
Відповідно до пункту 2 зазначеної Інструкції №558 грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавші, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 6 Інструкції № 558 установлено, що грошове забезпечення, виплачене в розмірах, установлених законодавством, які діяли з дати виплати, поверненню не підлягає, якщо право на нього повністю або частково військовослужбовцем надалі втрачене.
Загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначені статтею 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України, у редакції, чинні на час виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення).
Так, згідно частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини 2 статті 1212 ЦК України).
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3 статті 1212 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 року у справі № 180/1735/16-ц зробив висновок про те, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України, як винятку із статті 1212 ЦК України, суди зобов'язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.
Даючи оцінку доводам апелянта про те, що технічно та своєчасно позивача не було проведено по бухгалтерським відомостям (програмному забезпечені) з 12 тарифного розряду на нижчий 9 тарифний розряд, а тому з грудня 2022 року до квітня 2023 року позивачу виплачувалось грошове забезпечення за попередньою посадою із 12 тарифним розрядом, колегія суддів зазначає наступне.
У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13 визначено, що до лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.
Крім цього, у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 року, справа №520/21140/18 (провадження № 61-7092св20) сформовано такий висновок щодо застосування права:
"До лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, що має місце у цій справі. Це може бути, наприклад, отримання неправильного підсумку при складанні, невірне написання суми, помилки при введенні початкових даних у комп'ютерну програму, які не вимагають правової оцінки. Таким чином, рахункова помилка - це результат неправильного застосування правил арифметики, - не більше того. Різновидом лічильної помилки може бути, наприклад, отримання неправильного результату при додаванні".
Як зазначалось вище (див. пункт 4.8 цього рішення) позивачу з грудня 2022 року до квітня 2023 року виплачувалось грошове забезпечення за попередньою посадою із 12 тарифним розрядом, хоча у вказаний період позивач обіймав посаду техніка-водія прикордонної ракетно-артилерійської застави прикордонної комендатури швидкого реагування із 9 тарифним розрядом.
Наведене обумовлено помилкою бухгалтерської служби при введені початкових даних у комп'ютерну програму (невірно введено номер тарифного розряду), що, з врахуванням висновку щодо застосування права, який викладений у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 року, справа №520/21140/18 (провадження № 61-7092св20), є лічильною (рахунковою) помилкою.
Наявність лічильної (рахункової) помилки роботодавця, уможливлює згідно з частинами першою, другою статті 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють. Однак, наведене можливо виключно за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, про відрахування не пізніше одного місяця з дня виплати неправильно обчисленої суми.
Так, апелянт зазначає, що НОМЕР_1 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) у квітні 2023 не проводились незаконні утримання з грошового забезпечення ОСОБА_1 , а було проведено виключно перерахунок сум виплачених за період з грудня 2022 по квітень 2023, з урахуванням 9 розряду.
Даючи оцінку вказаним доводам, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, відповідачем жодних наказів про відрахування з дня виплати ОСОБА_1 неправильно обчисленої суми грошового забезпечення не видавалось.
Також, наявний у матеріалах справи розрахунковий лист ОСОБА_1 за квітень 2023 року щодо виплати йому грошового забезпечення, свідчить, що з грошового забезпечення позивача (з сумами компенсації, виплат на оздоровлення, тощо) внаслідок перерахунку утримано грошові кошти у розмірі різниці сум між 12 тарифним розрядом та 9 тарифним розрядом у період з грудня 2022 року до квітня 2023 року.
Наведене свідчить про те, що відповідач, всупереч положень статті 127 КЗпП України без відповідного наказу, здійснив відрахування з заробітної плати позивача, коштів у розмірі різниці сум між 12 тарифним розрядом та 9 тарифним розрядом у період з грудня 2022 року до квітня 2023 року.
При цьому суд звертає увагу на те, що проведений відповідачем перерахунок грошового забезпечення, за своєю природою є відрахуванням, у розумінні статті 127 КЗпП України.
За таких обставин, суд вважає дії відповідача по утриманню виплаченого позивачу грошового забезпечення у розмірі різниці сум між 12 тарифним розрядом та 9 тарифним розрядом у період з грудня 2022 року до квітня 2023 року протиправними.
У справі «Трегубенко проти України» (заява № 61333/00, пункт 53) ЄСПЛ вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар».
Також, в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Лелас проти Хорватії» (заява № 55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу (пункт 74).
Аналогічно, ССПЛ у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 р. по справі «Рисовський проти України» дійшов висновку, що «ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються».
З огляду на вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивач має право на отримання коштів у розмірі різниці сум між 12 тарифним розрядом та 9 тарифним розрядом у період з грудня 2022 року до квітня 2023 року, яка визначається за алгоритмом наведеним судом у пункті 4.38 цього рішення.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Матохнюк Д.Б.