Справа № 620/13215/23 Суддя (судді) першої інстанції: Падій В.В.
13 серпня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Маринчак Н.Є.
суддів: Черпака Ю.К., Штульман І.В.
при секретарі судового засідання Самородській Т.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги: ОСОБА_1 та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
01.09.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт 1) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів (далі - відповідач, апелянт 2), в якому просить суд:
-визнати за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;
-зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігова подати до Чернігівської міської ради клопотання разом з належно оформленими документами про виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 адміністративний позов задоволено частково: зобов'язано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігова подати до Чернігівської міської ради клопотання, разом з належно оформленими документами, про виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що позивачем дотримано всі умови, що визначені законодавством, зокрема, позивач є особою, звільненою з військової служби у зв'язку зі скороченням штату, має календарну вислугу на військовій службі більше 20 років, перебуває на квартирному обліку, а отже, має право на забезпечення житлом, зокрема, право на виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання, тому позовні вимоги про зобов'язання Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігова подати до Чернігівської міської ради клопотання, разом з належно оформленими документами, про виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 підлягають задоволенню. Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 з огляду на те, що вказаний спосіб захисту не відповідає положенням частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині позовних вимог, у задоволенні яких судом відмовлено та прийняти нове рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що незадоволення позовних вимог в частині визнання за ним права на виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 може призвести до того, що позивач буде змушений неодноразово звертатись з позовом до суду; задоволення даної позовної вимоги буде ефективним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача.
Разом з тим, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів подав апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.
Апеляційна скарга Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів мотивована тим, що позовні вимоги позивача є передчасними, оскільки позивачем не надано доказів погодження (протоколу) Комісією з контролю питання про виключення житла з числа службового; подання клопотання про виключення житла з числа службового не є обов'язком Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів, а є правом, яке установа може реалізувати, якщо відпала потреба в його використанні як службового.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів; призначено справу до судового розгляду у порядку письмового провадження.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2024 призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 13.08.2024.
08.08.2024 та 12.08.2024 позивачем та представником відповідача подано клопотання про розгляд справи без їх участі.
У судове засідання 13.08.2024 сторони не з'явились.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до фактичних обставин справи, наказом директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (по особовому складу) від 27.11.2020 № 208 підполковника ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом «г» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з правом носіння військової форми одягу.
Наказом начальника Головного управління майна та ресурсів (по стройовій частині) від 10.12.2020 № 235 ОСОБА_1 виключено з 10.12.2020 із списків особового складу Головного управління майна та ресурсів та всіх видів забезпечення. Вислуга років станом на 10.12.2020 становить 27 років 03 місяці 09 днів, пільгова - 00 років 04 місяці 10 днів.
Протоколом засідання житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16.05.2008 № 7 прийнято рішення, яким позивача постановлено на квартирний облік складом сім'ї 3 (три) особи.
Протоколом засідання житлової комісії Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління №6 від 18.10.2019, затвердженого наказом начальника Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління №171 від 23.10.2019 прийнято рішення про надання підполковнику ОСОБА_1 зі складом сім'ї 4 (чотири особи) житлове приміщення для постійного проживання шляхом виключення службового житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 (2-х кімнатна службова квартира житловою площею 41,5 кв.м.) із числа службового та надання йому статусу житла для постійного проживання із подальшим зняттям з квартирного обліку.
Згідно протоколу засідання житлової комісії Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління №2 від 30.09.2020, житлової комісією прийнято рішення - відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31.08.2020 №305 та наказу начальника Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління (по стройовій частині) від 30.09.2020 № 212 зняти з квартирного обліку з 30.09.2020 та виключити із списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням, зокрема, підполковника ОСОБА_1 зі складом сім'ї 4 (чотири) особи (він, дружина - ОСОБА_2 , 1978 року народження, син ОСОБА_3 1999 року народження, син ОСОБА_4 2018 року народження) з 16.05.2008 (з 03.06.2016 року занесений до списку осіб, які користуються правом на першочергове одержання житла, з 05.10.2012 у списках осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням) (а.с. 30-31).
Відповідно до витягу з наказу начальника Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 30.09.2020 №93/1, затверджено рішення житлової комісії від 30.09.2020 за №2 та знято позивача зі складом сім'ї 4 (чотири) особи з квартирного обліку з 30.09.2020, виключено зі списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовим житловим приміщенням.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 у справі № 620/8802/22 позов задоволений повністю: визнано протиправним та скасовано пункт 1 рішення житлової комісії Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління №2 від 30.09.2020 в частині зняття з квартирного обліку з 30.09.2020 та виключення зі списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов підполковника ОСОБА_1 зі складом сім'ї 4 особи; визнано протиправним та скасувано пункт 2 наказу начальника Північного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 30.09.2020 за № 93/1 в частині зняття з квартирного обліку з 30.09.2020 та виключення зі списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов підполковника ОСОБА_1 зі складом сім'ї 4 особи; зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про поновлення на квартирному обліку з 30.09.2020 та включення до списку осіб, які потребують поліпшення житлових умов підполковника ОСОБА_1 зі складом сім'ї 4 особи (він, дружина - ОСОБА_2 , 1978 року народження, син ОСОБА_3 1999 року народження, син ОСОБА_4 2018 року народження) з 16.05.2008, а з 03.06.2016 у списках осіб, які мають право на першочергове отримання житлових приміщень.
Протоколом засідання житлової комісії Північного управління замовника робіт від 12.03.2024 №2, який затверджений начальником Північного управління замовника робіт ОСОБА_5 12.03.2024, поновлено полковника ОСОБА_1 на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання в місті Чернігів, із збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку - у загальній черзі з 16.05.2008 зі складом сім'ї 4 (чотири особи) (він 1975 року народження, дружина ОСОБА_6 , 1978 року народження, син ОСОБА_3 , 1999 року народження, син ОСОБА_4 , 2018 року народження); включений в списки осіб, що мають право на першочергове отримання житлового приміщення з 03.06.2016 як ветерана війни - учасника бойових дій; зареєстрований в книзі обліку осіб, які потребують поліпшення житлвих умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання.
Наказом начальника Північного управління замовника робіт від 12.03.2024 №32/нагд затверджено рішення пункту 1 протоколу №2 засідання житлової комісії Північного управління замовника робіт від 12.03.2024 №2 щодо зарахування (поновлення) ОСОБА_1 на облік осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання в місті Чернігів, із збереженням попереднього часу перебування на квартирному обліку - у загальній черзі з 16.05.2008 зі складом сім'ї 4 (чотири особи) (він 1975 року народження, дружина ОСОБА_6 , 1978 року народження, син ОСОБА_3 , 1999 року народження, син ОСОБА_4 , 2018 року народження); включений в списки осіб, що мають право на першочергове отримання житлового приміщення з 03.06.2016 як ветеран війни - учасника бойових дій.
28.07.2023 позивач звернувся до начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів із заявою, в якій просив виключити із числа службового 2-х кімнатну квартиру в АДРЕСА_2 , надати їй статус житла для постійного проживання та надати ордер на вказану постійну житлову площу, проте відповіді не отримав.
Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо не подання клопотання до Чернігівської міської ради про виключення квартири з числа службових, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 12 Закону №2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених ЖК Української РСР та іншими нормативно-правовими актами, , в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом із ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
Абзацом 1 пункту 9 статті 12 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливоості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.
Отже, зазначеним законом держава взяла на себе обов'язок забезпечення військовослужбовців (військовослужбовців запасу) жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, зокрема військовослужбовців, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом України, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 12 Закону №2011-XII Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2006 №1081 «Про затвердження Поряду забезпечення військовослужбовців та члени їх сімей житловими приміщеннями (далі - Постанова №1081) затвердив порядок №1081, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців.
Згідно із пунктом 3 Порядку №1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Згідно з абзацом 3 пункту 3 Порядку №1081 забезпечення військовослужбовців та члени їх сімей житловими приміщеннями для постійного проживання провадиться шляхом: надання новозбудованого житла, виключення з числа службових, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для споруження (купівлі) житла.
Відповідно до абзацу 2 пункту 11 Порядку №1081 виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Згідно з пунктом 8 розділу 8 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06.09.2021 №271 військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоровя, віком, у зв'язку із скороченням штатів, що забезпеченні жилими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання командира військової частини у встановленому порядку.
Верховний Суд у постанові від 04.03.2020 у справі № 636/1514/19 погодився з правовим висновком суду першої і апеляційної інстанції та підсумував, що визначальними обставинами - матеріальними підставами для задоволення позовних вимог (визнання права на виключення житла з числа службового та зобов'язання подання відповідного клопотання КЕВ м. Харків) є: перебування позивача на військовій службі, наявність календарної вислуги від 20 років, перебування на квартирному обліку та, до того ж, наявність статусу учасника бойових дій, що надає право на забезпечення постійним житлом, в тому числі і шляхом виключення квартири з числа службових.
Отже, у спірних правовідносинах відповідач, наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій забезпечення жилими приміщеннями в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним військової служби.
На час розгляду справи, відсутні законодавчі норми, які б обмежували встановлену чинним законодавством можливість реалізації права позивача на виключення його квартири з числа службових.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що рішення Міністра оборони України від 31.08.2022 №20241/з/2 щодо заборони подання командирами військових частин та іншими установами пропозицій щодо виключення житла із числа службового до окремого розпорядження з підстав, що вказане рішення не є нормативно-правовим актом та суперечить вищевказаним нормам чинного законодавства України.
Так, питання виключення квартири за адресою: АДРЕСА_1 з числа службового житла має вирішуватися Чернігівською міською радою. В свою чергу, відповідач лише повинен подати клопотання з належно оформленими документами за заявою військовослужбовця про розгляд цього питання.
Враховуючи викладене, апеляційний суд зазначає, що, не подаючи відповідне клопотання, відповідач порушує конституційні права позивача на житло та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в той час як чинним законодавством не встановлено підстав для відмови квартирно-експлуатаційного органу у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради.
Твердження апелянта-2 в частині того, що подання клопотання про виключення житла з числа службового не є обов'язком Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів, а є правом, яке установа може реалізувати, якщо відпала потреба в його використанні як службового, колегія суддів визнає безпідставними та такими, що свідчать про суб'єктивне трактування норм законодаства.
Судом відхиляються доводи Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів, що позовні вимоги позивача є передчасними з підстав того, що позивачем не надано доказів погодження (протоколу) Комісією з контролю питання про виключення житла з числа службового, оскільки вказані обставини не були повідомлені позивачу до подання ним позовної заяви.
Як встановлено матеріалами справи, 28.07.2023 позивач звернувся до начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів із заявою, в якій просив виключити із числа службового 2-х кімнатну квартиру в АДРЕСА_2 , надати їй статус житла для постійного проживання та надати ордер на вказану постійну житлову площу, проте відповіді не отримав.
Разом з тим, зі змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідачем право ОСОБА_1 на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_3 не заперечується. Відмова відповідача мотивована тим, він не має підстав подавати клопотання про виключення даної квартири із числа службових, зважаючи на доручення заступника Міністра оборони України від 12.12.2019 №19360/3 та 19660/3/1 від 09.01.2020 (а.с.216).
Втім, суд зауважує, що такі доручення Міністра оборони України не скасовують дію нормативних актів, які мають вищу юридичну силу, зокрема Закону України «Про соціальний і правововий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями.
Колегія суддів наголошує, що відповідач здійснює свою діяльність як суб'єкт владних повноважень, а отже його діяльність має характеризуватись послідовністю та передбачуваністю, що зокрема слідує з принципу належного урядування.
При цьому суд зауважує, що зміст принципу належного урядування передбачає, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права; потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків; ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються (Рішення ЄСПЛ у Справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04), прийняте 20.10.2011 року (набуло статусу остаточного 20.01.2012 року).
За встановлених обставин, апеляційна скарга Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів є необгрунтованою, відтак задоволенню не підлягає.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів враховує наступне.
Згідно частини 5 статті 160 Кодексу адмінстративного судочинства України у позовній заяві, зокрема, зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Суд зауважує, що адміністративний позов завжди має індивідуальний характер і спрямований на захист конкретних прав, свобод чи інтересів особи в її особистих правовідносинах з певним суб'єктом владних повноважень.
Тому позовна заява має містити конкретизовані відомості про суб'єкта владних повноважень, який порушив права позивача, вказувати на суб'єктивне право, що підлягає захисту та яке порушив відповідач, обставини чи факти (події життя), з якими позивач пов'язує порушення свого суб'єктивного права та які утворюють привід для звернення до суду, а також містити конкретні вимоги до відповідача, які суд має застосувати з метою захисту порушеного права.
Згідно приписів статті 245 Кодексу адмінстративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково (частина 1).
У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 8-1) заборону політичної партії та передачу майна, коштів та інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов'язання іноземця або особи без громадянства внести заставу (частина 2).
Проте, суд зауважує на тому, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним права на виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 не відповідають наведеним приписам, позаяк заявлені у відповідності до приписів Цивільно-процесуального кодексу України.
За даних обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині визнання за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить обґрунтованих доводів, які б спростовували зазначені висновки суду першої інстанції.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційні скарги: ОСОБА_1 та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.05.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя - доповідач Маринчак Н.Є.
Судді: Черпак Ю.К.
Штульман І.В.