Унікальний номер справи 753/16156/23
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/11717/2024
Головуючий у суді першої інстанції О.С. Гусак
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
15 серпня 2024 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
сторони
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю
«Євро-Реконструкція»
відповідач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (далі за текстом ТОВ «Євро-Реконструкція») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 проживають та є споживачами комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , та отримують послуги з постачання централізованого опалення та гарячої води. Проте, у період з грудня 2015 року відповідачі своєчасно не вносили плату за отримані послуги з центрального опалення та гарячого водопостачання, в результаті чого у них перед позивачем утворилась заборгованість, яка станом на 1 серпня 2023 року становить 59 011,11 грн. Оскільки відповідачі у добровільному порядку заборгованість не сплачують, позивач змушений звернутись до суду з даним позовом за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення у розмірі 59 011,11 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 16 614,09 грн., 3% річних у розмірі 5 003,31 грн. та судовий збір у розмірі 2 684 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за оплату послуг з постачання гарячої води та централізованого опалення в сумі 59 011,11 грн., інфляційну складову боргу в сумі 16 614,09 грн. та три проценти річних в сумі 5 003,31 грн., а усього стягнуто 80 628,51 грн. та витрати по сплаті судового збору.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись із апеляційною скаргою, у якій посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи при вирішенні спору, а також на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, у зв'язку із чим просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повному обсязі.
В огрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що позивачем при звернені до суду пропущено позовну давнісь. Так, позовну заяву позивачем було складено 01.09.2023, при цьому період заборгованості зазначено з грудня 2015 по 01 серпня 2023 року.
Отже, на думку апелянтів, судом безпідставно було стягнуто заборгованість за оплату послуг з постачання гарячої води та централізованого опалення майже за 8 років. Позивач зволікав із зверненням до суду за захистом своїх прав, «накопичував» заборгованість замість своєчасного звернення до суду, а також не подав відповідну заяву та не обгрунтував причини пропуску строку звернення до суду.
Зауважують, що Постановою КМУ від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питанняи оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за жилово-комунальні послуги. Таким чином, стягнення 3 % річних з простроченої суми та інфляційної складової є незаконним та необгрунтованим.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» через свого представника Кравченко О.П. подано відзив на апеляційну скаргу.
Представник зазначає, що ТОВ «Євро-Реконструкція» щомісячно, починаючи з липня 2014 року, на адресу усіх споживачів направляє квитанції, в яких крім відомостей про надані послуги та нараховані за надані послуги кошти, зазначається кількість осіб, що проживають у квартирі, порядок нарахування коштів за гаряче водопостачання, існуючий розмір боргу, у разі його наявності, а також постійно повідомляється про те що показання квартиних засобів обліку щомісяця мають зніматися споживачами та надаватися виконавцю послуг.
Відповідачі, із заявами щодо незгоди з приводу розміру нарахованих їм згідно направлених квитанцій коштів по заборгованості за надані послуги до ТОВ «Євро-Реконструкція» не зверталися, а відповідно визнавали факт спожитих ними послуг з урахуванням зроблених позивачем нарахувань.
Не підлягає задоволенню і заява відповідачів про застосування судом наслідків спливу строку позовної давності до частини заявлених позивачем позовних вимог, оскільки Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину,встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території У країни коронавірусу COV1D-19», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України був встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений ( від 25 березня 2020 року № 338, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 09 грудня 2020 року № 1236, від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 23 лютого 2022 № 229, від травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 № 928 був неодноразово продовжений.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року №1423 вносились зміни до постанов Кабінету Міністрів України до від 25 березня 2020 року № 338 та від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, якими продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню (COVID-19)до 30 квітня 2023 року.
Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності був продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Щодо неправомірного, на думку апелянтів, нарахування 3 % річних та інфляційних втрат в період дії воєнного стану, представник позивача звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що згідно доданих до позовної заяви розрахунків заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання, нарахування 3 % річних та інфляційної складової боргу здійснюється лише по 23.02.2022, тобто лише на ту заборгованість, яка виникла до введення в дію воєнного стану в Україні.
У відповідності до вимог п. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, ціну позову, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд перевірив доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах його апеляційного оскарження, та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Вирішуючи спір у даній справі, суд дійшов висновку, що відповідачі є споживачами послуг позивача, наданими за адресою: АДРЕСА_1 , та враховуючи порушення відповідачами виконання зобов'язань по сплаті коштів за отримані житлово-комунальні послуги, суд визнав правомірною вимогу позивача про солідарне стягнення з відповідачів на його користь заборгованості станом на 01.08.2023 у розмірі 59 011,11 грн., витрати від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку у розмірі 16 614,09 грн., 3 % річних у розмірі 5 003,31 грн.
З таким висновком суду, суд апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з позовної заяви, спір між сторонами виник з приводу наявності підстав для сплати відповідачами заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги.
Як встановлено судом, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг з централізованеого опалення та постачання гарячої води.
Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01.06.2012 року № 198.
Положення стст. 66-68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг покладають на користувачів житла (власників) обов'язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.
Відповідно до положень ЗУ «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалень розрахунків за енергоносії», виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності з 1 липня 2014 року є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Згідно до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ №630 від 21.07.2005, врегульовані відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання комунальних послуг, і фізичною особою, яка отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, власник та наймач квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, визначені законом або договором. Плата за надані послуги вносяться споживачем відповідно до показань обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата з послуги вноситься не пізніше 20 числа місця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до ч 1 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Частиною 7 статті 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем і споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.
Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
23.07.2014 року в газеті «Хрещатик» № 103(4503) позивачем розміщено повідомлення із пропозицією укладення договору про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення до відповідних житлово-експлуатаційних організацій або до ТОВ «Євро-Реконструкція».
З матеріалів справи вбачається, що проект договору про надання ТОВ «Євро-Реконструкція послуг централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської ради - газеті «Хрещатик» від 06.08.2014 року № 111(4511).
Розрахунок спожитої теплової енергії здійснюється на підставі норм та вказівок по нормуванню витрт палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні (КМТ 204 Україна 244-94); Правил надання послуг з .централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і вовідведення затвердженими постановою Кабінету М'іністрів України від 21.07.2005 року № 630, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку, розподіляється між усіма споживачами. При цьому для цілей розподільного обліку відповідно до цієї статті права та обов'язки споживачів поширюються також на власників майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Частина 2 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», передбачає, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного ліку обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії наопалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об'єктами .рухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонуваннявнутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання(за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами.
Розділом IV затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018 методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, передбачеиий порядок визначення та розподілу обсягу спожитої у будівлі/будиику.теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, а саме: Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку(включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів житлових/нежитлових приміщень.
Відповідно власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов'язані брати участь у згальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення і гарячого водопостачання належать до інженерного обладнання житлового будинку і є його невід'ємною частиною. Таким чином, співвласники багатоквартирного будинку зобов'язанні брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку пропорційно своїй частці спільного майна у будинку. Тобто, усі співвласники батоквартирного будинку зобов'язанні проводити оплату за опалення місць загального користування, пропорційно своїй частці спільного майна у будинку.
Розділом V Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22.11.2018, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, визначені вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії у опалювальному приміщенні з приладом обліку та визначення максимальної частки споживання теплової енергії в опалювальному приміщенні без приладу обліку.
Отже, вартість наданих споживачам послуг з постачання теплової енергії складається:- нарахування за спожиту теплову енергію на підставі показників індивідуального засобу обліку, встановленого у квартирі (в разі відсутності індивідуального засобу обліку, по показниках будинкового засобу обліку пропорційно до опалювальної площі Споживача); - донарахування до мінімального споживання теплової енергії (в разі проведення нарахування за спожиту теплову енергію на підставі показників індивідуального засобу обліку, встановленого у квартирі); - постачання теплової енергії на загальнобудинкові потреби; - функціонування системи опалення.
Вартість наданих споживачам послуг з гарячого водопостачання складається: - нарахування за спожиту гарячу воду на підставі показників індивідуального засобу обліку, встановленого у квартирі (у разі відсутності індивідуального засобу обліку по нормі споживання на кількість проживаючих осіб чи по показниках будинкового засобу обліку відповідно до кількості проживаючих осіб); - функціонування системи гарячого водопостачання будинку.
Відповідно до вимог Правил надання послуг з постачання гарячої води, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 (зі змінами), комерційний облік послуги ведеться вузлом комерційного обліку, що забезпечує загальний облік споживання послуги у будівлі з урахуванням показань вузлів розподільного обліку гарячої води споживачів. У разі ненадання у визначений договором строк споживачем(ами) виконавцю показань індивідуального(их) вузла(ів) розподільного обліку гарячої води, виконавцем протягом трьох місяців приймається середньодобове споживання таким(ими) споживачем(ами) послуги за попередні 12 місяців. У разі ідсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або ншої особи, що здійснює розподіл обсягів послуги, до відповідного вузла обліку для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску виконавець зобов'язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку. Після відновлення надання показань вузлів обліку таким(и) споживачем(ами) виконавець зобов'язаний провести перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок з ним(н), а також з усіма споживачами будинку відповідно до Методики розподілу.
Перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок проводиться у тому розрахунковому періоді, в якому отримано у встановленому порядку інформацію про невідповідність обсягу розподіленої гарячої води окремим споживачам обсягу, необхідному для розподілу, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів.
Відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіонбуду від 22.11.2018 № 315 (у редакції наказу Міністерства юзвитку громад та територій України від 28.12.2021 № 358), у будівлі/будинку, в якій частина приміщень оснащена вузлами розподільного обліку гарячої води, а частина не оснащена такими вузлами, обсяг споживання гарячої води у приміщеннях без обліку визначається як різниця між визначеним за показаннями вузла комерційного обліку (загального обсягу спожитої гарячої води у будівлі/будинку) та між сумарним обсягом спожитої/витраченої гарячої води за показаннями вузлів розподільного обліку у приміщеннях. Такий визначений обсяг розподіляється кожному приміщенню, не оснащеному вузлом розподільного обліку, пропорційно до співвідношення кількості осіб, що фактично користуються комунальною послугою у такому приміщенні, до загальної кількості осіб (споживачів), що фактично користуються комунальною послугою у приміщеннях без обліку.
Інформація про показання індивідуальних вузлів розподільного обліку, отримана виконавцем від споживача або знята під час контрольного огляду, вноситься до автоматизованої системи розрахунків, яка забезпечує розподіл загальних обсягів споживання теплової енергії між співвласниками будинку (з урахуванням загального обсягу споживання, визначеного за показаннями /будинкового вузла комерційного обліку), згідно вимог Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та території України від 22.11.2018 № 315 (в редакції наказу від 28.12.2021 № 358).
Згідно пункту 2 розділу VI Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, у кожному розрахунковому періоді протягом опалювального періоду перевіряється дотримання вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії в опалюваних приміщеннях, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. При перевірці спожитий опалюваним приміщенням обсяг теплової енергії на опалення, визначений за показаннями приладу (приладів) розподільного обліку теплової енергії та віднесений до загальної/опалюваної площі/об'єму цього приміщення, порівнюється з мінімальною часткою середнього питомого споживання теплової енергії. У разі недотримання цієї вимоги опалюваному приміщенню донараховується обсяг теплової енергії до мінімального середнього питомого споживання теплової енергії на опалення будівлі.
Показання індивідуальних вузлів розподільного обліку зазначаються у рахунку на оплату наданих послуг, який кожен споживач отримує від виконавця індивідуально.
По особових рахунках споживачів також нараховуються витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (ФГВ). Відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315, в кожному розрахунковому періоді визначається обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання. Відповідний обсяг теплової енергії визначається з урахуванням місця приготування гарячої води (у будинку або поза його межами) та наявності циркуляції та визначається як відповідна частка від обсягу теплової енергії використаної на приготування гарячої води: за умови наявності циркуляції - 20 % ;при непрацюючій циркуляції - 10 %.
Відповідно, усі споживачі, в тому числі і ті, що тимчасово не користуються послугою з постачання гарячої води або встановили індивідуальні водопідігрівачі, щомісячно здійснюють оплату за
витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання.
Нарахування плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання здійснюється за тарифом на послугу з постачання теплової енергії, з урахуванням визначеного обсягу відповідно до Методики розподілу.
За умови наявності будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії використаної для надання послуги з постачання гарячої води, обсяг теплової енергії витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання визначається з урахуванням показань вузла комерційного обліку та фактичного обсягу спожитої гарячої води мешканцями будинку.
Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання визначається в одиницях виміру (Гкал) та розподіляється між усіма споживачами будівлі пропорційно.
Відповідно, усі споживачі, в тому числі і ті, що тимчасово не користуються послугою з постачання гарячої води або встановили індивідуальні водопідігрівачі, щомісячно здійснюють оплату за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання.
Нарахування плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання здійснюється за тарифом на послугу з постачання теплової енергії, з урахуванням визначеного обсягу відповідно до Методики розподілу.
За умови наявності будинкового вузла комерційного обліку теплової енергії використаної для надання послуги з постачання гарячої води, обсяг теплової енергії витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання визначається з урахуванням показань вузла комерційного обліку та фактичного обсягу спожитої гарячої води мешканцями будинку.
Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування; внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання визначається в одиницях виміру (Гкал) тарозподіляється між усіма споживачами будівлі пропорційно. При цьому при поділі не враховується фактичне споживання гарячої води в одиницях виміру (куб приміщенні споживача.
Основою для розрахунку є Звіти з показаннями приладів будинкового засобу обліку теплової енергії.
Таким чином, показники будинкового засобу обліку теплової енергії та засобів вимірювальної техніки питної води, встановлені перед водопідігрівачами, в опалювальні періоди розподіляються окремо на спожиті послуги по опаленню будинку та на спожиті послуги з гарячого водопостачання, а не в опалювальний період - визначають кількість споживання гарячої води та функціонування системи.
Показники будинкового засобу обліку теплової енергії (опалення) розподіляються між користувачами приміщень пропорційно до площі займаних споживачами приміщень, а показники гарячої води по переданих споживачами будинку показниках індивідульних засобів обліку чи по нормі споживачння на кількість проживаючих осіб.
Як зазначає позивач, відповідачі не відмовлялися від надання позивачем житлово-комунальних послуг та отримували їх, разом з тим своєчасно не вносили плату за користування такими послугами, у зв'язку з чим за ними утворилась заборгованість станом на 01 серпня 2023 року у розмірі 59 011,11 грн., яка складається з заборгованості за послуги з постачання гарячої води у розмірі 29 340,14 грн. та послуги з централізованого опалення у розмірі 29 660,97 грн.
Окрім основної суми боргу позивач також просив стягнути з відповідачів інфляційні втрати в сумі 16 614,09 грн та 3% річних у розмірі 5 003,31 грн відповідно до вимог статті 625 ЦК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість заявлених ТОВ «Євро-Реконструкція» позовних вимог.
Однак, відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у поданій апеляційній скарзі заявлено клопотання про застосування позовної давності та заначено, що заявити таке клопотання до суду першої інстанції вони не мали можливості, оскільки не були обізнані про розгяд справи, ухвалу суду про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками не отримували.
Стосовно заявленого клопотання, колегія суддів враховує таке.
Як вбачається з ухвали Дарницького районного суду м. Києва про відкриття провадження у справі від 15.09.2023, розгляд справи проводився судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвала суду була надіслана судом відповідачам у справі поштовим відправленням за зареєстрованим місцем їх проживання. Однак листи із процесуальними документами суду, адресатам вручено не було (а.с. 39,40).
Отже, слід дійти висновку, що відповідачі не були обізнані про розгляд справи за позовом ТОВ «Євро-Реконструкція» про стягнення з них заборгованості.
Згідно з пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін.
Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.
Зазначений висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року № 200/11343/14-ц.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 1, 5статті 261 ЦК Україниперебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
У частині 1 статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).
Позивач просить стягнути з відповідачів заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії та гарячого водопостачання починючи з грудня 2015 року по 01 серпня 2023 року, а з позовом звернувся до суду лише 08 вересня 2023 року. Отже, колегія суддів вважає, що позивачем пропущено позовну давність щодо стягнення заборгованості за спожиті послуги до 08.09.2020.
Однак, колегія суддів, приймає до уваги доводи представника позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу відповідчів, та вважає, що з огляду на те, що Закон України від 30 березня 2020 року №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, - набув чинності 02 квітня 2020 року, а від так заява відповідачів про застосування наслідків спливу позовної давності підлягає частковому задоволенню судом з урахуванням положень вищенаведеного законодавства, та заборгованість слід рахувати з квітня 2020.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині вимог про стягнення заборгованості за спожиті до 01 квітня 2020 року послуги з централізованого опалення та за послуги з централізованого постачання гарячої води у зв'язку з пропуском позовної давності.
Отже, стягненню підлягає заборгованість за період з квітня 2020 по серпень 2023 року включно згідно наданого позивачем розрахунку, а саме: 13 560,37 грн заборгованості за отримані послуги з централізованого опалення/постачання теплової енергії, 15 067,49 грн заборгованість зі сплати послуг за гаряче водопостачання.
Позивач крім суми заборгованості за житлово-комунальні послуги просив також стягнути з відповідачів інфляційні втрати та 3 % річних.
Тому колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідачів інфляційних втрат та 3 % річних за період з квітня 2020 року по серпень 2023 року, а саме: за прострочення сплати заборгованості за постачання гарячої води - 3 % річних у розмірі 740,13 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3 520,48 грн.; за прострочення сплати заборгованості за централізоване опалення - 3 % річних у розмірі 679,69 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3 235,27 грн., виходячи з розрахунку щомісячних розмірів заборгованості та періоду, протягом якого відповідачі мають нести відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Щодо доводів апеляційної скарги щодо тієї обставини, що Постановою КМУ від 5 березня 2022 року № 206 «Деякі питанняи оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні заборонено: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за жилово-комунальні послуги.
Колегія суддів звертає увагу апелянтів на ту обставину, що згідно доданих до позовної заяви розрахунків заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання, нарахування 3 % річних та інфляційної складової боргу здійснюється позивачем лише по 23.02.2022, тобто лише на ту заборгованість, яка виникла до введення в дію воєнного стану в Україні. Крім того, позивач стягує з відповідачів інфляційні втрати та три відсотка річних на підставі ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошового зобовязання, штрафи, пеня з відповідачів не стягуються.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ «Євро-Реконструкція» правомірно звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, однак не може погодитися із періодом заявленим позивачем у позові, за який твартість таких послуг має бути стягнутою та вважає за необхідне стягнути з відповідачів заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання у загальному розмірі 28 627,86 грн, за період з 01.04.2020 по серпень 2023 року, 3 % річних у розмірі 1 419,82 грн та інфляційні втрати у розмірі 6 755, 75 грн., а усього 36 803,43 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Виходячи з вищенаведеного, рішення суду першої інстанції не може вважатись повністю законним та обґрунтованим, і таким, що ухвалене з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим наявні підстави для його зміни.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Ураховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідачів на користь позивача пропорційно до частини задоволених вимог 45,64 % (80 628,51-100%, 36 803,43 -Х%=36 803,43 х 100 : 80 628,51 грн = 45,64) судові витрати понесені заявником у суді першої інстанції у вигляді сплаченої суми судового збору підлягають зменшенню з 2 684,00 до 1 224,97 грн., (2 684,00 грн., х 45,64/100). (а.с. 29).
Ураховуючи, що апеляційну скаргу задоволено частково, ухвалою суду про відкриття апеляційного провадженя апелянтам відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги, отже з позивача на користь держави слід стягнути судовий збір за розгляд справи апеляційним судом у розмірі 2 159,17 грн., в свою чергу з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1 812,84 грн., по 906,42 грн. з кожного.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» суми боргу змінити, зменшити суму стягнутої заборгованості з 80 628,51 грн. до 36 803,43 грн.
Зменшити суму стягнутого з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» судового збору з 2 684,00 до 1 224,97 грн., який має бути стягнутий по 612,49 грн. з кожного з відповідачів.
В іншій частині рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 листопада 2023 року залишити без змін.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20, код ЄДРПОУ 37739041) на користь держави судовий збір за розгляд апеляційним судом апеляційної скарги у розмірі 2 159,17 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за розгляд апеляційним судом апеляційної скарги у розмірі 906,42 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за розгляд апеляційним судом апеляційної скарги у розмірі 906,42 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна