15 серпня 2024року м. Київ
Справа № 756/19797/21
Провадження № 22-ц/824/9677/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А. М.,
суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
сторони:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-
інвестиційний банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» Караченцева Артема Юрійовича на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за проживання в гуртожитку,-
У грудні 2021 року ПАТ «Промінвестбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за проживання в гуртожитку.
Позов мотивований тим, що ПАТ «Промінвестбанк» є власником гуртожитку загальною площею 3002,4 кв. м на АДРЕСА_1. В кімнаті № НОМЕР_1 , площею 26,6 кв. м, цього гуртожитку проживає відповідачка. ПАТ «Промінвестбанк» є споживачем житлово-комунальних послуг та на підставі договорів з виробниками/виконавцями комунальних послуг, забезпечує експлуатацію гуртожитку.
Позивач вказував, що ОСОБА_1 у безпосередніх договірних відносинах
з виконавцями житлово-комунальних послуг не перебуває, а тому повинна сплачувати тарифи за проживання в гуртожитку, встановлені банком.
Розпорядженням ПАТ «Промінвестбанк» від 21 лютого 2017 року № 70-р встановлено тарифи на проживання в гуртожитку, зокрема, для осіб, що не є працівниками банку тариф складав 2 000,00 грн. Розпорядженням ПАТ «Промінвестбанк» від 01 червня 2018 року № 226-р, збільшено тарифи за проживання в гуртожитку та з червня 2018 року тариф становив 4 400,00 грн.
ОСОБА_1 , яка повинна сплачувати за проживання в гуртожитку кошти у зазначеному розмірі, порушує свої зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка за період з 01 липня 2017 року до 30 червня 2021 року становить
149 703,73 грн.
З урахуванням викладеного, ПАТ «Промінвестбанк» просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у сумі 149 703,73 грн за проживання в гуртожитку, а також на підставі статті 625 ЦК України інфляційні втрати у розмірі 35 263,26 грн, а всього - 184 966,99 грн.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10 лютого 2022 року позовну заяву ПАТ «Промінвестбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за проживання в гуртожитку прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 року позовні вимоги ПАТ «Промінвестбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за проживання в гуртожитку залишено без задоволення.
Рішення суду мотивоване тим, що позивач не довів обґрунтованості розрахунку плати за проживання в гуртожитку, зміни її розміру, а також розрахунку розміру плати за житлово-комунальні послуги, надано суперечливі доводи щодо визначення площі кімнати, яку займає відповідачка, які не підтверджені жодними доказами. Також позивач не надав доказів того, що між сторонами досягнена згода щодо встановлення плати за кімнату
у гуртожитку саме в розмірі 4 400,00 грн.
14 березня 2024 року ПАТ «Промінвестбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк»
Каранченцева А.Ю. подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачка є споживачем житлово-комунальних послуг, які їй надавались на підставі договорів, укладених між банком і постачальниками послуг, користується ними, проте оплачує їх не в повному обсязі. Вказує, що згідно законодавства, наймачі, які користуються житловою площею в гуртожитку, зобов?язані, зокрема, своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку у строки, встановлені договором або законом. Плата за проживання в гуртожитку включає в себе витрати на оплату житлово-комунальних послуг. Зазначає, що відсутність між банком і відповідачкою договору не впливає на вчасну оплату банком у повному обсязі послуг за утримання будинку, що виставляються постачальниками цих послуг. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 20 березня 2024 року апеляційну скаргу передано судді-доповідачу.
Листом Київського апеляційного суд увід 21 березня 2024 року витребувано з Оболонського районного суд ум. Києва матеріали справи № 756/19797/21.
26 березня 2024 року матеріали справи № 756/19797/21 надійшли до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року апеляційну скаргу ПАТ «Промінвестбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк» Караченцева А.Ю., на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 року залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Заявнику необхідно було надати підтвердження повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк»
А. Ю. Каранченцева.
22 квітня 2024 року заявник на виконання вимог ухвали суду надав докази, які підтверджують повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк» А. Каранченцева.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 квітня 2024 року клопотання ПАТ «Промінвестбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Промінвестбанк» А. Ю. Караченцева про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 року задоволено та поновлено його.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Промінвестбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Промінестбанк» А. Караченцева на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 року у справі за позовом ПАТ «Промінвестбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за проживання в гуртожитку.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 травня 2024 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
31 травня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Київського апеляційного суду відзив, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Оболонського районного суд ум. Києва від 06 жовтня 2023 року - без змін.
01 серпня 2024 року ПАТ «Промінвестбанк» подало до Київського апеляційного суду відповідь на відзив, у якій просить рішення Оболонського районного суд ум. Києва від 06 жовтня 2023 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише
у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу та у відповіді на відзив, колегія суддів дійшла таких висновків.
Встановлено, що ПАТ «Промінвестбанк» є власником об'єкту житлової нерухомості - гуртожитку загальною площею 3002,4 кв. м на АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 29 травня 1996 року.
ОСОБА_1 була вселена у 1986 році до кімнати № 507, де проживає з того часу і де має зареєстроване місце проживання.
Матеріали справи містять різні дані щодо площі цієї кімнати, зокрема у позовній заяві - 26,6 кв. м, згідно технічного паспорту, загальна площа квартири становить 25,7 кв. м, житлова - тощо.
Розпорядженням ПАТ «Промінвестбанк» від 18 серпня 2015 року № 758-р затверджено Правила внутрішнього розпорядку в гуртожитку ПАТ «Промінвестбанк». Відповідно до загальних положень цих Правил, вони є обов'язковими для всіх категорій мешканців гуртожитку, мешканці зобов'язані знати та дотримуватися цих Правил.
Розпорядженням ПАТ «Промінвестбанк» від 03 березня 2017 року № 80-р затверджено нові Правила внутрішнього розпорядку в гуртожитку ПАТ «Промінвестбанк», якими передбачено право банку в односторонньому порядку змінювати, зокрема, вартість проживання, комунальних послуг в залежності від цінової політики в державі, вартості енергоносіїв тощо (пункт 4.2 Правил).
Розпорядженням ПАТ «Промінвестбанк» «Щодо встановлення тарифів на проживання в гуртожитку ПАТ «Промінвестбанк» від 21 лютого 2017 року № 70-р
з метою збільшення доходів та впорядкування щомісячної вартості кімнат в розрізі категорій мешканців гуртожитку на АДРЕСА_1 , з 01 березня 2017 року встановлено тарифи на проживання в гуртожитку в залежності від категорії мешканців та займаної ними площі, зокрема, для осіб, які не є працівника банку за кімнату площею13,2 кв. м - 2 000,00 грн.
Розпорядженням ПАТ «Промінвестбанк» «Щодо встановлення тарифів на проживання в гуртожитку ПАТ «Промінвестбанк» від 01 червня 2018 року № 226-р з 01 червня 2018 року встановлено нові тарифи на проживання в гуртожитку, зокрема, при площі кімнати 25,6 кв. м для працівників банку - 1 300,00 грн, інші категорії (не працівники банку) сплачують плату за кімнату в розмірі 4 400,00 грн.
Звернувшись до суду, ПАТ «Промінвестбанк» посилалося на те, що з урахуванням розпорядження банку ОСОБА_1 за проживання в гуртожитку сплачує кошти не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка за період з 01 липня 2017 року до 30 червня 2021 року становить 149 703,73 грн.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до п.1 частини ІІІ Положення про гуртожитки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 квітня 2015 року № 84, користування жилою площею в гуртожитках здійснюється відповідно до статті 130 ЖК України.
Згідно з пунктом 4 частини ІІІ цього Положення особи, які проживають в гуртожитку, зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку та за житлово-комунальні послуги.
У відповідності до пункту 7 частини ІІІ цього Положення, особа, яка проживає в гуртожитку, сплачує за таке проживання, а також за житлово-комунальні послуги, які їй надаються у зв'язку з проживанням у гуртожитку. Розмір плати за проживання в гуртожитку визначається в договорі найму жилого приміщення в гуртожитку відповідно до розрахунку, затвердженого власником гуртожитку. У договорі найму жилого приміщення в гуртожитку також визначається порядок здійснення розрахунків між власником гуртожитку та особою, що проживає в гуртожитку. Розмір плати за житлово-комунальні послуги визначається відповідно до встановлених уповноваженим органом цін/тарифів на такі послуги.
Пунктом 6 частини ІІІ цього Положення передбачено, що власник гуртожитку зобов'язаний, зокрема, забезпечувати виконання правил внутрішнього розпорядку гуртожитку; інформувати осіб, що проживають у гуртожитку, про прийняття рішень, які стосуються їхнього проживання та побуту в гуртожитку. Спосіб виконання зазначених у цьому пункті зобов'язань визначається власником з урахуванням вимог законодавства.
Правовідносини, які виникають між мешканцем гуртожитку і його власником (володільцем), є договірними і відносяться до правовідносин з договору найму жилого приміщення у поєднанні з договором про надання послуг з обслуговування приміщення та його утримання (комунальних послуг).
Попередня редакція Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року № 208 (яка втратила чинність 19 серпня 2015 року) встановлювала, що витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується (пункт 38 Положення).
Положенням про гуртожитки, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 квітня 2015 року № 84, плата за проживання у гуртожитку та плата житлово-комунальних послуг розмежовані та встановлено окремий порядок визначення їх розміру.
Зокрема, розмір плати за проживання в гуртожитку визначається в договорі найму жилого приміщення в гуртожитку відповідно до розрахунку, затвердженого власником гуртожитку, а розмір плати за житлово-комунальні послуги визначається відповідно до встановлених уповноваженим органом цін/тарифів на такі послуги.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг ґрунтується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, Закону України «Про житлово-комунальні послуги»; та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг (стаття 4 цього Закону).
За статтею 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» стандарти, нормативи, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують вироблення та виконання житлово-комунальних послуг з урахуванням соціальних, економічних, природно-кліматичних та інших умов регіонів та населених пунктів.
Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.
Інші центральні органи виконавчої влади затверджують нормативно-правові акти у сфері житлово-комунальних послуг, що видаються в межах їхніх повноважень після погодження або спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, і реєструються в установленому законодавством порядку.
Відповідно до статті 13 цього Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Згідно зі статтею 14 вказаного Закону залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, Порядок формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення, Порядок формування тарифів на послуги з централізованого постачання холодної води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, Порядок розрахунку роздрібного тарифу на електричну енергію та Порядок встановлення роздрібних цін на природний газ для населення, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги».
Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги, суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями, органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).
Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.
З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг.
Інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, їх вартість, структуру тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Мінрегіоном.
Під час установлення тарифу на послуги необхідно забезпечувати прозорість визначення вартості усіх послуг з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири, житлового приміщення у гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку).
Тариф на послуги для гуртожитків, що призначаються для проживання одиноких громадян (житловими приміщеннями спільно користуються кілька осіб, які не перебувають у сімейних стосунках), розраховується згідно з цим Порядком. Вартість послуг з розрахунку на ліжко-місце визначається як добуток тарифу на норму житлової площі для однієї особи в гуртожитку.
Отже, комунальні послуги - це послуги, які надаються водо-, тепло-, газо-, електропостачальниками та іншими організаціями власникам (наймачам) житлових приміщень за встановлену уповноваженими державними органами плату.
Плата за комунальні послуги власниками квартир, наймачами, орендарями сплачується відповідно до затверджених цін, тарифів та показників засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Встановлюючи тариф, в який, відповідно до змісту позовних вимог, включено обидві складові платежів (плата за проживання в гуртожитку та плата за житлово-комунальні послуги), позивач має, довести обґрунтованість розрахунку плати за проживання в гуртожитку, затвердженого власником гуртожитку, а також окремо розрахунку розміру плати за житлово-комунальні послуги, який повинен бути обчислений з урахуванням вимог Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
З матеріалів справи відомо, що звертаючись до суду з цим позовом, ПАТ «Промінвестбанк» не надало суду жодних доказів до стягнення з ОСОБА_1 згоди щодо встановлення плати за кімнату у гуртожитку саме в розмірі 4 400,00 грн.
Згідно загальних засад підстав виникнення зобов'язань, установлених статями 11, 509 ЦК України зобов'язання можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів. ПАТ «Промінвестбанк» не довело жодним чином укладення із відповідачем будь-яких правочинів, якими б було встановлено розмір плати за кімнату у гуртожитку саме в розмірі 4 400,00 грн.
Обґрунтовуючи вимоги, ПАТ «Промінвестбанк» посилалося фактично на свої внутрішні розпорядчі документи, а саме, Розпорядження від 01 червня 2018 року № 226-р про встановлення тарифів на проживання в гуртожитку в сумі 4 400,00 грн, проте вони не можуть в даному випадку бути взятими до уваги при розрахунку заборгованості, оскільки матеріали справи не містять будь-яких даних про розрахунки на підтвердження визначеного позивачем тарифу щомісячно, показників (складових), які включаються до тарифів на комунальні експлуатаційні послуги за розрахунком вартості розміщення та надання відповідної житлової площі для проживання в гуртожитку.
При цьому, з Розпоряджень про встановлення тарифів на проживання у гуртожитку вбачається, що їх видано з метою збільшення доходів ПАТ «Промінвестбанк» та впорядкування щомісячної вартості кімнат і в них не йде мова про зміни в ціновій політиці держави, здорожчання енергоносіїв, тобто з об'єктивними факторами, які зумовлюють збільшення вартості проживання у гуртожитку.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 сплачувала кошти за проживання в гуртожитку (т. 3, а. с. 232-150, т. 4, а. с. 1-16).
Надана позивачем довідка про розмір заборгованості ОСОБА_1 не є належним і допустим доказом підтвердження наявності заборгованості, оскільки у ній не деталізовано (не розмежовано) послуги, за які нараховується тариф.
За наведених обставин колегія судів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову, а аргументи апеляційної скарги висновків суд не спростовують.
При цьому колегія судів не вирішує питання щодо пропуску позивачем позовної давності про застосування якого заявлено стороною відповідача, оскільки таке питання потребує вирішенню лише коли суд дійде висновку про обґрунтованість заявлених вимог.
Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2023 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення немає.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» Караченцева Артема Юрійовича - залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суд ум. Києва від 06 жовтня 2023 року - залишити без змін.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна